6. Історія журналу „Украинский домовод” і газети „Харьковские известия”

У 1817 в Х зародж. галузева Ж. „Український домовод”. Вийшло лише 2 номери. Видавець – проф. ун-ту німець Федір Пільгер, проблеми ветеринарії. Друкував в основному власні праці, але були й ін. автори (промова, виголошена ректором ветеринарного училища його ректором Книгіним). У статтях Пільгера („Загальна користь від скотарства та шкода від нехтування ним” – казав, що у розвинених державах уряд турбується й про тварин, але в Росії це не так. Ця стаття була причиною закриття жлу за критику уряду) йшлося про потреби ветенарної науки, х-ки свійських тварин, заходи проти заховрювань.

„Харьковские известия” виходила у 1817-1823. Була єдиною на той час газетою в підрос. У. Видавець проф. ун-ту Андрій Вербицький. До цього видавав календарі, був автором підручників. Щотижнева газета. Через два роки після існування цценз. комітет вимагав усунення А.В від релагування – видавцем стала Рада Харк-го Ун-ту та ціла група викладачів – Гулак-Артемовський, Філомафітський, Слабовський. За керуванням А.В-го: складалася з 3 розділів – Повідомлення, Суміш та Об”яви. Видавець розраховував мати прибуток від відділу об”яв (велика кількість об”яв була однією з причин усунення АВ). Розділ Суміш мав розважальний х-р: друкував народні й літературні анекдоти. Сповіщалося про сечаційні матеріали (наприклад, про одруження 80-річного кардинала та колишнього духовного сановника). Головна частина газ. площі – відділ повідомлень,які складалися з Зарубіжних повідомлень (АВ запропонував деяким освіченим особам, що виїздили за кордон, бути кореспондентами „ХИ”, це було новаторством) та Внутрішніх повідомлень (лише х-кі повідомлення створювалися самим редактором. Гол об”єкти повідомлень – університет, губернаторство, події в місті. Також друкувалися статті В. Каразіна, напр. „Наукове повідомлення” про винайдення газосварювання). За керуванням колективу редакторів газета перетворилася на більш дайджестову, замість власних кореспондентів – передрук з офіц. столичних газет. Вузкість творчих можливостей спричиняла постійні пошуки можливості видавати ін. жли. 11 грудня 1820 – газета надрукувала проспект місячнику „Муза. Харьковский литературный жл”. Гол мета – сприяти можливості поширенню смаку до вітчизняного письменства.

Нецікавість мат-лів та передрук призвело до занепаду газети та припинення її видання.

7. „Украинский журнал” та його історія

Літ-мистецький і громадсько-політ. двотижневик. Існував 2 роки 1824-1825, вийшло 48 книжок. Редактор – Олександр Склабовський, який викладав красне письменство. У програмі він писав про те, що гол. метою є поширення правильних христ. понять, поширення смаку до письменства. Обіцяв вмістити статті моральні, пр наукові праці ун-ту, історичю. відомості, землеробства, торгівлі, промисловості. Тираж досягав 600 примірників. Поділу на розділи не мав. У 1824 виходив додаток з метеорологіч. спостереженнями. УЖ увібрав у себе складність доби (переддекабристська, міліцейська держава, міністерство освіти передане під контроль духовенства, що позначилося на тематиці жлу). Існує думка, що цей жл був продовженням „Украин. вестника”. Можливо, такий задум був, але: змінилось мін-во освіти, змінився ун-т. Із зміненням ун-ту (орієнтация харк-кої Ж на ун-т була впливовою) почалася релігійно-містична тенеденція у жлі. Друк таких матеріалів як: „Про відношення політики, моралі й політики до істин одкровення” та ін. релігійні мат-ли. (проблема в тому, що жл замислювався як світське видання, а у ньому в цей період було засилля релігійної тематики. З цієй т. з важко твердити, що це видання було продовженням „УВ”). Але вплив ун-ту був і позитивним. Друк статей з науково-природничих наук – „Про астрономію” Затеплинського (наукове світило), праці з математики, економіки. Жл вибирав для друку ті мат-ли, що мали практичне значення в господарчому житті. Слабко була представлена історія як наука. Найвагомііше місце посідали праці, пов”язані з естетикою. „Деякі зауваження щодо історії і х-ру малорос. поезії” Івана Кулжинського 1825 №1-3. ІК був добре відомий антиукр поглядами. Бачив тип укр. нац х-ру як: „м”якість х-ру і добродушні лінощі”. Назважаючи на неприйтяття укр. культури, він у цій суперечливі статті зробив висновок, що укр.мова самобутна, ніжна, музича. Головним автором літературозн. мат-лів є сам редактор ОС. Його статті мали навчальну мету. Найприкметніші - „Розгляд оди, вибраної Ломоносовим з Іова” №1-3/1824 (аналіз твору Ломоносова, сміливий підход критика до літ. твору, бачить не лише вдалі місця, а й недопрацювання), „Про наслідування” 6/1824 (розгляд класичної поетики, поділ природи на 4 світи, визначення аспекту наслідування), „Про користь і мету поезії” 16-17/1824 (проголошення „Слід сміливо братися за творчість!, мета поезії - навчання). Участь у жлі декабриста Володимира Раєвського, були опубл-ні 4 вірші. Художня проза була представлена слабко – кілька перекладних творів другорядних зарубіжних письменників, з оригінальних – Вернет. Значення: 1демонстрація великих творчих потужностей університетського Харкова, 2 розбудив провінцію – твори з Чугуєва, Охтирки, Ізюма 3 відобразив заг. дух. стан сус-ва 4 розроблена галузь естетики, теоретичного літературознавства 5 виявляв обережність в укр. симпатіях, не надрукував жодного тексту укр. мовою. 6 але об”єктивно прияв дух піднесенню Х, появі талановитих діячів