1. Поняття, предмет і метод кримінального права

2.Завдання кримінального права

3. Кримінальне право і суміжні галузі права

4. Система кримінального права України

5. Принципи кримінального права України

6. Становлення і розвиток кримінального законодавства України

7. Кримінальний закон як джерело кримінального права

8. Система і загальна характеристика чинного кримінального кодексу України

9. Поняття, структура і види кримінально-правових норм

10. Чинність кримінального закону в просторі

11. Чинність кримінального закону щодо осіб

12.Чинність кримінального закону в часі

13. Поняття та види тлумачення кримінального закону

14. Поняття злочину

15. Ознаки злочину

16. Поняття і ознаки малозначного діяння, що формально містить ознаки злочину

17. Класифікація злочинів

18. Поняття і види стадій вчинення злочину

19.Поняття закінченого та незакінченого злочину

20. Кримінальна відповідальність за готування до злочину

21. поняття та види замаху на злочин

22. Поняття і значення добровільної відмови від вчинення злочину

23. поняття кримінальних правовідносин

24. Поняття і ознаки кримінальної відповідальності

25.форми реалізації кримінальної відповідальності

26. межі кримінальної відповідальності

27. підстава кримінальної відповідальності

28.. поняття і значення складу злочину

29.співвідношення понять злочин і склад злочину

30.елементи і ознаки складу злочину

31.класифікація складів злочинів

32.поняття класифікації злочинів

33.види класифікації злочинів

34.принципи класифікації злочинів

35.поняття і значення класифікації злочинів

36.класифікація об’єктів злочину

37.загальний об’єкт злочину і його значення

38.родовий об’єкт злочину і його значення

39.безпосередній об’єкт злочину і його значення

40.поняття предмета злочину, його відмінність від об’єкту злочину,знарядь і засобів вчинення злочину.

41. Поняття, ознаки і значення об’єктивної сторони складу злочину

42. Суспільно небезпечне діяння як основна ознака об’єктивної сторони складу злочину

43. Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види

44. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками

45. Факультативні ознаки об`єктивної сторони складу злочину

46. Поняття і ознаки суб’єкта злочину

47. Поняття та види спеціального суб’єкта складу злочину

48. Фізична особа як суб’єкт злочину

49. Вік як ознака суб’єкта злочину

50. Осудність як ознака суб’єкта злочину

51. Поняття і критерії неосудності

52. Обмежена осудність

53. Поняття, мета примусових заходів медичного характеру та особи, до яких вони застосовуються

54. Види примусових заходів медичного характеру

55. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння

56. Поняття, ознаки і значення суб’єктивної сторони складу злочину

57. Поняття і форми вини

58. Поняття та види умислу

59. Поняття та види необережності

60. Випадок (казус) і його відмінність від злочинної недбалості

61. Складна (подвійна) форма вини

62. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину: мотив і мета злочину, емоційний стан

63. Помилка в кримінальному праві та її вплив на кримінальну відповідальність

64. Поняття співучасті

65. Ознаки співучасті:

66. Види співучасників

67. Форми співучасті:

68. Кримінальна відповідальність співучасників

69. Невдала співучасть.

70. Ексцес виконавця.

71. Посереднє виконавство.

72. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом.

73. Добровільна відмова при незакінченому злочині

74. Відмінність співучасті від причетності до злочину.

75. Поняття та види одиничних злочинів.

76. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.

77. Поняття повторності злочинів.

78. Види повторності злочинів:

79. Поняття сукупність злочинів

80. Види сукупності злочинів:

81. Відмінність сукупності злочинів від конкуренції кримінально-правових норм.

82. Поняття та види рецидиву злочинів.

83. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.

84. Поняття та види обставин, що виключаюьб злочинність діяння.

85. Кримінально-правове значення обставин що виключають злочинність діяння.

86. Поняття і ознаки необхідної оборони.

87. Поняття і ознаки уявної оборони.

88. Перевищення меж необхідної оборони.

89. Затримання особи, що вчинила злочин: поняття, ознаки, перевищення меж затримання.

90. Фізичний або психічний примус.

91. Поняття та ознаки крайньої необхідності.

92. Перевищення меж крайньої необхідності.

93. Відмежування необхідної оборони та крайньої необхідності.

94. Виконання наказу або розпорядження

95. Діяння, пов'язане з ризиком

96 . Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної

організації.

97. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності. Відмежування звільнення від кримінальної відповідальності від суміжни правових інститутів.

98. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

99. Звільненння від кримінальної відповідальності у зв язку з примиренням винного з потерпілим.

100. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.

101. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

102. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

103. Амністія і помилування

104. Поняття і ознаки покарання.

105. Мета покарання.

106. Поняття, ознаки і значення системи покарань. Класифікація покарань.

107. Штраф як вид покарання.

108. Позбавлення військового,спеціального звання, чину або кваліфікаційного класу

109. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю:

110. Громадські роботи як вид покарання:

111. Виправні роботи:

112. Службові обмеження для військовослужбовців як вид покарання:

113. Конфіскація майна як вид покарання:

114. Арешт як вид покарання:

115. Обмеження волі як вид покарання:

116. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:

117. Позбавлення волі на певний строк як вид покарання:

118. Довічне позбавлення волі як вид покарання:

119. Загальні засади призначення покарання, їх поняття і зміст.

120. Обставини, що пом'якшують покарання.

121. Обставини,що обтяжують покарання.

122. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті:

123. Призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом:

124. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

125 Призначення покарання за сукупністю вироків.

126. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.

127. Обчислення строків покарання.

128. Поняття та юридична природа звільнення від покарання та його відбування.

129. Види звільнень віл покарання та його відбування:

130. Звільнення від покарання у зв`язку з втратою особою суспільної небезпечності

131. Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

132 . Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

133. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

134. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

135.. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

136. Звільнення від покарання за хворобою

137. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

138. Умови, порядок і правові наслідки звільнення від покарання та його відбування.

139. Поняття і правове значення судимості. Виникнення і припинення судимості.

140. Поняття і умови погашення судимості. Дострокове зняття судимості.

141. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

142. Особливості застосування до неповнолітніх покарання.

143. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування

144. Особливсті звільнення неповнолітніх від відбування призначеного покарання.

145. Особливості припинення судимості у неповнолітніх.

1. Поняття, предмет і метод кримінального права

КрПУ як галузь права – це система загальнообов’язкових, прийнятих ВРУ або всеукраїнським референдумом та забезпечуваних примусовою силою держави норм права, котрі визначаючи засади кримінальної відповідальності, діяння які є злочинами та покарання, що можуть застосовуватися до осіб, які їх вчиняють, служать засобом реалізації кримінальної політики держав.

Предмет КрПУ – охоронювані і регулятивні суспільні відносини, спрямовані на забезпечення прав і законних інтересів людини, держави і суспільства, змістом яких є взаємо кореспондуючі права і обов’язки суб’єктів цих відносин.

Метод КрПУ – сукупність способів раціонального кримінально-правового впливу на суспільні відносини: дозвіл (право вчиняти чи не вчиняти певні дії – необхідна оборона ст.36КрКУ), заохочення (для суспільно корисної та правомірної поведінки), покладення обов’язку вчиняти певні дії – ст.84 КрКУ – звільнення від покарання через хворобу, заборона певного діяння під загрозою покарання.

2.Завдання кримінального права

1) Стратегічні: - забезпечення законності і правопорядку; - розбудова суверенної і незалежної демократичної, соц. пр. держави та громад. сусп. Укр.

2) Тактичні: - забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина; - забезпечення охорони власності; - забезпечення охорони довкілля; - забезпечення охорони конституційного устрою; - забезпечення охорони миру та безпеки людства; - забезпечення охорони запобігання злочину.

3. Кримінальне право і суміжні галузі права

Кримінальне право, перебуваючи у системі права України, тісно пов'язане з іншими його галузями. Цей зв'язок виражається насамперед у тому, що кримінальне право, як вже зазначалося, виконує щодо інших галузей права охоронну функцію. Здійснюючи охоронну функцію, кримінальне право опосередковано бере участь у регулюванні тих суспільних відносин, що становлять предмет інших галузей права. Відрізняючись від деяких інших галузей права за основною, притаманною йому функцією, а також за характером урегульованих ним відносин, кримінальне право тісно пов'язане із суміжними галузями права, найбільшою мірою з конституційним правом, адміністративним правом, кримінально-процесуальним правом, кримінально-виконавчим (виправно-трудовим) правом, міжнародним правом.

1. Кримінальне і конституційне право. Конституційне право, норми якого закріплені в Конституції України та інших конституційних законах України, має основоположне значення для кримінального права. Норми кримінального права повинні цілком відповідати положенням Конституції. Якщо ж яка-небудь норма суперечить приписам Конституції, вона не може бути застосована. Далі, при прийнятті нових кримінальних законів останні повинні бути співвіднесені з приписами Конституції і не можуть мати з ними розбіжностей. Більш того, норми Конституції є нормами прямої дії і тим самим можуть застосовуватися й при вирішенні кримінальних справ. Наприклад, ст. 39 КК, що регулює відповідальність особи при виконанні нею злочинного наказу чи розпорядження, може бути правильно застосована лише на підставі ст. 60 Конституції, де передбачено, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази і що за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Для кримінального права мають вирішальне значення такі положення Конституції: заборона зворотної дії в часі законів та інших нормативних актів (ч. 1 ст. 58); ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ч. 2 ст. 58); ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61) та ін.

Кримінальне право покликане охороняти притаманними йому методами встановлений Конституцією суспільний і державний лад, законні права і свободи громадян від злочинних на них посягань. У зв'язку з тим, що в ст. 3 Конституції зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, у кримінальному законодавстві встановлена сувора відповідальність за злочинні діяння, спрямовані проти цих благ особи (розділи ІІ-ІV Особливої частини КК). Конституція закріплює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17). Тому в КК передбачається відповідальність за посягання на суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України як найважливіші об'єкти кримінально-правової охорони (розділ І Особливої частини КК).

Отже, кримінальне право щодо права конституційного знаходиться в субординаційній залежності і повинно цілком відповідати Основному Закону держави.

2. Кримінальне і адміністративне право. Тісний зв'язок між ними спостерігається в тій частині адміністративного права, що встановлює адміністративну відповідальність за різні правопорушення (так звані адміністративні делікти). У цій своїй частині адміністративне право виконує охоронну функцію, захищаючи правопорядок від адміністративних правопорушень. Однак кримінальне право охороняє правопорядок від більш небезпечних посягань - злочинів, а адміністративне право - від менш небезпечних правопорушень - адміністративних деліктів. Саме ступінь суспільної небезпечності відрізняє адміністративний делікт від злочину Ось чому злочин тягне кримінальне покарання, а адміністративний делікт - заходи адміністративного стягнення. Наприклад, дрібне хуліганство - це адміністративний делікт, що тягне адміністративне стягнення, хуліганство ж як злочин є більш суспільне небезпечним: воно грубо порушує громадський порядок, норми моральності і тому тягне досить суворе кримінальне покарання за ст. 296 КК.

3. Кримінальне і кримінально-процесуальне право. Кримінальне право визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути призначені особам, винним у вчиненні цих злочинів. З метою правильного з'ясування питання про винність особи у вчиненні злочину і застосування до неї покарання встановлена особлива процесуальна процедура, яка полягає в розслідуванні і розгляді кримінальних справ. Ця процесуальна процедура (кримінальний процес чи кримінальне судочинство) регулюється нормами кримінально-процесуального права, зосередженими в Кримінально-процесуальному кодексі України. Таким чином, зв'язок між кримінальним (матеріальним) правом і кримінально-процесуальним правом проявляється насамперед у тому, що вони співвідносяться між собою як зміст і форма.

Кримінально-процесуальне право є формою, в якій знаходить своє застосування кримінальне право. Кримінальне право і кримінальні правовідносини реалізуються через право кримінально-процесуальне, через кримінально-процесуальні відносини. Якби не було кримінального права, кримінально-процесуальне право було б безпредметним. Відсутність кримінально-процесуального права позбавило б кримінальне право тієї необхідної процесуальної форми, в якій воно лише і може зберегти якості права, не перетворюючись на свавілля.

4. Кримінальне і кримінально-виконавче (виправно-трудове) право. Кримінально-виконавче право (його також називають виправно-трудовим правом, а ще раніше цю галузь права іменували пенітенціарним правом) являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі виконання покарань, визначених у вироку суду. Тісний зв'язок кримінально-виконавчого права з кримінальним правом визначається насамперед тим, що перше ґрунтується на нормах другого. Кримінальне право визначає підстави, межі, умови і порядок призначення покарань. Сам же порядок і умови виконання (відбування) таких покарань регулюються нормами кримінально-виконавчого права, зосередженими у Виправно-трудовому кодексі України 1970 р. Мета покарання, визначена в ст. 50 КК, а саме кара засудженого, його виправлення, а також попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, знаходить свою подальшу реалізацію в кримінально-виконавчому праві (ст. 1 ВТК).

5. Кримінальне право і міжнародне право. Зв'язок цих галузей права визначається тим, що деякі їх інститути регулюються і міжнародним, і кримінальним правом. Так, питання чинності кримінального закону в просторі, його поширення на іноземців і осіб без громадянства, питання про відповідальність осіб, що користуються дипломатичною недоторканністю, видача злочинців регулюються нормами як кримінального, так і міжнародного права.

Цей зв'язок проявляється і в тому, що деякі норми кримінального права введені у кримінальне законодавство на підставі міжнародних угод, до яких приєдналася Україна. Так, відповідно до Гаазької (1970 р.) і Монреальської (1971 р.) конвенцій про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден у КК встановлена кримінальна відповідальність за угон повітряного судна (ст. 278). Згідно з міжнародною конвенцією про заборону найманства в КК уведена стаття, яка встановлює відповідальність за найманство (ст. 447). Слід зазначити, що в Україні визнається пріоритет міжнародного права. Законом України від 10 грудня 1991 р. "Про дію міжнародних договорів на території України" прямо закріплено, що узгоджені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори складають невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства. У ст. 9 Конституції України зазначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це означає, що положення міжнародних договорів про боротьбу з окремими видами злочинів обов'язково підлягають імплементації (включенню) у КК, а тому в разі вчинення такого злочину застосовується не міжнародний договір, а відповідна стаття КК.