20.Механізм утворення додаткового продукту.

Процес споживання робочої сили є одночасно і двоїстим процесом виробництва та створення додаткового продукту. Тому вартість створеного товару більша за вартість робочої сили на величину додаткового продукту.

Утворюється додатковий продукт,що приймає форму додаткової вартості.

Додатко́ва ва́ртість — це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва. Виходячи з цього, вартість товару (W) можна виразити так:

W = с + V + m

де с вартість засобів виробництва, V — вартість робочої сили, m — додаткова вартість.

Вперше наукове обґрунтування вартості дав Вільям Петті. Він є родоначальником трудової теорії вартості. Глибше обґрунтування суті додаткової вартості дав Карл Маркс. Він виділяв 2 види додаткової вартості — абсолютну та відносну:

-абсолютна пов'язана з подовженням робочого дня;

-відносна пов'язана зі зростанням інтенсивності праці.

Ступінь експлуатації робочої сили можна визначити за допомогою норми додаткової вартості - це відношення додаткової вартості до перемінного капіталу, виражений у відсотках:

m"=m/v*100% m"=tприб./tнеобх.*100%

де t приб.- додатковий робочий час, t необх.— необхідний робочий час.

Норма додаткової вартості показує, у скільки разів робітник на капіталіста працює більше, ніж на себе. Це і є відносним показником.

Абсолютна величина експлуатації виражається показником «маса додаткової вартості». Її можна визначити декількома способами:

m=m"*v/100%

Маса додаткової вартості буде тим більше, чим вище норма додаткової вартості і чим більше маса експлуатованої найманої праці.

Для збільшення додаткової вартості використовують 2 основних способи:

- збільшенням тривалості робочого дня;

- зростом інтенсивності праці.

21.Робочи день та його структура,абсолютний і відносний додатковий продукт.

Робо́чий день — це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

З точки зору виробництва додаткової вартості робочий день ділиться на необхідний та додатковий. Необхідний-робітник відтворює необхідний продукт.Додатковий-утворюється додатковий продукт,що приймає форму додаткової вартості.

Фактори робочого дня:-ступінь інтенсивності праці.

-рівність реальної зарплати.

-ступінь безробіття.

Визначають норму додаткової вартості:м’=м/в*100%; м=дод. Варт.;в=робоча сила;

Показує ступінь експлуатації робітника.

Маса додаткової вартості:m=n*v*m` ; m=ступінь експлуатації ;n=кількість працюючих ;m`=норма додаткової вартості ;

Виробництво додаткової вартості здійснюється у двох формах:

-виробництво абсолютної додаткової вартості.

-виробництво відносної додаткової вартості.

Одержуються в наслідок продовження робочого дня.форми продовження:-застосування понаднормових годин. –збільшення робочого дня де він законодавчо необмежений. –збільшення робочого дня за рахунок підвищення інтенсивності, «подвійна зайнятість».

Відносна додаткова вартість одержується внаслідок скорочення необхідного робочого часу і відносного збільшення додаткового часу.Це можливо при зростанні продуктивності праці в галузях,які виробляють предмети споживання і в галузях,які виробляють засоби виробництва для виготовлення предметів споживання.