44. Способи формування сімей виховательок і вимоги до них.

Підготовка і використання сімей–виховательок. Дуже важливу роль у вирощуванні маток відіграють сім’ї–виховательки. Саме в личинковій стадії формуються ознаки, що визначають якість маток: масу, кількість і ступінь розвитку яйцевих трубочок.

Сім’ї–виховательки повинні бути здоровими, сильними, мати бджіл і розплід різного віку, достатні запаси корму (не менше 8–10 кг меду, 2–3 рамки перги). Сім’ї–виховательки достатньої сили – 12–14 вуличок, підтримують належну температуру і вологість гнізда, мають багато бджіл–годувальниць з добре розвиненими залозами. Починають виводить маток весною, за сталої теплої погоди, наявності в природі нектару та квіткового пилку. Відсутність медозбору негативно впливає на якість маток. У такому разі сім’ї–виховательки підгодовують невеликими порціями цукрового сиропу 40–50–процентної концентрації. Найбільш відомі три способи організації сімей–виховательок.

Найпоширенішим є спосіб повного осиротіння. Від сім’ї відбирають матку і відкритий розплід, щоб бджоли не закладали свищеві маточники. У гнізді залишають запечатаний розплід і корм. З розплоду вийдуть бджоли, які будуть годувати личинок, тобто бджоли–годувальниці. Температура гнізда повинна бути 34–35 ?С, весною гніздо утеплюють, а влітку – вентилюють. Для того, щоб не було відкритого розплоду, в сім’ї–виховательці ізолюють матку за допомогою ізолятора. Через 9 днів відкритий розплід буде тільки в ізоляторі. Всередині гнізда залишають простір ?колодязь?, щоб там було багато бджіл. Через 4–6 годин після відбору матки, в середину гнізда (в колодязь) ставлять прищеплювальну рамку з личинками. За цей період бджоли не встигають закласти свищеві маточники. У разі осиротіння сім’ї–виховательки напередодні бджоли закладають багато свищевих маточників, які треба зірвати. Підготовлена таким чином сім’я добре приймає личинок і може вигодувати три партії маток, але якісними будуть матки першої партії, а другої та третьої гіршими, бо в сім’ї помітно зменшується кількість молодих бджіл–годувальниць. У сильній сім’ї з розплодом різного віку забирають лише матку й залишають стільки рамок, скільки їх повністю обсиджують бджоли.

Крім цих способів використовують спосіб стартера. У роботі беруть участь дві групи сімей бджіл: сім’ї–приймальниці і сім’ї–виховательки. Перші – це сім’ї без маток та відкритого розплоду, що тільки приймають личинок на маточне виховання. Через добу рамку з маточниками і личинками забирають і переносять у сильні сім’ї–виховательки, в яких маточники утримують до запечатування. Виховательки мають бджіл і розплід різного віку. У сім’ю–приймальницю відразу ставлять нову рамку з личинками. Як тільки кількість прийнятих личинок стане зменшуватися, в сім’ю–приймальницю підсаджують матку, а замість неї формують нову сім’ю.

Виховательок, сформованих з відкритим розплодом, необхідно забезпечувати рамками з личинками через добу. За цей час у бджіл сильніше проявиться інстинкт вирощування маток і вони закладають більше маточників. Як правило, сім’ї–виховательки, підготовленні без осиротіння, з відкритим розплодом, приймають менше личинок, ніж сім'ї з осиротінням.

Кількість личинок, яку можна дати на вирощування, залежить від сили сім’ї–виховательки. Збільшення личинок погіршує якість маток. Личинок вихователькам дають разом з комірками, в яких вони знаходяться, або в штучно виготовлених мисочках, до яких їх спочатку переносять.