2/6. Редакційний етап редакційно-видавничого процесу.

Із полагодженням усіх питань підготовчого етапу розпочинається новий етап редакційно-видавничого процесу – редакційний.

Перед тим як поставити одержаний оригінал на конвеєр редакційної обробки, редактору в деяких випадках доведеться вирішити ще одне питання, пов’язане із рецензуванням.

Рецензування майбутнього видання є обов’язковим у випадках, якщо видаються: підручник або навчальний посібник із грифом Міністерства освіти і науки України; Будь-який вид навчального видання з рекомендацією навчального закладу чи наукової установи, якщо це видання здійснюється не на замовних засадах; довідкове, енциклопедичне видання; наукове, науково-популярне видання.

Вимогами змістової частини рецензії є обов’язкове окреслення повноти твору за такими параметрами: місце рецензованої праці серед раніше опублікованих на цю тему; новизна праці; актуальність теми; повнота охопленого матеріалу; відповідність дібраного ілюстративного матеріалу темі; доступність стилю викладу читацькій аудиторії, які призначатиметься видання.

Якщо з рецензуванням все гаразд, то можна починати редагувати авторський оригінал. Порядок проходження оригіналу в редакції:

1) перше читання оригіналу редактором та його аналіз;

2) редагування тексту редактором;

3) робота з відредагованим тестом технічного та художнього редакторів перед верстанням;

4) верстання відредагованого тексту в обумовленому форматі і у відповідності із вказівками технічним ат художнім редакторів;

5) читання першої верстки, звіряння редакторських виправлень, внесених у форматі А4. Коректорські процеси зчитування і вичитування;

6) виведення підписаної редактором і головним редактором верстки на папір. Остання звірка попередніх виправлень;

7) виведення оригінал-макета на плівки;

8) виготовлення, редагування, звіряння і виведення на плівки художнього оформлення зовнішньої і внутрішньої частин видань.

1/3 Книжкова справа у слов’ян перед прийняттям християнства.

Аргументами щодо існування на українських теренах рукописів, а отже, книготворчої справи до запровадження князем Володимиром християнства нині виступають:

а) піктографічні тексти в печерах і гротах святилища Кам’яна Могила на Запоріжжі;

б) «крамольна» і тому не визнана за радянських часів Велесова книга;

в) давньоукраїнські книги показані місіонеру Кирилу у Херсоні 860 року;

г) реконструйована рукописна пам’ятки 9 ст. Літопис Аскольда.

Час написання текстів у Кам’яній Могилі датується 7-3 тис. до н.е. Печер і гротів знайдено 60, в них знайдено 150 текстів піктографічним письмом. За свідченням вчених йдеться про світову сенсацію – відкриття унікального в історії святилища архіву першої в світі держави Аратти, яка створена була в цьому районі сучасної України близько 6200 р. до н. е. і з якої почалася історія людської цивілізації. А, Кифішин стверджує, що Кам’яна Могила таїть в собі одну з редакцій першої в світі рукописної книги епічного твору «Сказання про Гігамеша», а також, що святилище зберігає писемні набутки наших пращурів періоду творення ними трипільської культури.

Історія і вивчення Велесової книги позначена рядом об’єктивних і суб’єктивних поглядів. До сьогодні точаться дискусії про місце її створення – Полісся чи Новгород. Неповторність книги полягає у тому, що вона написана на дерев’яних дощечках, розміри яких не можуть не нагадувати глиняні таблички з бібліотеки Ашурбанапала. Верхні ліві краї книжкових сторінок мали круглі отвори для з’єднання їх шкіряними нитками в окремі блоки-томи. Текст випалювався гострим предметом на зразок сучасного шила методом заглиблення в деревину для утворення тієї чи іншої літери, а потім покривався спеціальним розчином, що унеможливлювало псування дерев’яних пластин шашелем. Час написання Книги обмежується 70-ми роками 9 ст. Початок розповіді повертається до 1 тис. до н. е. і базується на перекладах переказів, легенд та ін. Завершає хронологічний ряд твору опис подій приходу ворогів Аскольда і Діра та Рюрика.