24. Москвофіли та їх ж

Москвофільство зародилася як сусп.-політ. течія незадовго до революції 1848, ставши одінєю з перших ознак пробудження укр. нац. свідомості. Безперервна боротьба укр-ців проти полонізаціі, онімечення примусило з приводу слабкості власних сил шукати зовн. підтримки. Росіяни були на той час єдиними слов”янами, що мали державу. У таких умовах виникає панславізм як сусп-істор. течія, з такими гол. ідеями: -оскільки слов”яни – родичі, вони повинні жити в одній державі – найбільш. завданнями оголошувалось взаємовивчення культур. Рос. слов”янофільство мало великий вплив на Галичину, у 30-х роках туди приїздив Михайло Погодін, провідний діяч рос. слов”яноф-ва. Уже на поч. 50-х рр. значна частина західноукр. діячів переорієнтувалася на Росію. Іх цікавила Росія не Санкт-Петербурзька, європейська, а Росія московська – царська. Від Р чекали допомоги, ідеалом бачилася асиміляція, „потроху пересаджувати російщину”, програма провокування інтервенції Р. Було простіше використовувати свою мову, ніж обточувати свою. Франко ділить моск-во на 3 види: хлопське (прийде цар та зробить порядок), язикове (наша хлопська мова занадто проста), політичне (симпатія москалям як нороду чи протилежне – служіння шпіоном для рос. поліц. держави). Франко: „Не москвофіли зробили нас немічними, а наша неміч зорбила їх впливовими”. Для Ф причина дух. катастрофи м-філів полягає у їх відриві від народ. духу. Не було сильної особи, лідера.

Від 1848 до поч. 20 ст. видавалося більш 40 москвофільських газет. Причини великої кількості газет: 1. фінансування астрійськкого уряду, який підтримував рух українців, щоб протиставити ії полякам. Оскільки москвоф. – перша течія, то їх і фінансували 2.власні кошти, що надходили від членів організацій 3. кошти, що таємно виділяв рос. уряд

Офіційні урядові видання. 1849 у Львові „Галичо-Рускій вестник” за ред. Устияновича. Гол. призначення – друкувати інформацію уряду. У 50-му перенесена до Відня, оскільки австр. уряд відчував необхідність діалогу з галицьким народом, і стала називатися „Вестник” під ред. І. Головацького. В деякі рок виходила з додатками „Домова школка”, „Отечественній сборник”. Перестали друкувати у 1867, коли москвофільство пчало зазнавати банкрутства. Загальні, сусп.-політ. якісні видання. „Зоря Галицька”. Період як орган ГРР: Виникла як орган ГРР. У травні 1848 почала виходити, презентувала не політ. партію, а громад. орг-цію. Редагує Антін Павенцький, активний член ГРР, видає на власні кошти. публікувалися звенення партії, разом з партією реагувала на політ. події. Крім політ. питань, торкалася економіч., господарських. Найвдоміше політ. звернення – звернення ГРР до цісаря Фердінанда І, де вимагалося поширення прав українців. „ЗГ” у цей час формувала громад. думку. У 1849 – розгорнула цілу політичну кампанію за возз”єнання закарпатських українців, що знаходилися у складі Угорщини, з галицькими укр-цями. Головацький друкував також рецензії, наприклад – на Квітку „Маруся”, відмітивши високий рівень твору. У 1849 була відновлена польська верховна влада, що спричинило відхід А. Павенцького від редагування газети. Москвофільський період: Він віддав її у власність Ставропігійському інститутові. Короткий час редагував М. Коссак, запровадив нові рубрики: „Дневник краевый”, „Разговоры”, „Действія политического света”. У 1850 редактором був призначений І. Гушалевич, який почав змінювати газету. Було переіменовано рубрики, а у червні 1851, коли відбувся саморозпуск ГРР, відбувся остаточний поворот у бік москвофільства. ІГ перевів газету на язичіє, скоротився тираж. ІГ довів газету майже по занепаду, у виданні трапилася перерва. ІГ перебудував газету у напрямку белетризації: рубрики „Белетристика”, „Кореспонденция литературная” і т.д. Від 1853 редактором став Дідицький. Більш помірковано вів видання газети. Залишилося москвофільське язичіє. Поруч з вршами Дідицького друкувалися вірші Пушкіна, Крилова. Переклад І. Левицького польских історич. праць „Казаки в Царьграде”, „Падение Цареграда”. Друкувалися звіти про д-ть москвоф. орг-цій: Народного дому, Ставроп. ін-ту, Галицько-Руської Матиці. Структура газети: відкривалася віршем, наукова стаття, проза, потім дрібніші рубрики. У 1854 редагував Шехович. Ще більш ускладнив язичіє, продовжує друкувати програмові „Доверительные письма”, тема яких – позитивне ставлення до рос. мови. У кінці 1854 усунуто Ш-ча, редагує Микола Савчинський. У 1855 – керування Костецького, за допомогою якого поляки хотіли вплинути на гром. думку укр-ців. У 1856 „ЗГ” пертворилася на літ. часопис, цілком позбавлений інф-х повдомлень про новини в державі, а рівень письменства залишав бажати кращого- скорочення к-ті передплатників та у 1857 – припинення виходу. Причини занепаду: відмова від власного слова, звернення до інших мов, намагання очистити рідну мову від „провінціалізмів”, літ-ра заснована на чужих взірцях, недостатній професіоналізм ж-стів. Значення: перша за змістом, мовою, формою укр. газета, 2.відбила складність тієї доби 3. довела важливість перси у політиці 4.від політич. трансформувалася до літ-наук. газети 5.стала репрезентантом укр. молодого духу. 6 сформулювала найб. важливі політ. вимоги укр-ців, стала могутнім чинником форм-ня гром. думки, спроба вироблення укр. літ. мови.

„Новины” Гушалевича видавалися у 1849. Задум полягав у тому, щоб скласти конкуренцію „Зорі Галицькій”. Завдання: широко іноформувати про політ. життя в Австрії, коротко про події в Європі і т.д. Публіковали слабкі вірші та передруки інформації про поточні політ. справи з нім. та пол. видань. На 26 номерів газети власна журнал. праця редактора склала 5 коротких повдомлень. Вони засвідчили цілковиту безпорадність особи Гушалевича.

„Слово” Була заснована як громадсько-політична газета, але друкувала літ. й наук. мат-ли. Виходила з 1861-1887. З 1876 – на утриманні рос. уряду. Гол. роль у заснуванні „Слова” належ. Качковському - видавець. Він запросив редагувати Дідицького. Мова – москвофільське язичіє. Але друкувалися мовою оригіналу вірші Шевченка, Костомарова, Кониського. Перше число вийшло 25/1/1861, яке відкривалося статею „Наш програм”, де був засвічений вірноподданський нахил до Австрії і водночас орієнтація на відстоювання руської нації. Гол. політич. призначення газета вбачала у протистоянні пол. експансїі і проголошення єднання галицьких русинів з Руссю. Мовна позиція газети викликала полеміку серед галицької молоді: Антін Кобилянський видав брошуру „Слово на слово до редактора „Слова”, його друг Кость Горбаль, у майб. народовський ж-ст, видав „Голос на голос для Галичини”, де критикувалось зросійщення мови. У жлі співпрацює Федькович, але потім відходить до народовської Ж. У ряді мат-лів простежувався урк. вектор в орієнтації „Слова” – „Вспоминка о Шевченьку” з багаьтма помилками в біогр. автора, репортерська стаття „Похороні Тараса Шевченька”. Майже всі інф. мат-ли друкувалися анонімно. Програмовою була стаття „Чего маєм желати?” з підписом Еремій Русин, де викладена політ. програма галицю русинства, ставилося здійснення таких завдань: поідл Галичини на рустку та польську губернії, використання б-я якої мови, покращення виборчого закону, створення комітету гародної іторії. „Слово” почало свою д-ть з передруку вже опубл-х амт-лів провідних українофілів, з „основської” статті Костомарова „Ответ на нападение газеты „Час”, вірші Куліша. Політика, спрямована на передрук, виявляє свою засадничу спрямованість, друк статті Костомарова „Две русские народности”. В цей час у редакції працюють Я. Головацький, Кониський. Газета стала трибуною для діалогу східних та західних українців: 1862 „Послание к братьям Галичанам от братьей киевлян”, у кінці 1862 „Спор Украины за язык в Харькове” – студент розповідав про позиію ректора, який не сприймав укр. мову, виклав своє бачення програми українофілів, ставлення проблеми ленаціоналізації в ун-тах. Газета в численних репортажах розповідала про заснування прешогоукр. театру, що в 1864 почав давати перші вистави у Львові у Народному домі. Перші роки існування „Слова” засвідчили прагнення її керівників зробити газету загальноукр. органом, спрямованим на консолідацію різновекторних сил. Полемізував, стояв на принципах збереження все-таки укр. традицій лідер рос. революц.-демократ. руху Чернишевський. Посилення роюоти над наближенням мови до рос. літ. варіанта, відавання переваги повдомленям з Росії, вміщення багато дайджестових мат-лів з рос. преси, загальний потворот до москвофільства спричиняє падіння авторитету. У 1876, після Емського указа – фінанс. рос. урядом. З прикіцевих мат-лів варті уваги написані до її 25-річного ювілею спогади Дідицького „Як я стал редактором „Слова”. У 1887 „Слово”перестало існувати.

У 1871-1912 виходив попул. двотижневик москвоф. напрямку „Русская рада” священника І. Наумовича, який обирався депутатом галицького сейму. Використ. газету для висвітлення своєї позиції, друку промов. Також Наумович видавав та редагував жл для селян „Наука” – був друкований народ. мовою та спричинив піднесення галиц. селянства.

1888 у Відні – „Русска правда”.

1880 – рочалася д-ть відомого мосовфільс. ж-ста О. Маркова, видавав газету „Пролом”, містила пророс. мат-ли, готувала Галичину шляхом виховання політ. думки до політ. адаптації з Росією. Через це газета терпіла тиск, що змусило видавців міняти назву „Новий пролом”, „Червоная Русь”, „Галицкая Русь”, „Галичанин”.

Літературно-наук. часописи. 1849 у травні видання Гушалевичем часопису „Пчола”. Усьоговийшло 19 чисел. Перший у Галичині неполітич. літ.-наук. вісник. Вірші, „Отечественная история” А. Петрушевича, філолог. праці, твори Котлярквського, критична розвідка щодо нього. З інф. погялду була краща, ніж „Новины”. Повідомлення про д-сть Гал.-Руської Матиці, поетич. твори Наумовича, Шухевича, Дідицького. Не мав успіху серед читачів. Літ. часопис „Семейная библиотека” видавав Я. Головацький, а редагував Шехович. Мав відділи красного письменства, іторії та матеріалів, етнографії, передруки слов”янофільських видань без вказання авторів, переклод творів Квітки на язичіє без вдому аудиторії. „Родимый листокъ” у 1879-1882 у Чернівцях видавав о. Огоновський. Поєднання поруч з творами москвофілів творів народовців. Спеціалізовані часописи: фахові та призначені певній аудиторії чи темі. Чільне сісце займали педагогічні видання. 1863 Гушалевич „Дом и школа”. Загальні освітні настанови – заклик збирати фольклор, вивчати рідну мову, статті морально-виховного змісту. Двотижнева газета „Школа” 1865 під ред. Шеховича, „Учитель”, „Газета школьна” під. ред. О. Партицького, „Слово боже”1879-1881. Народний дім щомісяця видавав „Ветник Народного дома” у 1883-1914. Друкований орган Гал.-Руської Матиці „Науковий сборник” 1869-1873, 1885-1890. Гумористю жл „Страхопуд” 1872-1873, 1880-1882, 1886-1905. Гол. мат-л для сатири – українофільс. рух, але не щадив і власних сопартійників. Містив важливий досвід розвитку сатир. преси та жанрів. Жіночі часописи: 1853„Лада” Шеховича з хаотич. змістом – статті з фізики, наук природи, анекдоти, товарист. забави, „Русалка” 1868-1870 – теж Шехович, мало чим відрізнявся від „Лади”. На поч. ХХ ст. мосвофільство збанкрутіло, бо виконання їх дух. програми було засадничо неможливе.