11. Исправление безматочных семей

В отдельных пчелиных семьях, особенно при неблагополучной зимовке, зимой и ранней весной могут погибать матки. Семью, потерявшую матку, рано весной можно исправить, только подсадив к ней запасную плодную матку. Для этого на каждой пасеке оставляют в маленьких семейках (нуклеусах) молодых плодных маток, не менее 10% к числу маток, идущих в зиму в основных семьях. Матки весеннего вывода для исправления безматочных семей непригодны, потому что молодые трутни будут способны спариваться с матками только через 35-40 дней после выставки, а за это время зимовавшие пчелы постепенно растеряются, и безматочные семьи сведутся на нет.

Для исправления безматочной семьи матку берут из самого слабого нуклеуса. Маточную клеточку в целях дезинфекции кипятят в 2%-ном растворе соды и хорошо просушивают. Отыскав матку на соте, осторожно, чтобы не задавить, берут двумя пальцами за грудку, сажают в клеточку через открытое нижнее отверстие и закрывают брусочком. Менее опытные пчеловоды, отыскав матку на соте, накрывают ее колпачком, стараясь не захватить с ней пчел. Дождавшись, когда она сама перейдет на сетку, колпачок снимают с сота и ставят к верхнему открытому отверстию клеточки. Щели между колпачком и клеточкой закрывают пальцами. Повернув клеточку вверх и дождавшись, когда матка сама войдет в клеточку, ее закрывают крышкой. Матку в клеточке ставят в среднюю улочку, ближе к летку, предварительно расширив улочку, соответственно толщине клеточки. В части сота, прилегающей к клеточке, распечатывают несколько ячеек с медом для питания матки. Если меда в сотах нет, то предварительно нужно в кормовое отделение клеточки, осторожно, не пачкая стенок, положить немного сотового меда. Нуклеус, из которого взята матка, присоединяют к соседнему, удалив разделявшую их перегородку.

На другой день, осторожно открыв холстик над клеточкой, смотрят, как пчелы относятся к матке. Если пчелы сидят на клеточке спокойно, слегка приподняв брюшко, или, протягивая к ней хоботок, кормят матку,- она принята. Тогда надо дать возможность пчелам самим выпустить матку. Для этого открывают нижнее отверстие клеточки и залепляют его кусочком искусственной вощины, в которой прокалывают несколько дырочек. Клеточку ставят на ее место в улей. Пчелы расширят отверстие в искусственной вощине и выпустят матку. Через 3-4 дня семью осматривают, чтобы по наличию яиц убедиться в приеме матки. Обычно весной безматочные семьи охотно принимают плодных маток.

Если пчелы плотно сидят на клеточке и челюстями грызут проволоку, матка не принята. В таком случае надо снова осмотреть гнездо, нет ли в нем плохой матки или маточника; их надо удалить, а матку в клеточке оставить еще на сутки.

№12

Багатокорпусний вулик складається з 4–6-х корпусів, кожний на 10 горизонтальних рамок, розміром 435х230 мм. Це розбірний вулик, який має дно, що знімається, піддашник і плоский дашок, а всі його корпуси взаємно змінювані. Цей вулик має багато позитивних сторін. У ньому швидше, ніж у вуликах інших систем, нарощується сила бджолиної сім’ї. Є багато місця для нарощування сильних сімей, можна збільшувати обсяги, підставляючи нові корпуси. В ньому добре зберігається тепло. У верхніх корпусах можна організувати відводок або нарощувати сильні сім’ї на весняний медозбір з білої акації за допомогою маток–помічниць. Зимують бджоли, як правило, у двох корпусах. На кінець зими нижній корпус знімають, а коли сім’я починає збільшуватися, корпус повертають і ставлять другим. За заповнення нижнього корпусу бджолами, корпуси міняють місцями. Внаслідок цього бджоли енергійно працюють, збільшується простір для роботи матки. Маючи багато розплоду, сім’я швидко розвивається і бджоли через 2–3 тижні займають обидва корпуси. Щоб не виник ройовий стан, необхідно підставити третій корпус. Ставлять третій корпус на місце другого, а другий замість першого. Перший корпус буде третім. Наступний корпус ставлять другим, у цьому копусі можна дати рамки з вощиною. Бджоли не люблять у гнізді медові стільники корпусами, а на їх місце ставлять порожні стільники. Матку ізолюють в одному або в двох нижніх корпусах, відгороджують ганеманівською решіткою. Таким чином, у верхніх корпусах стільники зайняті тільки медом, розплоду там не буде.

За подальшой роботи верхні корпуси відбирають для відкачування меду, а корпуси з порожніми стільниками ставлять нижче. Зміна корпусів залежить від характеру медозбору та інтенсивності розвитку бджолиної сім’ї. Після закінчення взятку залишаються лише два корпуси. В другому корпусі концентрують кормові запаси, а перший залишають для осіннього розвитку сім’ї, тобто для відкладання яєць маткою. Таким чином робота в багатокорпусному вулику проводиться корпусами, а не окремими стільниками. Протягом пасічницького сезону перегрупування корпусів проводять кілька разів.

№13

Бджолиний вулик – це житло для бджіл, виготовлене людиною, де створюються умови для її утримання, накопичення і збереження запасів корму. Вулик не тільки житло для бджіл але і об’єкт роботи пасічника. До вуликів ставляться певні вимоги, а саме – вони повинні надійно захищати бджолине гніздо від холоду, різких змін температури і вологості повітря; мати достатній об’єм для розвитку сім’ї і розміщення запасів корму; пристосування для перевезення бджіл і вентиляції гнізда; просту конструкцію і невисоку собівартість; бути зручними у роботі пасічника.

У сучасному бджільництві багато конструкцій вуликів з різними розмірами рамок, кількістю та призначенням корпусів тощо. Незмінними у них є лише показники, що випливають з природних властивостей бджіл: ширина стільника у рамці – 25 мм, відстань між серединами двох стільників – 37,5 мм, ширина вулички – 12,2 мм, відстань між боковими планками рамок і стінкою вулика – 7,5 мм, між нижніми планками рамок і дном вулика – не менш 20 мм. В умовах України роблять в основному одностінні вулики з товщиною стінок 35 мм, з плоским дахом і вентиляційними отворами. Частину стельових дощечок обладнують вентиляційною сіткою.

Рамки у вуликах оснащують постійними роздільниками. Це – розширення верхньої третини бокової планки на 12 мм, щоб рамки не змикалися при кочівлі сімей.

Вулик обладнують заставною дошкою для обмеження гнізда в різні періоди сезону. Він повинен надійно захищати гніздо від несприятливих умов, бути досить просторим для розміщення в ньому великої сім’ї, легким, зручним у користуванні, не мати щілин, через які в гніздо можуть потряпляти бджоли–злодійки, добре вентилюватися, за потреби, мати можливість змінити об’єм гнізда залежно від розвитку сім’ї та взятку. Крім цього, вулик повинен бути легким, пристосованим для частих перевезень, мати належну вентиляцію вентиляцію, та відповідати потребам впровадження прогресивних форм організації праці пасічника та передової технології догляду за бджолами і виробництва різної продукції бджільництва.

14.Двухматочное содержание пчел — метод, основанный на содержании в одной семье двух маток в изолированных разделительной решеткой частях одного улья. В связи с трудоемкостью применяют в основном на пасеках пчеловодов-любителей или стационарных. При использовании Д. с. п. с. на протяжении всего активного сезона можно иметь сильные п. с, которые полностью используют возможный природный медосбор и обеспечивают насыщенное опыление энтомофильных культур. Этот способ эффективнее, чем создание сильных семей-медовиков путем объединения двух гнезд перед медосбором. Для Д. с. п. с. более удобными являются вертикальные ульи, двух- или многокорпусные. Содержать такие семьи в ульях-лежаках сложнее, т. к. необходимо расширять их гнездо вверх, подставляя два изолированных магазина на каждую семью в разделенном глухой перегородкой улье-лежаке. Формирование двухматочных семей на зимовалых матках проводят весной в семьях, занимающих полностью корпус двухкорпусного или два корпуса многокорпусного улья. На нижний корпус улья помещают второй корпус и проводят разделение семьи на две части. В нижнем корпусе с маткой оставляют две трети пчел и большую часть рамок с открытым расплодом, в верхний корпус переносят соты с запечатанным расплодом и остальными пчелами, перераспределяют кормовые запасы. Верхний корпус от нижнего отделяют разделительным сетчатым дном, являющим деревянную обвязку по размеру корпуса высотой 2 см, затянутую с обеих сторон металлической сеткой с ячейками 2X2 или 3X3 мм. Летки в корпусах должны быть устроены в противоположные стороны. Через б ч в верхний корпус переносят нуклеус с запасной зимовалой маткой, принимая меры для успешного соединения пчел нуклеуса с маткой и отделенной от основной семьи частью пчелиного гнезда.

В случае подсадки в верхний корпус матки без пчел, разделение их между двумя частями двухматочной семьи проводят поровну. При отсутствии на пасеке зимовалых запасных маток семьи для двухматочного содержания формируют через десять дней после закладки маток в семьях-воспитательницах. При этом пчел материнской семьи разделяют поровну, печатный расплод переносят в верхний корпус, открытый оставляют в нижнем, равномерно распределяют кормовые запасы. Через 6 ч в верхний корпус прививают зрелый маточник, через 2—3 дня проверяют выход и прием маток. Через три недели после подсадки в верхний корпус матки сетчатую перегородку заменяют разделительной решеткой. За это время через сетчатую перегородку пчелы обеих частей семьи приобретают одинаковый запах и не будут враждовать при прямом контакте через разделительную решетку, а матки при такой изоляции самостоятельно работают каждая в своем отделении семьи. В дальнейшем уход за двухматочными семьями проводят обычно. При содержании Д. с. п. с. в двухкорпусных ульях для расплодной части каждого отделения достаточно одного корпуса, в многокорпусных — двух для каждой матки. Магазинные надставки и дополнительные корпуса под мед ставят на каждое отделение семьи под разделительную решетку на нижний корпус и поверх корпуса верхнего отделения, но можно сверху верхней части семьи. Д. с. п. с. наиболее благоприятно для получения секционного меда. После окончания медосбора и откачки меда разделительные решетки удаляют и семьи объединяют. При необходимости одну из маток используют для нужд пасеки или выбраковывают. В дальнейшем за объединенной одноматочной семьей проводят обычный уход.