- •1. Визначте тематичні цикли міфів Давньої Греції, їх групи за походженням, етапами розвитку. Схарактеризуйте основні цикли міфів та зазначте їх літературне відлуння.
- •«Георгіки»
- •«Героїди», «Метаморфози», «Фасти»
- •7. Розкрийте національну своєрідність китайської лірики. Доведіть, що Лі Бо тонко сприймає природу й оспівує внутрішнє життя людини.
- •8. Доведіть, що Ду Фу - видатний китайський поет VIII ст. З'ясуйте особливості зображення людини і світу у творах митця, особливості поетики його лірики.
- •9. Доведіть, що лірика Омара Хайяма має філософський характер. Схарактеризуйте основні мотиви і жанрову своєрідність його поезії.
- •10. Доведіть, що Данте Алігєрі останній поет Середньовіччя і провісник Відродження. Схарактеризуйте «Нове життя» як ліричну автобіографію Данте, зясуйте її новаторські тенденції.
- •Шекспір в Україні
- •13. Доведіть, що Пєр Корнель-представник першого етапу французького класицизму. Розкрийте естетичні погляди Корнеля. Зясуйте ідею громадського служіння у трагедії Корнеля «Сід».
- •Хорнада 2
- •Хорнада 3
- •Характерні риси епохи
- •16. Розкрийте своєрідність німецького Просвітництва. Визначте естетичні погляди. Ф. Шиллера, просвітницьку проблематику його драм («Розбійники» та ін.). Німецьке просвітництво
- •Розбійники. Шиллер Фрідріх
- •18. Розкрийте філософський та сатирико-метафоричний зміст казки е.Т.А.Гофмана «Малюк Цахес».
- •19) Жанр та сруткура Дж. Байрона «Паломництво Уайльд Гарольда»
- •20) Вальтер Скотт – творець іст роману «Айвенко»
- •21) Гюго Віктор «Собор Паризької богоматері»
- •22) Лонгфелло «Пісня про Гайявату»
- •23) Своєрідність прози е.По
- •24) Уітмен «Листя трави»
- •25 Мотиви лірики Пушкіна
- •26. Проаналізуйте особливості проблематики, композиції, строфіки роману о.С.Пушкіна «Євгеній Онєгін».
- •27) «Герой нашого часу» Лермонтова. Образ Печоріна
- •28) Українська тема в творчості гоголя «Вечори на хуторі»
- •29) «Мертві душі Гоголя»
- •30. Визначте, в чому полягала оригінальність задуму «Людської комедії» о. Де Бальзака. Проаналізуйте повість Бальзака «Гобсек», акцентуючи увагу на композиції твору та образі головного героя.
- •31. Проаналізуйте роман г.Флобера «Пані Боварі». Розкрийте суперечливий характер головної героїні твору та проблему авторського ставлення до зображуваних подій.
- •Емма Боварі
- •32) ЧюДікенс «Олівер твіст» Домбі і син»
- •33. Визначте значення сімейної проблематики та особливості психологізму в романі л.М. Толстого «Анна Кареніна».
- •34 Достоєвський «Злочин і кара»
- •35 Чехов «Вишневий сад»
- •36) Шолом Алейхем «Пісня над піснями» «Хлопчик Мотл»
- •37) Символізм як модерністське явище (19-20ст). Модерн тентенції Верлена (Поетичне мистецтво), Рембо *п’яний корабель
- •39) Концепція срібного століття рос поезії. Блок ( Незнайомка, весно весно…) і Ахматова (Довкола жовтий вечір…Літній сад…)
- •40 Покажіть концепція футуризму як авангард течіїї 20ст. Зв'язок Маяковського з футуризмом.
- •41.) Нова драма. Ібсен Ляльковий дім. Як б.Шоу використовує інтелектуальний театр.
- •43.)Кафка «Перевтілення»
- •44) Гамсун «Пан»
- •45) Метерлінк «Синій птах»
- •46) Потік світомості Дж Джойса
- •47) Аполлінер та Еліот
- •48) Рільке та Лорка
- •54. Визначте «життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст повісті «Старий і море» е.Хемінгуея. Сутність «принципу айсберга».
- •56. «Театр абсурду». «Носороги» е. Йонеско.
«Георгіки»
За пропозицією Мецената Вергілій пише «Георгіки», дидактичну поему про сільське господарство і працює над ними 7 років (приблизно 37-30 до н. е.). Поета привабило завдання боротьби з матеріалом, що важко піддається естетичному оформленню, і він виконав його з набагато більшим успіхом, ніж елліністичні автори дидактичних поем.
«Георгіки» складаються з 4 книг: 1. «Про посівне господарство», 2. «Про культуру винограду і плодоносних дерев», 3. «Про скотарство», 4. «Про бджіл» (за звичайним порядком розташування в римських сільськогосподарських творах). Поема розцвічена стилістичними орнаментами, блискучими описами, картинами стилізованого в ідилічні тони сільського життя. При стилістичній обробці Вергілій широко використовував старий літературний матеріал, відповідно до традицій «неотериків», які залишили глибокий слід на усій творчості Вергілія. Спокійну об'єктивність дидактичної поезії еллінізму він замінює високим пафосом, що досягає найбільшої напруженості в численних відступах, серед яких слід особливо зазначити хвалу Італії і хвалу мирному сільському життю в другій книзі як літературне оформлення актуальних політичних гасел. По всьому твору розсипані хвали Меценатові (прославляє його разом з Октавіаном).
«Георгіки» — друга поема Вергілія, написана з метою порушити любов до землеробства в душі ветеранів, нагороджених землями. Взявши за зразок Гесіода, Вергілій, проте, не входить, подібно до свого грецьким зразком, в усі подробиці сільськогосподарського справи — його мета показати в поетичних образах принади сільського життя, а не написати правила, як сіяти і жати; тому деталі хліборобської праці його займають лише там, де вони представляють поетичний інтерес. З Гесіода Вергілій взяв лише вказівки щасливих і нещасних днів і деяких землеробських прийомів. Краща частина поеми, тобто відступу натурфілософского характеру, більшою частиною почерпнута з Лукреція.
«Георгіки» вважаються самим досконалим твором Вергілія за чистоту і поетичну завершеність вірша. У них, разом з тим, найглибше відбився характер поета, його погляд на життя і релігійні переконання; це — поетичні етюди про гідність праці. Землеробство в його очах — свята війна людей проти землі, і він часто порівнює подробиці землеробського побуту з військової життям. «Георгіки» служать також протестом проти поширився останнім часом республіки атеїзму; поет допомагає Августу порушувати в римлянах згаслу віру в богів і сам щиро пройнятий переконанням в існуванні вищої Промислу, керуючого людьми. Одним з наслідувачів Вергілія був Луїджі Аламанні.
Гесіод «Роботи і дні» - дидактична поема, складена з практичних порад щодо різних робіт (здебільшого хліборобських), викладу хліборобського календаря - звідси назва поеми,- а також безлічі окремих висловів, перейнятих переважно певністю в спасенності праці і згубності неробства. Крім того, через усю поему проходить негативне ставлення автора до земельної аристократії (беотійських «басилевсів» того часу).
Вихваляючи хліборобську працю, поет порівнює її з працею корабельника-купця, яка вабить можливістю швидкого збагачення, і вказує на почесність і перевагу першої. Погіршення економічного стану селянства відбито в поемі у формі славетного [116] песимістичного міфа про п'ять «віків» - про стадії еволюції людства від золотого віку до залізного,- з яких кожний наступний гірший за попередній. Поему пожвавлює особистий характер окремих моральних умовлянь, адресованих братові - Персові, що відняв у Гесіода спадкову ділянку землі, підкупивши суддів («басилевсів»). Постійному поновленню мотиву про спасенність праці і нагадуванню про божественну справедливість Зевса надається різноманітності введенням туди народних афоризмів, повчальних байок та міфів.
Переоцінити вплив Верґілія на подальший розвиток культури важко. Вже за життя він став класиком, його твори входили до шкільних хрестоматій і підручників, по них навіть ворожили, його цитували, численні його афоризми вважалися зразками мудрості, його визнавали як видатного вченого — історика Греції та Риму, знавця сільського господарства, філософії та астрономії, риторики та словесності. Відразу після смерті твори поета почали коментувати, вивчати його творчу спадщину. Слава Верґілія вийшла за межі рідної країни й поширилася в епоху Середньовіччя, у народі його ім'я було оповите легендами, сам він уважався чаклуном і чорнокнижником. Верґілія шанували в християнському світі. Відомо, що доля Дідони зворушила багатьох діячів церкви, над нею плакав навіть Св. Августин. Данте проголосив Верґілія великим мислителем і своїм вчителем_та_вихователем. Верґілій вплинув на багатьох представників доби Відродження, зокрема на Фр. Петрарку, Л. Аріосто, Т. Тассо. Ним захоплювалися поети Плеяди, зокрема П. Ронсар, а також Н. Буало, Ж. Расін. Вольтер використав форму «Енеїди» для свого національного епосу «Генріада». З XVII ст. «Енеїда» стала об'єктом численних пародіювань. Італієць Д.-Б. Лаллі, француз П. Скаррон, іспанець Г. де ла Рігера, німець Й.Г. Шмідт, австрієць А. Блюмауер пародіювали героїв Верґілія у своїх комічно-бурлескних поемах і травестіях, наблизивши класичний твір до своїх сучасників. Травестійні поеми росіян М. Осилова, О. Котельницького продовжили цю традицію. Неперевершеною вершиною таких пародій стала «Енеїда» І. Котляревського. Останніми з'явилися невелика пародійна поема білоруського письменника В. Ровінського, пізніше — польського письменника Ф. Хотомського, а завершила ці спроби поема І. Бойчевського. В Україні «Енеїду» почали перекладати з другої половини XIX ст. Спочатку з'явилися переклади окремих уривків пісень поеми, що їх здійснили Г. Бондаренко, С. Руданський, кілька книг переклав І. Стешенко. Повний, але так і не виданий (і десь загублений) переклад поеми зробив видатний український перекладач і літературознавець М. Зеров. Багато років над повним перекладом працював М. Білик і завершив його вже в повоєнний період, поему було видано лише 1972 р.
5. Схарактеризуйте «золоту добу» римської культури та літератури. З’ясуйте тематичне, жанрове, стилістичне розмаїття римської поезії (Горацій, Овідій та ін.) Визначте роль творів Горація та Овідія в Україні.
Квінт Горацій Флакк - поет «золотого віку» римської літератури, разом з Вергілієм іОвідієм, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі.
Сатири починалися з близького копіювання Луцілія. Навіть опис реальної поїздки Горація з Риму в Брундизій був підказаний віршем Луцілія про подорож по Сицилії. Як і той, Горацій майстерно відтворює невпорядкованість живого мовного потоку, непомітно переходить від одного предмета до іншого, украпляє подекуди мальовничі сценки й алюзії, а також обривки діалогу. До Горація поступово приходить усвідомлення того, що цінність і значення сатир Луцілія — у їхній автобіографічності. В ІІ книзі Сатир Горацій невимушено розвиває цю форму одночасно в двох напрямах: до автобіографічності своїх Послань і до викривальної патетики, що ми звикли зв'язувати насамперед з Ювеналом і з жанром сатири як таким. ІІ книга Послань складається з двох великих трактатів, яким надана відповідна форма: одне послання звернене до Октавіана Авґуста, інше — до Юлія Флора. Щодо більш великого (476 рядків) Поетичного мистецтва античний коментатор повідомляє, що в основі цього твору — трактат Неоптолема Пароського (III ст. до н. е.)
Горацій — поет думки і разом з тим майстер сильного, стиснутого слова і чіткого, конкретного образа. Усі ці моменти присутні вже в ранній творчості, але поету не завжди вдається створити з них єдине художнє ціле, і образний бік виявляється нерідко лише ілюстрацією для відстороненого міркування. Більшої цілісності Горацій досягає у своїх пізніших творах.
Навіть за деякими фрагментами Архілоха, що дійшли до нас, ми можемо зробити висновок, що у своїх Еподах Горацій запозичає в Архілоха якусь ідею, а потім розвиває її згідно зі своїм, як правило більш добродушним, умонастроєм. Також і в Одах він бере в Алкея або в іншого грецького поета ідею, а потім додає їй такий напрям, що жодним образом не міг з'явитися в оригіналі. Якщо казати про формальний бік, для цих ліричних творів характерна винахідлива продуманість аж до найменших деталей, метрична розмаїтість, дбайливість у словах, їхня благозвучність і дивне витончене розташування. Тут використане все краще, що дали латинській мові обороти Ціцеронових промов. Майже усі вірші до когось звернені. Це явно на них позначається: по інтонації все це скоріше напучувальні або підбадьорливі, ніж чисто особисті твори. Багато з них написані з якоїсь нагоди (так, принаймні, у них стверджується). Для співу призначалися не всі оди. Є тут і величні патріотичні гімни (під впливом Піндара), насамперед перші шість в III книзі. Любов не викликає в поета глибоких почуттів, пристрасть виявляє себе тільки в Еподах. В Одах поет, що досяг зрілих років, перетворюється в байдужого глядача людської комедії, готового посміятися як над чужим, так і над своїм невіглаством. Є в Горація і чарівні вірші, присвячені сільському життю.
Публій Овідій Назон останній з поетів «золотої доби» римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську середньовічну літературу та по наш час.