2. Критерії успішності роботи педагогічного колективу

Виконання школою її основної задачі потребуває в науково обгрунтованих критеріях успішності роботи педагогічного колективу. Звідси очевидно, що взаимооценки вчителів (як і оцінки їх із боку керівництва школою) не повинні будуватися на основі числа виставлених тим або іншим педагогом "двійок" або відмінних оцінок. Соціально-психологічні характеристики педагогічного колективу багато в чому визначаються тим, як враховуються в організації його діяльності ці специфічні особливості.

Представляющий собою частина єдиного учбово-виховного колективу педагогічний колектив має (як умови успішності своєї роботи) найважливіша якість - згуртованість як результат складних интегративных процесів, що протікають у ньому, і насамперед подолання індивідуалістичних тенденцій. Згуртованість це інтегральна соціально-психологічна характеристика педагогічного колективу. Першою характеристикою згуртованості вчительського колективу є узгодженість функціонально-рольових чекань, тобто уявлень про те, що саме й у якій послідовності повинний робити кожний із членів колективу при реалізації загальної для усіх цілі. Так, наприклад, викладач біології, зштовхнувшись із фактом стійкої неуспішності одного з учнів і проводячи з ним додаткові заняття, водночас очікує, що поінформований про це класний керівник, побувши вдома в хлопчика, з'ясує, у яких умовах той живе, що мішає йому виконувати домашні завдання, як ставляться батьки до "чергових" двійкам по біології і т.д.

У умовах узгодженості функціонально-рольових чекань класний керівник визнає за необхідне діяти відповідно чеканням свого колеги. Водночас відсутність узгодженості функціонально-рольових чекань може стати джерелом конфліктів, однієї з причин ерозії згуртованості і появи ознак психологічної несумісності в педагогічному колективі. Та обставина, що преподающие в тому самому класі вчителя (біології і географії, літератури й історії, математики і хімії й ін.), що мають справу з тими самими учнями, працюють поруч, але не разом, створює соціально-психологічну ситуацію, що гальмує процес коллективообразования в учительской середовищу.

Вплив, що робиться вчителем на учнівських, може бути різноманітним як за своїм характером, так і по спрямованості. У соціальній і педагогічній психології в першу чергу виділяють цілеспрямоване і нецеленаправленное вплив педагога. Цілеспрямований вплив результат спеціально організованого педагогом впливу. Одним з умов такого впливу є усвідомлення педагогом його необхідності. Обов'язковим етапом виступає часом тривала і трудомістка робота вчителя на вибір конкретного засобу впливу на учнівського, що могло б призвести до факту бажаного впливу. Таким чином, цілеспрямоване вплив носить усвідомлений, навмисний, запланований характер.

10.4. Конфлікти у педагогічному середовищі

1. Види межличностных конфліктів у педколлективах

Яскравим відбитком протиріч між учасниками спільної діяльності є межличностный конфлікт - ситуація взаємодії людей, або преследующих взаємовиключні або недосяжні одночасно обома конфліктуючі сторони цілі, або що ринуться реалізувати у своїх взаємовідносинах несумісні цінності і норми.

Многоплановость учбово-виховного процесу обумовлює розмаїтість можливих межличностных конфліктів і конкретних форм їхній протікання, неповторність ситуацій, що призводять до них, відсутність універсального засобу їхнього дозволи. Але, незважаючи на це, можливо, спираючись на численні роботи вітчизняних і закордонних авторів, виділити й охарактеризувати основні види межлиностных конфліктів н проаналізувати їхню структуру.

У психолого-педагогічній науці, як правило, розглядаються такі структурні компоненти межличностного конфлікту, як конфліктна ситуація, конфліктна взаємодія, дозвіл конфлікту.

1. Конфліктна ситуація. У основі будь-якого межличностного конфлікту лежить сформована ще до його початку конфліктна ситуація. Тут у наявності й учасниках можливого надалі межличностного сутички, н предмет їхніх розбіжностей. У багатьох дослідженнях, присвячених проблематиці межличностного конфлікту, показано, що конфліктна ситуація припускає спрямованість її учасників на досягнення не загальної, а індивідуальних цілей.

2. Конфліктна взаємодія. У соціальній психології під конфліктною взаємодією розуміється реалізація учасниками конфліктної ситуації своїх позицій, що протистоять, їхні вчинки, спрямовані на досягнення своїх цілей і гальмуючого рішення задач супротивників. Як показують спостереження і спеціальні дослідження, відношення педагогів-практиків до межличностным конфліктів і їхнє поводження в ситуаціях конфліктного взаємодії неоднозначні.

Як правило, учителя, що реалізують авторитарний стиль керівництва і притримуються у взаємовідносинах з учащимися тактики диктату й опіки, нетерпимі до будь-якої конфліктної ситуації і тим більше до межличностному сутички, розцінюючи його як пряму погрозу своєму авторитету і престижу. У цьому випадку будь-яка конфліктна ситуація, учасником якої надається такий учитель, переходить на стадію відкритої сутички, у ході якого він і намагається "вирішити" виховні задачі.

Найбільше конструктивним є диференційований підхід до межличностным конфліктів, оцінка їх із погляду причин, що призвели до них, характеру наслідків, тих функцій, що вони виконують, форм їхній протікання, можливостей їхнього дозволи.

Традиційно межличностные конфлікти розрізняють по їхньому утриманню, по значимості, за формою вираження, по типі структури, взаємовідносин, по соціальній формалізації. Межличностный конфлікт, учасниками якого є педагог і учнівський, по своєму утриманню може бути як діловим, так і особистим. Експериментальні дослідження показують, що частота і характер конфліктів залежать від рівня розвитку учнівського колективу й учбово-виховного колективу в цілому. Характер і особливості протікання конфліктної взаємодії педагога пучащегося обумовлені спецификойЭЪЪ внутригрупповой структури, що у значному ступені, учбово-виховного колективу, наявністю владних повноважень, який володіє вчитель.

З погляду соціальної формалізації подібні конфлікти, так називані конфлікти "по вертикалі", у своїй переважній більшості повинні бути віднесені до розряду "офіційних", особливо якщо за формою вираження вони являють собою відкриту, демонстративну сутичку. Але й у випадку схованого, що маскується конфлікту тут можна лише умовно говорити про його неофіційний характер.