51. Стимулюючі підкормки в осінній та ранньо-весняний періоди.

Гідролізин Л-103 – це екологічно чистий, біологічно активний препарат групи білкових гідролізатів. Отриманий шляхом гідролізу крові великої рогатої худоби, містить амінокислоти у вільному стані та у вигляді простіших пептидів, багатий склад мікро– і макроелементів та інших біологічно активних речовин. Згодовують бджолам гідролізин Л-103 у суміші з цукровим сиропом 50% концентрації в дозі 15–20 мл на 1 л або 40–50 мл на 1 кг канді. Додавання гідролізину Л-103 до корму активізує роботу бджіл і підвищує яйценосність маток, збільшує стійкість організму бджіл до захворювань.

Апістимулін – продукт крові великої рогатої худоби і квиткового пилку з додаванням мікроелементів. Виявляє стимулюючу дію на життєздатність бджолиної сім’ї, збільшує тривалість життя бджіл на 16–22 діб, до 50% збільшується плодючість маток. Рекомендовано використовувати апістимулін у ранньовесняний і осінній періоди життя бджіл в складі канді – 30 мл, з цукрового сиропу – 10 мл.

Спірулина – являє собою порошок одноклітинних водоростей синьо–зеленого кольору, цілком позбавлений токсичних та антигенних властивостей. Добре поїдається бджолами в рідких і тістоподібних підкормках. Використання біологічно–активної підкормки в осінній період сприяє нарощуванню фізіологічно повноцінних бджіл, збереженості бджіл у зимовий період і активному розвитку навесні. Застосування біологічно–активних підкормок у ранньовесняний період є ефективним прийомом інтенсивного нарощування сили сімей до раннього медозбору.

Квітковий мед має активну кислотність набагато більшу, ніж падевий. У регіонах, де бджоли зимують на медові з домішкою паді, вони часто хворіють на пронос. Додавання весною до корму кислоти, після виставки бджіл, виявляє благотворну дію. Тому за підкормки бджіл у весняний період до цукрового сиропу (1:1) додають 3 г на 1 кг цукру оцтової або лимонної кислоти. Давати таку підкормку слід після очисного обльоту.

Позитивну дію на бджіл виявляють мікроелементи, особливо – кобальт. Додавання кобальту до цукрової підкормки збільшує кількість розплоду на 12,5%, а навесні – до 25%. Рекомендована доза – 8 мг кобальту на 1 л цукрового сиропу.

У ранньовесняний період бджолам дають підкормку цукровим сиропом 60–процентної концентрації або канді, весною і влітку 40–50–процентної концентрації, восени – для поповнення кормів дають цукровий сироп 60–процентної концентрації, а для стимулювання яйценосності матки – 40–50–процентної концентрації.

52.Інфекційні захворювання. Діагностика, лікування, попередження

Американський гнилець – інфекційна хвороба бджолиних сімей, що викликає їх ослаблення та загибель внаслідок ураження запечатаних бджолиних личинок. Збудник (Bacilluslarvae) – рухливий спороутворюючий мікроб, розташовується у вигляді ланцюжка. Спори овальні, кілька років можуть зберігати життєздатність у засохлих личинках і продуктах бджільництва.

У бджолиних сім’ях збудник переносять бджоли, кліщі Bарроа, воскова міль та інші паразити і шкідники бджіл. Здорові личинки вражуються за поїдання забрудненого збудником корму, одержаного від бджіл–годувальниць. На пасіці збудник передається під час бджолиних крадіжок, згодовування меду, від хворих сімей, переставляння стільників, використання непродезинфікованогоінвентаря та недотримання пасічником правил особистої гігієни.

Ознаки хвороби в пасічних умовах виявляють під час огляду розплоду. На стільниках серед одновікового розплоду є порожні комірки, комірки з яйцями, з гнилими личинками або висохлими трупами. Такий розплід називають строкатим.

Кришечки над загиблими личинками темнішають, розриваються і опускаються в комірки. Хворі личинки слабо пружні, втрачають перламутрово–білий блиск, характерний для здорових личинок, спочатку сіріють, а потім колір стає світло–коричневим і нарешті – темно–коричневим.

Загиблі личинки лежать на нижній стінці комірки, витягнувшись на всю її висоту, перетворюються в гнильну, клейку масу. При доторкуванні голкою або загостреним сірником від них тягнеться тонка нитка задовжки до 10–15 см. Гнильна маса личинок має запах столярного клею.

Заходи боротьби. На пасіці проводять карантинні заходи. Хворі сім’ї переселяють у нові або знезаражені вулики на продезинфіковані стільники або рамки з вощиною. Бджіл струшують на лист паперу, розстелений перед льотком порожнього вулика і спрямовують димом у льоток. Маток у цих сім’ях замінюють здоровими, бджолам дають воду і лікувальний сироп. Через 10–15 днів молодих бджіл переселяють так, як описано вище. Хворим сім’ям дають лікувальний корм, який готують з цукрового сиропу 50–процентної концентрації з додаванням на кожний літр одного із таких лікувальних препаратів: 1–2 г норсульфазолу натрію, 2 г сульфантролу, 500 тис. од. біоміцину, стрептоміцину, 400 тис. од. неоміцину, тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину, мономіцину, канаміцину, 350 тис. од. метициліну. 200

Водний розчин лікувального препарату в кінці дня дають бджолам у чистих годівницях з розрахунку 100–150 мл на вуличку. Повторно лікувальний корм сім’ї згодовують через кілька днів за інструкцією. Даванку лікувального корму повторюють до повного видужування сімей. У разі рецидиву хвороби застосовуваний препарат замінюють іншим.

На неблагополучній пасіці проводять дезинфекцію. Вулики, їх підставки, рамки та інші дерев’яні предмети від хворих сімей старанно очищають і обпалюють полум’ям паяльної лампи до рівномірного побуріння або обробляють розчином дезінфікуючих речовин. Через 5 год після обробки вулик промивають водою і використовують.