5. Історія журналу „Украинский вестник”

1816-1829. Перший в підрос. У літ-науковим і громад-політ. місячником. Ініціатива створення належала І. Срезнєвському. Редагували Квітка (через рік відмовився), Гонорський (через два відмовився) та Філомафітський – гол. та найб. активний редактор. Тираж 350-500 примірників. Широка географія. Слово „Україн-кий” у назвах х-кої Ж було виявом місцевого патріотизму. Сама назва – „Український вісник” вдала, використовувалася укр. ж-стами в 20 ст. Спочатку розділи: Наука і мистецтво, Мальовнича проза, Дитяче читання, Вірші, Харк. записки, Суміш. Потім – виключили Дитяче читання а Мальов. прозу та Вірші об”єднали в Красне письменство, 1й розділ переіменовано на Наукові статті. Наукові мат-ли. Чимало праць з природничих наук – вплив ун-ту. Друкували багато діячів ун-ту. Найб. сенсація розділу – у № 3 1818 поява праці проф. філософії Андрія Дудровича „Про тваринний магнетизм” (що була продовженням думок Фройда). Широко представлені гуманітарні науки (Срезневський „Слов”янська міфологія або Про богослужіння руське за язичництва” – описав пантеон слов. богів). Друкувалися перекладні праці. Естетич. програму жлу формував Розумник Гонорський (його великі здобутки – 1.теорія наслідувальної гармонії слова, 2.теорія мальовничої прози). Використовує сторінки жлу для викладу своїх поглядів: „Головне правило наслідувальної гармаонії слова” №4 1816; „Короткий нарис теорії наслідувальної гармонії слова” №1-2, 1817; „Дещо про переклад Вергілієвих „Георгік російськими гекзаметрами” №2,4 1817; „Додоаток до статті: Короткий нарис теорії наслідувальної гармонії слова” № 4 1817. Теорії Потебні, Рембо про внутрішню форму слова вже були раніше змальовані у працях Р.Г.! У статті „Короткий нарис...” описує властивості звуків. У „Додаткові до статті:...” ціла таблиця поєднань звуків. Стаття „Дещо про нашу мальовничу прозу і пр нинішній стан російської словесності взагалі” № 2 1816 – перша типологія рос. літ. процесу, збудована на стильових засадах (розповідає про карамзіністів, муравьовську школу – школу „мальовничої прози”). І естетична програма жлу полягала у мальовничій прозі. У відділі красного письменства друкувалися переклади, але не цілком, а уривки, які більш за все відповідали взірцеві „мальовн. прози”. Відділ красного письменства будувався у відповідності з естетич. прогр. РГ. Переклади, допускалися твори Вернета, який по суті був мандрівним дяком. Його твори – безсюжетні етюди. Був особисто знайомий із Сковородою, шанував, але критикував людські якості – нетерплячість, вимогу покірливості від слухачів. 1817 №4 – критична стаття про Сковороду Вернета. Він був „фейлетоніст” того часу. Легкість, невимушеність спілкування, гарний співбесідник. Відділ віршів переклади, а потім власні твори І. Срезневського, Філомафітський, Орест Сомов. „Переяслав” Олексія Льовшина – типова точка зору людей того часу на малорос. мову: „можливість створити мову з наріччя є дуже малою...”. Великий вплив Гулака-Артемовського - більше місця відведить перекладам з польскої мови. У лютневому номері 1819 публікація промови Г-А в честь відкриття кафедри пол. мови (доводить, що пол. мова більш розвинена, ніж рос., назвиває укр. мову повноцінною). У №12 1818 опубл. добірку творів укр. мовою („Пан та собака”). № 10-11 1819 ще виступає з творами укр. мовою („Солопій та Хивря”, „Тюхтій та Чванько”). Твори були виконані в бурлескно-травестійному стилі. Публікація творів укр. мовою була найб. успіхом відділу віршів. Відділ „Харьківські записки” – мат-ли на місцеві теми, звіти про діяль-ть Харк. доброл=дійного товариства, протоколи засідань Х. Філотехнічного товариства, листування відомих осіб. Писалося про приїзд Олекасандра І до ун-ту, про призначення, некрологи викладачів. Відділ „Суміш” – аовідомлення прокнижки, що вийшли в друкарні ун-ту. „УВ” можна вважати зачинателем укр. театральної критики. №12 1817 „Харьківський театр” (стислий огляд театр. репертуару), № 1 1819 „Театр”. Розміщувалося листування з читачами. Були опубл. „Листи до видавців” Фалалей Повінухіна (Г. Квітка). Тут був апробований новий худ. прийом – сполучення героя та оповідача в одній особі. Відділ „Суміш” відзначався рухливістю – весь час шукали способи поліпшення. У 1819 тут почали публ-ти справжню зарубіжну („Короткий огляд закордонних подій”), світську хроніку. Офіц. Росія була невдоволена пробудженням активного дух. життя. У 1819 тричі ценз. комітет висловлював зауваження часопису. Після цього видання припинилося. „УВ” став блискучим зачином укр. Ж в Х. Значення: 1.універсальнітсть, всебічне охоплення можливих тем 2.орієнтування на місцевих авторів 3.головна увага приділялась висвітленню укр. життя 4.прямування до тв-ті укр. мовою, 5.постійне вдосконалення структури 6.реалізація творчого потенціалу Х. ун-ту