3. Методи вивчення спілкування

Для вивчення спілкування в психолого-педагогічних дослідженнях широко використовується об'єктивне спостереження, точність і надійність якого збільшуються завдяки спеціально розробленим докладним програмам. З цією ціллю успішно використовується методика "одномоментных зрізів групи у вільному спілкуванні", що призначена для виявлення загальної картини реального спілкування в кожній конкретній віковій групі. Процедура спостереження, що може бути використана і для вивчення спілкування в класних колективах, полягає в тому, що дослідник (у його ролі може виступати вчитель, класний керівник, педагог групи продовженого дня) багаторазово фіксує всі наявні до цього моменту дитячі об'єднання, а також випадки, коли та або інша дитина була на самоті. Сеанси спостереження (так називані "зрізи") провадяться, як правило, протягом трьох днів кожні 5-7 хвилин в ідентичній обстановці. Для відповідних висновків достатньо провести біля 30 спостережень. Протоколи спостережень опрацьовуються за допомогою таблиць, що нагадують социометрическую матрицю. Отримані результати дають цілий ряд важливих зведень про угруповання і характер спілкування кожного учня. Виявляються співвідношення об'єднань дітей різної чисельності і їхній персональний склад, усталеність, тривалість існування; установлюються співвідношення числа "зрізів", коли дитина була один і "зрізів", коли він входить у ті або інші угруповання, кількість контактів, установлених дитиною з кожним членом групи, їхня тривалість і т.п.

9.2. Учень у системі особистих взаємовідносин

1. Потреба в спілкуванні

З соціально-психологічної точки зору вже в групі дітей ясельного віку виникають зародкові форми особистих взаємовідносин - симпатії й антипатії, а також визначені індивідуальні розходження в їхньому прояві.

З віком потреба в спілкуванні розширюється і заглиблюється як за формою, так і по утриманню. Діти починають її усвідомлювати. При цьому особливо гостро виявляється потреба в спілкуванні з перевесниками, потреба в дитячому колективі. І якщо трех-, чотирирічна дитина ще задовольняється товариством ляльок і іграшок, то п'ятилітній потребуває в товаришах. Цю потребу в спілкуванні саме з дітьми яскраво висловив один шестирічний хлопчик. Заперечуючи матері, що, щоб розрадити сина, запропонувала замінити собою відсутнього товариша, він сказав: "Мені треба дитина, а ти не дитина". Недарма вже з 4-5 років ізоляція дитини від інших дітей - одне з найважчих покарань.

У школі відбувається перебудова всієї структури взаємовідносин між дітьми. Тут у дитини вперше з'являється обов'язкова суспільно значима діяльність - навчання, що сприяє формуванню системи ділових відносин. Структура цих відношень багато в чому задається педагогом ззовні. У дитячому саді ділові відносини також існують, але вони ще не являють собою організованої системи.

У 5 класі відбувається різкий перелом, загострюється бажання брати участь в усім происходящем у класі. Поряд із встановленням особистих контактів посилюється прагнення знайти своє місце в колективі, у взаємовідносинах із товаришами. Звичайно, вже в початкових класах дитина ринеться зайняти визначене положення в системі особистих відношень і в структурі колективу, найчастіше тяжко переживаючи невідповідність між своїми домаганнями і фактичним положенням. Але в підлітків усі ці тенденції виявляються більш гостро.

У основі розвитки взаємовідносин у групі лежить потреба в спілкуванні, що сама перетерплює з віком глибокі зміни. Вона задовольняється різними дітьми неоднаково. Це обумовлено тим, що для кожної людини в групі виникає своя, неповторна ситуація спілкування, своя микросреда. Кожний член групи займає особливе положення й у системі особистих, і в системі ділових відносин.