2/12. Методологічна база редагування.

Редагування існує тому, що автор і реципієнт не мають зворотного зв’язку і не можуть спілкуватися ефективно. У процесі транслювання повідомлення виникає низка неузгодженостей, що знижує ефективність повідомлення. Ці неузгодженості виникають тому що:

- автор і реципієнт можуть по-різному оцінювати новизну повідомлення;

- автор і реципієнт можуть по-різному генерувати і сприймати модальність повідомлення (ступінь відповідності між інформацією та дійсністю);

- автор і реципієнт генерують і сприймають повідомлення у різний час, у різних місцях, у різних ситуаціях, а також можуть по-різному сприймати час, місце та ситуацію, описані у повідомленні;

- автор і реципієнт можуть використовувати різні мови (коди), в яких аналогічні знаки-слова можуть позначати відмінні образи і мати різні значення;

- автор і реципієнт можуть мати різні тезауруси;

- автор і реципієнт можуть мати різну волю щодо необхідного сприйняття повідомлення;

- повідомлення може бути в процесі передачі спотворене шумами;

- автор і реципієнт можуть використовувати різні норми опрацювання повідомлення.

Ці аксіоми, на думку З. Партико, і становлять методологічну базу редагування.

Методи і методики редагування.

Метод аналізу.

Метод синтезу – реконструкція знайдених відхилень і помилок.

Алгоритмічні методи – використання послідовних процедур, операцій чи команд, які приводять до відповідного ефекту (напр., методи контролю).

Методи соціальних досліджень – опитування для визначення ефективності роботи редактора з автором, визначення популярності.

Мотод моделювання – створення копії на іншому носії інформації, проект видання.

Методи інформаційного пошуку – пошук інформації, потрібної редакторові на різних етапах видавничого процесу. Це пошук бібліографічних, фактографічних довідок, авторів, можливих реципієнтів, створення різноманітних пошукових систем.

Методики редагування.

Методики розробляються для кожного виду літератури. Це детальні інструкції, в яких описують, як на практиці застосовувати методи контролю, виправлення, пошуку, моделювання і т. д.

2/13. Мета і завдання редагування.

Метою редагування є трансляція повідомлень для отримання заданого соціального ефекту. Ця трансляція полягає у тому, що редактор повинен:

1) перекласти повідомлення з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта;

2) проконтролювати повідомлення на основі нормативної бази;

3) прив’язати повідомлення до конкретних умов часу, місця, обставин;

4) оптимізувати за низкою параметрів.

Трансляцію здійснюють, вносячи у повідомлення виправлення.

Завдання редактора:

1. Редактор встановлює, в якому відношенні до дійсності перебуває інформація повідомлення.

2. Перевірити істинність тих тверджень, які пов’язані із реальністю.

3. Пристосування мови та інформації повідомлення до мові і тезаурусу тієї групи реципієнтів, для якої воно призначене.

4. Приведення норм повідомлення, реалізованих автором, у відповідність до тих норм, якими користується реципієнт.

5. дати коментарі до повідомлення, які пояснюють незрозумілі реципієнтові речення.

6. Уніфікувати повідомлення або урізноманітнити його.

7. Стандартизація повідомлень – узгодженість повідомлення зі стандартами.

8. Естетизація та метизація повідомлення.