- •У чому специфіка предмету “Історія філософії” ? Взаємозв’язок історії філософії і філософії.
- •Охарактеризуйте специфіку та коло вирішуваних питань в докласичний період
- •У чому полягає принципова відмінність класичного періоду у розвитку античної
- •Охарактеризуйте основний здобуток софістичної філософії у теорії пізнання і що
- •У чому сутність вчення Платона про ідеї?
- •У чому полягає сутність вчення Платона про пізнання?
- •У чому сутність поняття μίμξσίς (мімесис) в теорії пізнання Платона та його значення для філософії і науки?
- •У чому сутність вчення Платона про душу, класифікації людських душ та їх соціальних функцій?
- •Загальна характеристика метафізики Аристотеля.
- •Вчення про матерію і форму в метафізиці Аристотеля.
- •14. Загальна характеристика першого періоду у середньовічній схоластиці. Номіналізм і реалізм
- •39)Ступінь “абсолютного знання” (філософії) як ступінь завершення утворення (освіти) людини.
- •25. Продолжение. Уява як пізнавальна основа релігійного світосприйняття історичного процесу
- •32)Загальна характеристика феноменологічної філософії е.Гуссерля та її основні поняття.
- •33)Загальна характеристика феноменологічної концепції часу е.Гуссерля.
- •34)Поняття ретенції, протенції і пам’яті в феноменологічній концепції часу е.Гуссерля.
- •35) Поняття “гранднаративу” та його типологізація.
- •36)Поняття дискурсу та його місце у сучасній філософії.
- •37)Поняття “ реконструкції” буття в філософії ж.Дерріда. “Письмо” як адекватна форма реконструкції.
- •38)Сутність “граматології” ж.Дерріда.
- •39)Загальна характеристика структурного методу к.Леві-Строса.
- •40)Загальна характеристика пост структуралізму м.Фуко.
- •41.Сутність донаукового і наукового знання в філософії м.Фуко.
- •42.Аналіз основних “порогів” знання в праці м.Фуко “Археологія знання”.
- •43.Загальна характеристика філософії ю.Габермаса
- •46 Поняття “процедурної” і інтерсуб’єктивної раціональності в філософії ю.Габермаса.
- •47. Загальна характеристика філософії е. Дюркгейма
- •48.Загальна характеристика “негативної діалектики” т.Адорно
- •50. Сутність герменевтичного методу г.Гадамера.
43.Загальна характеристика філософії ю.Габермаса
Німецький філософ,соціолог і культуролог, представник «другого покоління» Франкфуртської школи. Найбільший вплив на теоретичні погляди справили Маркс, Вебер і Гегель. Однак в своїх роботох Х спирається на щонайрізноманітніші філософські традиції: марксизм, «критичну теорію суспільства», герменевтику, позитивізм, філософію мови, психоаналіз Фрейда. Одна з головних ідей Хабермаса – створення всеохоплюючої теорії суспільства, спрямованої на самозвільнення людей від відношень домінування. Виступаючи проти глобальної критики об’єктивності, що здійснюється в руслі сучасної філософської герменевтики, Хабермас поєднує методологіяну герменевтику з філософією мови. При цьому вихідним пунктом стає «критика ідеології», початок якої був закладений Марксом, який стверджував, що погляди й ідеї відображають суспільні інтереси і їх носіїв. Ідеологія, що є згідно з Хабермасом, системою ірраціональних або спотворених поглядів, має підлягати критиці, раціональному аналізу, що не зводиться до аналізу мови і мовлення. Розглядаючи мову як медіум, в якому експліцирується і обґрунтовується всяка дія людини, універсальна прагматика стає основою загальної теорії соціальної дії.
На думку Хабермаса, інтерсуб’єктивна комунікація можлива, не зважає чи на відмінності в перед розуміннях учасників, якщо учасники прагнуть од «ідеальної мовної ситуації» ( кожен має рівні можливості участі в діалозі. Може відкрито виражати свої ідеї і критикувати чужі, виключається обмеження пов’язані зі статусом учасника; єдина мотивація учасників- досягнення конценсуса з привду правдивості висловлювань і валідності норм). В мовленні зменшуються соціальні відмінності між співрозмовниками. Ідеальна мовна ситуація може бути недосяжною, однак, щоб наблизитися до неї учасники повинні подолати «систематично спотворювану комунікацію», в якій придушуються і приховуються інтереси інтереси розмовляючих
Згідно з Хабермасом, ці спотворення зумовлені розподілом праці і відповідною йому структурою домінування. Спосіб усунення патологіяних наслідків систематично спотворюваних комунікацій Хабермас вбачає в фрейдистській психотерапевтичній моделію. Скорочення викривлень можливе на основі аналізу і узагальнення емпіричного знання про суспільство, каузального пояснення й історичнї критики суспільних явищ. Побудова всеохоплюючої соціальної теорії передбачає розробку концепцій пізнання, що ґрунтується на загальній теорії комунікативної дії. Хабермас виділяє три типи комунікацій і відповідних до них дій. Когнітивній комунікації відповідають інструментальна і стратегічна дія, інтерактивній комунікації – нормативно регульовані дії і експресивній комунікації – драматургічну дію.
В останнє десятиріччя Ю. Хабермас цікавиться такими проблемами, як «модерн» і «постмодерн», лібералізм і комунітаризм, проблема демократії і правової держави, адміністративної влади і конституції, теорією мови та мовних комунікацій. По кожному з цих питань Ю. Хабермас висловлює власну точку зору, виважену й обґрунтовану в контексті всієї повноти сучасної філософської культури.