1/11. Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври.

Могутнім видавничим осередком 17 ст. став Київ, зокрема Києво-Печерська друкарня. Вчений гурток перших печерських друкарів – Єлисей Плетенецький, Захарій Копистенський, Петро Могила, Памва Беринга, Йосип Кириловч та ін. Лаврські першодруки стали першими з українських книжок, які офіційно почала забороняти російська влада. Також за період діяльності друкарню Києво-Печерської лаври спіткали спустошуючі пожежі, які смерчем прокотилися там у 18-19 ст. Першої найбільшої втрати зазнала ця друкарня у 1718 р.: згоріло її приміщення з друкарськими верстатами, іншим технічним обладнанням та книги. У 1782 р. вогонь знову знищив усе, що було в друкарні і навколо неї.

Зараз існують дуже поширені свого часу легенди і перекази щодо заснування друкарні. Йдеться зокрема про перевезення до Києва після смерті князя К. Острозького заснованої ним у 1576 р. Острозької друкарні. Однак деякі дослідники вважають, що це було до 1609 р. Інша дата – 11531 р., яку пов’язують з іменем батька князя Острозького – Костянтина Івановича, похованого на теренах Києво-Печерської лаври. У 1540 р. в Києві виданий «Тріодіон» (інвентар книг Словітського монастиря).

За документами друкарня заснована у 1615 р. – Єлисей Плетенецький перевіз друкарню із Стрятина і заснував її у Києві. Також Є. Плетенецький опікувався паперовою фабрикою у Радомишлі, що сприяло поширенню діяльності друкарні у Києві.

1616 р. в Києво-Печерській друкарні виготовляють Часослов. Ознаками він схожий на служебник 1604 р., виданий в Сірятини. Саме це доводить походження Лаврської друкарні.

У 1619 р. друкується Анфологіон. В огляді першодруків друкарні є Києво-Печерський патерик – видатна пам’ятка української літератури, збірка оповідань про Києво-Печерський монастир. Перший друк патерика зроблений польською мовою у 1651 р. Того ж року у повному обсязі надрукований церковнослов’янською мовою Інокентієм Гізелем.

Слід відзначити «Вірші на жалостний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного» Касіана Саковича. Вони мають світський характер. У книзі вміщено цінний ілюстративний матеріал, майстерно виконані гравюри на козацьку тематику, портрет П. Сагайдачного. Особливість видання – це одна з найперших книг, у якій говориться про козацтво, як народну силу. Оспівано гетьмана як народного героя в усіх іпостасях.

1/13. Чернігівсько-сіверський друкарський осередок.

Виникнення у 18 ст. осередку друкарства на Лівобережжі пов’язане з ім’ям галичанина Кирила (Транквіліона) Ставровецького. Він мав власну пересувну друкарню, в якій видавав ряд творів. В 1626 р. він опиняється в Чернігові. Там він займає посаду архімандрита і облаштовує друкарню. Але свою першу та останню книгу в Чернігові друкар видав через 20 років після заснування. 1646 р. – збірка повяань і настанов богословсько-педагогічного призначення Ставровецького «Перло многоцветное». Друкарня Кирила Ставровецького є чи не єдиною в історії української видавничої справи, власник якої писав і видавав здебільшого свої твори. Після його смерті сліди цієї друкарні зникають з архівних документів назавжди. Після 1646 р. чернігівське друкарство завмирає на чверть століття. Відновити його вже на постійно належало ще одному відомому церковному, політичному і літературному діячеві Лазареві Барановичу.

У 1657 р. Лазар Баранович стає єпископом і виїздить до Новгорода-Сіверського, відкривши в Преображенському монастирі єпископську кафедру. У 1671 р. Л. Баранович закупає обладнання для друкарні. Але почалися проблеми з організацією роботи друкарні. 1672 р. Л. Баранович виїжджає на єпископську кафедру у Чернігові. Цим скористався Семен Ялинський. Він запускає верстат і видає Граматику, Часословець і Псалтир. Але не ділиться коштами з Л. Барановським, який вирішує перевезти друкарню до Чернігова. Він здійснює це аж у 1679 р., а за цей час С. Ялинський встигає видати “Nowa Miara”. Через рік після перевезення друкарні до Чернігова виходить Псалтир і «Буквар». За Л. Барановича побачили світ близько півсотні книг. Передусім, це праці самого Л. Барановича: «Меч духовний», «Труби словес проповідних», збірки полемічних творів та віршів. Тут же друкують ряд творів Іоаникія Галятовського і Дмитра Туптала.

Обмеження в діяльності Чернігівської друкарні почалися з видачі цензурного указу Петра I 5 жовтня 1720 р. Через рік вона вже нічого не могла самостійно видавати, бо перейшла під контроль Москви.