14. Альманах „Южный русский сборник”

Останній прояв Харк. школи романтиків. Вийов тоді, коли не було вже в живих Каразіна, Квітки, коли виїхав Костомаров, Срезневський, Корсун, коли культ. життя завмерло. Видавець – Амвросій Метлинський. Був проф. рос. словесності Харк. ун-ту. У 39 видав збірку віршів „Думки, пісні та ще дещо”, яку високо цінував Шевченко. Метлинський виступав під літ. псевдонімом Могила, глибоко знав укр. мову. У 1848 видав „Южный русский сборник”, складна епоха після викриття Кирил-Меф. браства, період затишку. Альманах складався з 5 частин, які були переплетені в одну книжку чи продавалися окремо. Кожна книжка містила окремий літ. твір. Перша частина – передмова, у якій підводилася теорет. база про потребу випуску цього видання. Вивчення народності, поєднання поваги до європ. знання та кур. корнів. Далі розмістив статтю „Правопис малоросійської мови або наріччя”, де запропонував свій спосіб писемної подачі укр. мови. Першу книгу складали дві збірки лірич. віршів: „Думи та співи” М. Петренка (опубл. практич. всю його відому спадщину, 17 віршів, відломий ораз романтич. героя.) та „Думки і пісні” АМ. Творпи цих поетів відривали укр. літ. від бурлескної традиції. У другій частині опубл. велика поема Стефана Александрова „Вовкулака, укр. повір”я: Оповідання у віршах” – сюжет узятий з народ. оповідань. Третя частина – М. Макаровський „Наталя, або Дві долі разом”. В основ сюжету – кохання парубка й дівчини. Схильність до етногр. описів, епічний спокій оповіді. Четверта частина – „повість у віршах” „Гарасько, або Талан у неволі” М. Макаровського. Поважна романтична поема. У 5 книзі – драма Квітки „Щира любов, або Милий дорогше щастя” – сентименталізм. Особливість альманаху – наведення бібліографічних довідок про кожного з авторів.ЮРС став видатним явищем в укр. культурі, закріпив потяг до спеіалізації, не містив фольклор. записів, наук. статей, джерел з історії. Цей альманах свідчив про зрілість укр. літ.

15. Альманах „Хата”. Автори, учасники, значення

Після видання 2-го тому „Записок о Южной Руси”, Куліш назбирав величезну к-сть мат-лу, хотів видавати періодич. жл „Хата”, але йому відмовили. Тому йому прийшлося видавати у 1860 альманах. „Х” являла собою збірку творів більш-менш видатних укр. письменників: десять віршів Шевченка, оповідання „Чари” М. Вовчок, поетич. твори Якова Щоголева та П. Кузьменка, оповідання Ганни Бірвінок (дружини К). Із своїх творів К опубл. оповідання „Сіра кобила” та драму „Колії” (не повнометражана драма, а прообраз драматичного етюда, де відбитий механізм виникнення народ. обурення під час Коліївщини – розвивається тема образи народ. гордості). До багатьох розділів Куліш написав коротенькі літ.-критичні нариси про письменників – ідея, запозичена з „Южного русского сборника”, але більш розвинута. Програмовий х-р мала вступна стаття до альманаху „Переднє слово до громади (Погляд на укр. словесність)”. К каже про те, що необхідно бути обізнаним у творах інозених письменників, але понад усе – рідна літ. Розгядає творчість Котляревського (регот над укр. мовою), Квітки („Маруся” змінила становище укр. словесності), Марко Вовчка (великі, але ще не реалізовані можливості, її твори – жива етнографія), Шевченка (сприймає його слово як закон). „Х” стала першим альманахом, де літ. критика набула не доважку до худ. творів, а стала самост. частиною книжки. Спільне та нове для альманахів „Хата” та „Записки о Южной Руси” – введення нового укр. правопису, запропонованого самим Кулішем, який потім стане основою для побудови суч. правопису і стане називатися „кулішівкою”. Значення альманахів: 1. відроджена укр. Ж 2. Куліш виступив як новатор, запропонувавши жанр у „Хаті” – літ.-критичного збірника, а в „Записках о Юной Руси” – етнограф. щоденника. 3. Публікація нових творів Шевченка, Марка Вовчка, самого Куліша, Щоголева. 4 Відкриття нових імен – Ганни Барвінок, Кузьменка, Льва Жемчужникова 5. демонстрація зростання укр. словесності

16. „Записки о Южной Руси”: задум, новаторство альманаху

Після поразки Росії в Крим. війні стала очевидна необх. реформ. Їх проведенням зайнявся Олександр ІІ, що розпочав царювання з 1855. Початок відродження Ж – спочатку альманахової, а потім часописної. Повернувшись із заслання, П. Куліш видав у 1956-57 двотомник „Записки о Южной Руси” у С-Петерб. у друкарні Куліша. Це був етнографічний збірник. Перший том складений з мат-лів 1844 р. та назвивався „Этнографические З о ЮР”, але потім Куліш змінив назву, щоб не обмежуватись тематично. Вперше в історії К створив альманах у жанрі етногр. щоденника, де гол. роль відігравав не стільки об”єкт спостереження, ск. суб”єкт спостерігача. Письменник може вважатися автором мат-лів, окрім фольклор. записів (весь текст був написаний ним самим, персональний альманах). Куліш залишався на позиціях ромамнтиків та народності, сили народ. духу. Другий том мав відмінності, тенденція до переростання видання в універс. журнал. Фолькл. мат-ли не домінували (етнограф. пошуки відомого художника Льва Жемчужникова, нарис про похорони селянина). Були представл. наук. праці, док-ти з історії У (переклад поляка Симона Закревського „Оповідання сучасника-поляка про походи проти гайдамаків”, дискусія з приводу універсалу гетьмана Остряниці з поляком М. Грабовським – на думку К, причиною усобиць між укр. та пол. шляхтою були приниження гідності укр-ців), худож. твори (поема Шевченка „Наймичка” та ідилія К „Орися”). Також вперше було представлено нотні записи укр. народ. пісень. „ЗоЮР” зібрали позитивні відгуки в критиці – Пипін, Костомаров, Шевченко. Спільне та нове для альманахів „Хата” та „Записки о Южной Руси” – введення нового укр. правопису, запропонованого самим Кулішем, який потім стане основою для побудови суч. правопису і стане називатися „кулішівкою”. Значення альманахів: 1. відроджена укр. Ж 2. Куліш виступив як новатор, запропонувавши жанр у „Хаті” – літ.-критичного збірника, а в „Записках о Юной Руси” – етнограф. щоденника. 3. Публікація нових творів Шевченка, Марка Вовчка, самого Куліша, Щоголева. 4 Відкриття нових імен – Ганни Барвінок, Кузьменка, Льва Жемчужникова 5. демонстрація зростання укр. словесності