25. Робоче місце, робоча зона та зона діяльності.

Робоче місце – зона трудової діяльності працівника, яка оснащена необхідними матеріалами та технікою.

Робоча зона – частина простору робочого місця обмежена крайніми точками досяжності рук і ніг працюючого із зміщенням на один два кроки від умовного центру робочого місця.

Зона діяльності – частина робочої зони, в якій працівник виконує роботу не рухаючись в вертикальній чи горизонтальній площині.

28. Функції обслуговування робочих місць

• енергетична;

• транспортно-складська

• підготовчо-технологічна

• інструментальна

• міжремонтна

• налагоджувальна

• облікова

29.Класифікація робочих місць

Класифікація робочих місць;

1. За ступенем спеціалізації:

• універсальна

• спеціалізована

2. Залежно від кількості виконавців:

• індивідуальні;

• колективні

3. За характером розміщення в просторі:

• стаціонарні

• рухомі

4. Залежно від кількості устаткування:

• одно верстатні

• Багатоверстатні

30. Метод організації виробництва та його види.

Метод організації виробництва – це способи поєднання організації виробничого процесу у часі і просторі.

Фактори , що впливають на вибір методу ОВ:

розмір і аса виробу,

кількість виробів, які підлягають випуску за певний проміжок часу.

періодичність випуску виробів,

оздоблюваність виробів.

Методи ОВ:

не потоковий

потоковий

автоматизований.

31. Характерні ознаки не потокового методу організації виробництва

Не потокове виробництво характеризується показниками:

універсальне технологічне обладнання

всі робочі місця розміщуються по однотипних групах обладнання без будь-якого зв’язку з послідовним виконанням операцій.

на робочих місцях обробляються різні по конструкції і технології виготовлення предмети праці.

деталі переміщуються в процесі виготовлення складним маршрутом.

В залежності від номенклатури виробів та їхньої кількості не потокове виробництво буває:

- одинично-технологічне - окремі предмети праці одиничними або невеликими партіями, які не повторюються , передаються далі на технологічні процеси.

- партійно-технологічне – предмети працінадїодять на іншу операцію технологічного циклу партіями, які періодично повторяються.

- предметно-групове – вся сукупність предметів праці, розподіляється на технологічно подібні групи.

Основні форми не потокового виробництва:

предметна

технологічна

змішана

32. Сутність та ознаки потокового методу виробництва.

Потоковий метод виробництва – це такий метод при якому предмет праці в процесі обробки переходять по встановленому найкоротшому маршруту із заздалегідь фіксованим темпом.

Характерні риси потокового виробництва:

- виробничий процес розподіляється на окремі операції, які надовго закріплюються за визначеним робочим місцем.

- робочі місця розміщуються відповідно до послідовності технологічного процесу.

- Узгодження і розміщення всіх операцій.

- спеціалізація кожного робочого місця

- високий рівень механізації та автоматизації основних і допоміжних операцій через вузьку спеціалізацію робочих місць.

33. Чинники та фактори, які впливають на вибір методу організації виробництва.

Фактори:

На організацію управляючої системи істотно впливає впровадження диспетчеризації, комп’ютеризація виробництва і управління, які надають нового змісту роботі управлінських кадрів, поліпшують зв’язки і розподіл повноважень між керівниками різних ступенів і спеціалістами сільського господарства.

На формування зв’язків між елементами структури управління впливають інші внутрішні й зовнішні фактори: орендні форми організації і оплати праці, технічне обслуговування, інтеграційні процеси на селі, розвиток внутрішньогосподарської кооперації, розширення ринкових відносин тощо.

При проектуванні структури управління частіше користються методом аналогій, орієнтуючись на згруповані певним чином типові структури. Для вдосконалення діючої структури, внесення в неї прогресивних елементів і усунення вузьких місць застосовують експертний метод, метод організаційного моделювання, методи формалізації, структуризації цілей тощо. При цьому метод структуризації цілей повинен доповнюватись методом статистичних групувань, регресійним і кореляційним аналізом.

Досвід показує, що кращих результатів досягають тоді, коли для проектування структур застосовують зазначені методи у комплексі. Але оскільки соціальні організації характеризуються множинністю елементів і змінних, що перебувають у складних взаємовідносинах, то методи формалізації доцільно використовувати тільки для розробки науково обгрунтованої виробничої програми, яка є основою проектування організаційної побудови підприємства (об’єднання) і структури управління.

На вибір методу організації виробництва впливають такі чинники:

а) номенклатура продукції, що випускається;

б) кількість виробів, що підлягає випуску за певний період (рік, квартал, місяць, доба);

в) розміри і маса виробу;

г) періодичність випуску виробів;

ґ) трудомісткість продукції, що випускається;

д) точність обробки та шерехатість поверхні виробу;

е) характер технології виробництва.