37. Технологія виробництва квіткового пилку.

Квітковий пилок – незамінний корм для бджіл і важливий дієтичний та лікувальний продукт для людини. Квітковий пилок ще називають бджолиним обніжжям. Для збирання і заготівлі бджолиного обніжжя використовують різні конструкції пилковловлювачів. Вони можуть бути навішані на льоток або вмонтовані в середину вулика. Основними їх деталями є пилковідбірна решітка, приймальник або лоток для збирання бджолиного обніжжя. Решітка може бути металевою або пластмасовою. Краї її отвору повинні бути відполірованими, діаметром 4,9–5,0 мм. Приймач для збирання пилку виготовляють з дерева, знизу або збоку обладнують металевою луженою або капроновою сіткою

Принцип дії пилковловлювача полягає в тому, що бджоли, просовуючись крізь отвори решітки, гублять обніжжя, що зривається з ніжок і падає у підставлений приймач. За допомогою пилковловлювача відбирається до половини принесеного у вулик обніжжя. Друга половина забезпечує бджіл кормом.

Протягом перших 2–3–х днів решітку піднімають, щоб бджоли повільно входили в льоток. За цей час вони звикають до пилковловлювача. Після підготовки решітку опускають, бджоли швидко звикають до збору квіткового пилку. В кінці дня обніжжя з приймача відбирають. Щоб не стримувати розвиток бджолиних сімей, у другій половині дня решітку відкривають, таким чином, відбір квіткового пилку не завдає шкоди кормовому забезпеченню бджіл. Кількість принесеного обніжжя залежить від наявності пилконосів. Сім’ї, що беруть участь у збиранні квіткового пилку, повинні бути здоровими, мати силу 8–9 вуличок, плідну матку, не менше 8 кг меду і 2–3 стільники пилку.

Бджолине обніжжя – це продукт, що швидко псується, тому його треба своєчасно просушити або законсервувати. Висушують пилок на стелажах, тонким шаром. Приміщення має бути чистим, без сторонніх запахів, провітрюваним.

На бджільницьких підприємствах обніжжя сушать у спеціальних сушильних шафах різної конструкції за температури не вище 40 ?С. Під час масової заготівлі обніжжя висушують із застосуванням методу активного вентилювання нагрітим повітрям. Після переробки обніжжя герметично пакують у будь яку тару, що придатна для харчових продуктів. Фасують його масою від 0,03 до 50 кг у щільно закритих скляних банках, поліетиленових мішках, у тарі для меду. Тара для обніжжя має бути чистою, міцною і без сторонніх запахів. Зберігають його за низьких плюсових температур – 5–10 ?С, запобігаючи проморожуванню. Вміст вологи в обніжжя, яке зберігається, не повинен бути більше 10%. Не можна сушити обніжжя на відкритому сонці.

Не дозволяється сушити та консервувати обніжжя, що змочене дощем, збирати його під час цвітіння отруйних рослин, а також обробки пестицидами сільськогосподарських культур у радіусі 5 км від пасіки. Збирають бджолине обніжжя лише через 10 днів після закінчення застосування пестицидів.

Пилковловлювачі не рекомендується тримати на одному вулику більше 7 днів, через тиждень їх можна навісити повторно.

38. Падевий мед, його походження і використання.

Падевий мед має темний колір різних відтінків. Порівняно з квітковим водність падевого меду трохи менша, кількість білкових речовин і декстринів у 2–3 рази більша. У зв’язку з негативним впливом падевого меду на бджіл взимку не рекомендується використовувати його як корм. Падевий мед слід розглядати як цінний продукт, хоча він поступається квітковому меду, але збирання паді у безвзятковий період може бути додатковим резервом одержання меду для харчової промисловості

Падь буває двох видів: рослинного і тваринного походження. Рослинного – це виділення на листовій пластині солодких речовин (медова роса), як правило, вранці, вдень вона висихає, утворюючи наліт. Падь тваринного походження – це виділення екскрементів попелиць.

Падевий мед потрапляє до вуликів за зміни теплої погоди вдень на прохолодну вночі, коли на листках рослин з’являється багато солодких краплин – паді. Її виділяють попелиці, червчики та інші шкідники, що висмоктують рослинний сік. Зменшення або припинення виділення нектару змушує бджіл шукати й збирати на рослинах падь.

На пасіках збір падевого меду досить часте явище переважно протягом серпня. Бджоли збирають її на значній кількості деревних (хвойних і широколистих) порід, деяких кущах і трав’янистих рослинах. Іноді виділення паді буває настільки сильним, що бджолині сім’ї приносять її у вулики щодня по 2–3 кг. У такому разі, відкачують багато меду. Падевий мед темного кольору з різними відтінками. Так, з липи та ялини він темно–зелений, верби – коричневий, дуба – коричнево–чорний. З деяких рослин він світлий із золотисто-жовтим відтінком.

Водність падевого меду порівняно з квітковим дещо нижча. Через це, а також через більшу кількістіь білкових та декстриноподібних речовин в’язкість і тягучість його в 2–3 рази вища. Він містить більше золи, декстринів і сахарози. підвищений вміст білкових та мінеральних речовин поліпшує його харчові якості. Зокрема, в ньому багато корисних для організму солей калію, заліза, особливо в сортах темного кольору. Падевий мед, порівняно з квітковим, містить більше фосфору, міді, марганцю, молібдену, натрію й магнію. Загальна зольність його становить у середньому 0,569%, тим часом як квіткового – 0,123%.

Висока поживність, підвищена кількість ферментів, мінеральних та інших речовин надають падевому меду особливі лікувальні властивості. Людині він не шкодить. У деяких зарубіжних країнах попит на нього зростає, особливо на сорти світлого кольору, які за смаком і корисністю для організму вважають кращими, ніж квіткові. Для збирання паді пасіки вивозять у ліси. Падевий мед не можна залишати бджолам на зиму. До його складу входить багато мінеральних речовин, декстринів. У зв’язку з тим, що взимку в кишечнику бджіл накопичується багато неперетравленої їжі, вживання бджолами падевого меду спричиняє порушення обміну речовин, що в свою чергу призводить до проносу та інших хвороб.

Через негативний вплив паді на бджіл в зимку, причиною якого є недостатній контроль за якістю корму наприкінці літа, більшість пасічників байдужі до використання падевих медозборів. Для харчових цілей падевий мед влітку відкачують у міру накопичення його у гнізді. Добре відбирати падевий мед тоді, коли бджоли складали його компактно – над гніздовою розплідною частиною у верхньому корпусі або у бокових рамках. Якщо велика кількість падевого меду потрапить у стільники біля розплоду, це не завдасть шкоди бджолиній сім’ї, адже бджоли з’їдять його до зимівлі.