2. Положення учня в системі особистих взаємовідносин

Особливості первинного колективу знаходяться в тісній кореляції з дуже складними і різноманітними індивідуальними взаємовідносинами між окремими членами колективу. Ці індивідуальні взаємовідносини залежать від цілого ряду умов, серед котрих необхідно виділити насамперед загальний тон і стиль товариських відношень усередині колективу, а також місце, що займає в колективі дана особистість у усій своірідністі її індивідуальних особливостей.

Социометрическая класифікація дає можливість чітко виділити дві найбільше істотні категорії - членів групи зі сприятливим статусом (I і II категорії), куди ставляться випробувані, що одержали середнє і вище за середнє число виборів, і членів групи з несприятливим статусом (III і IV категорії), куди ставляться випробувані, що одержали мінімальне і нульове число виборів.

Аналіз експериментального матеріалу показує, що співвідношення сумарних розмірів сприятливих і несприятливих статусных категорій є істотним діагностичним показником, що ми кваліфікуємо як "коефіцієнт добробуту взаємовідносин" (КБВ). Якщо більшість членів групи надаються в сприятливих статусных категоріях (I і II), рівень добробуту взаємовідносин визначається як високий; при однаковому співвідношенні - як середній; при переваженні в групі людей із низьким статусом - як низький.

У якості діагностичного параметра можна розглядати також "індекс ізольованості" - відсоток членів групи, що виявилися в IV статусной категорії.

Значення взаємовідносин особистості з колективом зростає від молодшого віку до старшого.

При зіставленні відповідей випробуваних про число очікуваних ними виборів із числом дійсних виборів були отримані точні показники, що характеризують самоосознание особистості в колективі. Тут виявилися такі категорії:

1. людина очікувала більшого, ніж дійсно одержав, - помилка перебільшення ( положення , щопереоцінює ,)

2. ; очікував меншого, ніж дійсно одержав, - помилка применшення ( положення , щонедооцінює ,);

3. очікував стільки, скільки одержав, - точний збіг;

4. на питання про очікувані вибори відповідав: "Не знаю", -невизначений відповідь.

У висновку слід зазначити, що оцінюючи відношення товаришів до себе, людина насамперед орієнтується на своє власне відношення до них, усвідомлено або неосознанно надеясь на взаємність. У проведених експериментах випробувані очікували вибору насамперед від тих членів колективу, що вибирали самі.

9.3. Динаміка особистих взаємовідносин

1. Усталеність особистих взаємовідносин

Можна підтверджувати напевно, що взаємовідносини в старшій і підготовчій групах дитячого саду більш стійкі в порівнянні з першим класом школи, де виникають нові, непередбачені ситуації. Подібне ж падіння усталеності зафіксовано і на іншому переломному етапі - при переході з четвертого класу в п'ятий.

Т.В.Драгунова, що присвятила цьому переходові спеціальне дослідження, відзначає, що з першого місяця навчального року й аж до його закінчення постійно виявляється характерна мінливість відношень усередині класу. Виявляється воно в нестабільності особистих контактів, у швидкому виникненні дружби й у настільки ж швидкому охолодженні друг до друга, у зав'язуванні відношень відразу з великою групою товаришів, із яких незабаром залишається тільки один або двоє, і т.д.

Далі динаміка взаємовідносин аналізується в залежності від того проміжку часу, протягом якого велася експериментальна робота. Під цим рогом зору розглядаються:

а) усталеність відношення учня до однокласників (відповідно до картини його персональних преваг);

б) усталеність положення учня в системі особистих взаємовідносин класу (відповідно до преваг, що йому надаються);

в) усталеність положення учня в системі особистих взаємовідносин у залежності від групи, до котрого його можна віднести по числу зроблених преваг.