15.Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу.

Регулювання грошового обігу здійснюється на основі використання законів грошового обігу. Рівновага товарної й грошової маси залежить від трьох факторів: кількості проданих товарів, рівня товарних цін, швидкості обертання грошової одиниці. Всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва, використання переваг суспільного поділу праці, рівня продуктивності праці. Закономірності тут такі: 1) чим розвинутіший суспільний поділ праці, тим більша кількість товарів продається; 2) чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижчі вартість і ціна товарів. За золотовалютного обігу потрібна кількість грошей для безперешкодної реалізації товарів підтримується автоматично, бо скарби залежно від стану виробництва постійно діяли як відводні й приводні канали для припливу або відпливу грошей з обігу.

Україна розбудовує новий паперо-грошовий обіг. Підтримувати товарно-грошову рівновагу в нас зобов'язаний Національний банк. Його органи, спираючись на класичну закономірність, яку відкрили економісти ще у XVIII ст., повинні забезпечувати таку рівновагу:

Г*П=Т*С.

де Г- середня маса грошей, яка перебуває в обігу;

П - кількість оборотів середньої грошової маси;

Т- обсяг товарів, які перебувають в обігу;

Ц- ціни товарів на ринку.

Це означає, що маса грошей, помножена на швидкість їх обертання, має дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних інтервенцій, тобто фінансово-економічних заходів, необхідно один з показників (а можливо й усі водночас) підкоригувати: збільшити виробництво чи імпорт товарів, відрегулювати (прискорити) швидкість обертання грошей, скоротити грошову масу і, нарешті, підвищити ціни.

16.Сутність інфляції та причини виникнення інфляції.

Інфляція — це зростання загального рівня цін унаслідок перевищення кількості грошей в обігу порівняно із сумою товарних цін.

Інфляція є грошовим явищем, що виявляється у: безперервному зростанні цін; зниженні купівельної спроможності грошей; тривалій загальній нерівновазі ринків на користь попиту.

Дезінфляція — це зменшення темпів інфляції

Наприклад, темпи інфляції зменшуються з двозначних до однозначних цифр.

Дефляція — це нестача грошової маси в обігу

В умовах економічної кризи крім інфляції може існувати стагфляція, характерними рисами якої є одночасний спад виробництва і зростання цін.

Монетарні-Надмірне збільшення грошової маси,випуск грошей без товарного забезпечення.

-Центральний банк надає уряду позики для покриття бюджетного дефіциту.

Немонетарні-падіння рівня виробництва.

-Міжгалузеві диспропорції в економіці.

-Монополізм у виробництві і відсутність конкуренції.

-випереджання попиту на деякі товари порівняно із пропозицією.

17.Види та наслідки інфляції,шляхи її подолання.

Інфляція — це зростання загального рівня цін унаслідок перевищення кількості грошей в обігу порівняно із сумою товарних цін.

Тип:-інфляція попиту(порушення рівноваги між попитом і пропозицією).

-інфляція пропозиції(скорочення сукупної пропозиції вваслідок підвищення витрат

виробництва.

Види:

За темпами зростання цін-повзуча інфляція-до 10%

-галопуюча інфляція-20-200%

-Гіперінфляція-200-1000%

За характером інфляційного процесу:-відкрита -прихована.

За ступенем збалансованості:- збалансована. –незбалансована.

За характером очікування і передбаченності:-очікувана. -неочікувана

За місцем снування:-локальна -світова.

Методи антиінфляційної стратегії держави:

-Державне стимулювання НТП і структурна перебудова економіки.

-сприяння інвестиційному забезпеченню секторів економіки,які задовольняють потреби

населення у товарах широкого вжитку і послугах.

-вирівнювання внутрішніх та світових цін на паливні та сировинні ресурси.

-антимонопольна політика має контролювати підприємства монополістів і перерозподіляти

монопольні прибутки на користь держави,в окремих випадках запроваджувати державне

регулювання цін.