40)Загальна характеристика пост структуралізму м.Фуко.

Фуко показує, що система мови та інших знакових систем, з одного боку, і система влади й соціальних інститутів, з іншої, будучи тісно взаємопов’язаними, підлягають взаємному впливу та зміні. Влада не має центру, не належить якимось конкретним індивідам чи групам, так як кожен одночасно і володіє владою і підкорюється владі інших. Політику Фуко розглядає не як відносини соціальних груп, а як особливий культурний спосіб розробки та поширення знання. Фуко надає перевагу писанню не про структуру, а про дискурс. Дискурс – соціально обумовлений порядок міркування, організація системи мовлення та дії. Домінуюча у даній культурі форма дискурса тісно пов’язана з домінуючою формою влади, поширюється посередництвом і в інтересах влади, лежить в її основі. У зв’язку з цим Фуко вводить поняття влада- знання. Головні об’єкти влади-знання – це мова і тіло людини. Влада нав’язує певний дискурс, певний самоопис людини і суспільства, влада управляє діями людських тіл у часі та просторі. Історична зміна влади-знання позначає зміну відношення до людського тіла. Фуко демонструє це, аналізуючи історію появи в Європі психіатричних лікарень, клінік, регулярних армій, шкіл, тюрем, історію появи сучасної сексуальності як особливого відношення до тіла. Нові інститути принципово відрізняються від середньовічних, і у їх основі – виховання людських душ і дисциплінування тіл. Найочевидніші приклади – шкільне навчання та армійська муштра. Відходять у минуле жорсткі показові страти та тортури. Покарання набуває новий дисциплінуючий і нормалізуючий характер, поєднується із заохоченням та постійним наглядом. Зявляються гуманітарні науки. Різні комісії, екзамени чи атестації описують людей за певними правилами, вводять їх у світ документації, роблять їх життя матеріалом для архіву. Кожна людина проходить крізь шкільне навчання, медицинські процедури, службові санкції і заохочення – і цим самим дисциплінується в інтересах влади.

41.Сутність донаукового і наукового знання в філософії м.Фуко.

Сутність донаукового і наукового знання розкривається в книзі Фуко «Порядок речей: Археологія людського знання». Коли Фукл говорить про «археологію», він має на увазі розкриття таємної структури знання, що належить певному історичному періоду. Вона складається і часто несвідомих припущень і упереджень(буквально упереджених суджень), яякі об’є днуєть думку будь-якої епохи. Вони являють собою певну модель мислення, яка торкається по черзі всіх мислителів даного часу.

Наприклад, поки вважалось, що Землґ є центром Всесвіту¸було неможливо навіть припустити існування еліптичних орбіт планет. Подібним чином, чк довів Фуко , без поняття «розум» не могло існувати поняття «безумство».

Сукупність припущень,упереджень і типів мислення, що створюють і обмежують думку конкртної епохи,Фуко назвав епістемою. Це слово утворене від того ж грецького кореня, що й епістемологія – область філософії, що вивчає основи нашого знання.( Розглянемло наприклад причинно- наслідковий зв’язокю Ми базуємо наше знання на тій думці, що фізичний світ відчиняється цьому закону. Визначена причина завжди призводить до визначеного гаслідку. Якщо цього не відбувається,ми автоматично припускаємо, що першопочаткова причина зазнала якихось змін. Таким чинам, причинно наслідковиф зв’язок не є самим по собі знанням, а є передумовою, на якій ґрунтується знання.)

Епістема Фуко являє собою цілу структуру подібних передумов: особливийтип мислення, характерний для якогось певного періоду. Епістема визначає межі знання і навіть поняття істини для певного періоду. Кожна епістема неминуче створює певну систему знань.Таку епістему Фуко назвав дискурсом, підрозуміваючи нід цим поняттям сукупність концепцій, практик,тверджень і вірувань, створених певною епістемою.