38)Сутність “граматології” ж.Дерріда.

Говорячи про граматологію як про "заголовок запитання", Дерида демонструє її важливість для запитальних стратегій деконструкції. Граматологія — це вираз деконструкції, стратегія розпитування текстів і текстології, що (де) конструюються відповідно до первісної граматологічної відмінності. Як головний "не фонетичний" момент, вона є голо-

вним чинником у критиці логоцентричної присутності та химеричних основ розрізнення (différance). Як позбавлене основ письмо mise en abyme, граматологія — це запаморочлива і паразитична стратегія, що досліджує інші місця текстуальності, демонструючи, як метафізика логоцентричного дискурсу вперто намагається замовчувати розрізнення, підміняючи її химерою унітарної присутності значення. Грамато-логічне дослідження відкриває метафізичну телеологію текстів, не тільки для того, щоб відкинути їх, а й для того, щоб вписати їх у розрізнення з тим, щоб так званий "первісний текст", "архетекст", з'явився як напис-палімпсест на слідах письма, яке зникло й водночас залишається. Стосунок деконструкції до граматології сам ґрунтується на генеалогічному стосунку до Сосюрової критики трансцендентного означуваного та метафізики присутності в рамках поняття бінарного знака; Дерида додає до Сосюрової основоположної бінарності Гайдегерове "sous rature" ("під стертим"), у якому присутність водночас розкривається і скасовується. Заангажованим у гру граматології та деконструкції є визнання неможливості для будь-якої системи вимагати "загального закону", оскільки закон розрізнення полягає в тому, що будь-який закон зумовлений відстроченням і відмінністю". Справді, граматологія та деконструкція вимагають повторної концептуа-лізації самої мови як "протописьма", вже наділеного розрізненням, у межах якого мова є запаморочливою, безконечною грою відмінностей, слідів, повторних записів і затримок, що, як говорить Джонатан Калер, "за умов, які можуть бути описані, але ніколи не можуть бути вичерпно схарактеризовані, сприяє виникненню ефектів значення". Первісний "чистий слід граматології як розрізнення" перетворює знак з виражального на неви-ражальний: gramme викреслює gramme як таке. Слід — це не тільки зникнення єдиного початку, а й визнання, що "початок навіть не зник, він ніколи не був витворений, хіба що навзаєм не-початком, слідом... А проте ми знаємо, що ця концепція руйнує свою назву і що, хоч усе починається від сліду, не існує сліду, який був би первісним у стосунку до всіх інших".

39)Загальна характеристика структурного методу к.Леві-Строса.

-концепція поєднала у собі набутки досліджень структур первісного міфологічного мислення і символічних форм, та кібернетику разом з відповідним розвитком математики;

-особливе значення надається можливостям моделювання(математичного) у застосуванні до етнографічного та антропологічного матеріалу;

-Строс розробив та інтерпретував моделі, що дозволяють зрозуміти складні системи спорідненості у первісному суспільстві;

-відчутний вплив розвитку структурної лінгвістики;

-використана база психоаналізу (міфологічне мислення);

-постановка на перший план мови і своєрідної «мовної редукції»

-зведення таких соціальних феноменів, як соціальні відносини, культурна творчість, мистецтво, до мовносимволічних форм їх вираження

-пошук спільного коріння у мисленні, культурі, діяльності, соціальному житті народів, що знаходяться на різних сходинках історичного розвитку

-наголошувалося на способах, за допомогою яких система кровної спорідненості біологічного походження заміняється системою соціального характеру

-у системі широко зрозумілої мови, що взята для аналізу, вирішальне значення надається не словам, а структурі

-структури єдині для всіх мов, тобто байдужі до матеріалу

-при глибинному структуруванні та кодуванні міфів Строс розташовує «коди» на географічній, космологічній, соціологічній, техноекономічній площинах

- міфологічна логіка за Сторсом: логіка узагальнень, класифікації, аналізу природних і соціальних явищ, що робить її рідну для науки; вона конкретна, образна, логіка відчуттів

-міфологічне мислення широко використовує метафори, символи і перетворює їх в способи осягнення світу і людини

-логіка міфу як і логіка самих соціальних відносин побудована на бінарних опозиціях

-Строс проводив конкретний структурний аналіз внутрішньої логіки міфів, моделювання структур спорідненості первіснообщинних народів.

Система родинних відносин не має однакового значення у всіх культурах. Найпростішим елементом родинної системи є не біологічна нуклеарна сімя, а авункулат – деяке елементарне соціальне відношення між сімями, що спостерігається між чоловіком, дружиною, дітьми і старшим братом дружини. Елементарність цього відношення – наслідок універсальності заборони інцесту (кровозмішення), із якого у всіх культурах слідує, що чоловік може отримати дружину тільки від іншого чоловіка, котрий уступає йому свою сестру чи дочку.

Неусвідомлювані структури лежать в основі соціальних норм, правил поведінки. Соціальну взаємодію можна розуміти як комунікацію (обмін подружніми партнерами, власністю та послугами, повідомленнями). Культура – це сукупність форм комунікацій і правил, що підходять різнотипним комунікаційним іграм. Ці правила не залежать від характеру індивідів чи груп, чиїми іграми вони управляють. Вивчая соціальні інститути і міфи різних народів, Строс виявляє в них загальну структурну основу. Згідно його гіпотезі, це пояснюється загальним устроєм людської підсвідомості та організму. Існування підсвідомих структурних універсалій – причина спільності всіх соціальних інститутів. Але кожна культура – своєрідна, бо формується в різноманітних географічних та історичних конкретних умовах.