40 Покажіть концепція футуризму як авангард течіїї 20ст. Зв'язок Маяковського з футуризмом.

Футуризм (від лат. — майбутнє) — авангардистська течія в літературі й мистецтві 10-30-х років XX століття. Батьківщиною футуризму була Італія. Футуристська естетика базується на: антитрадиційності.

Футуризм відмовляється від художньої спадщини, протиставляє старій культурі нову антикультуру.

Футуристи намагаються оновити мистецтво, літературні форми. Футуризм вважає за необхідне цілковите знищення синтаксису й пунктуації, скасування прикметників і прислівників, вживання дієслова лише в неозначеній формі.

Володимир Маяковський – лідер російського футуризму. В. Маяковський – один із засновників і яскравий поет російського футуризму. Естетичні основи російських футуристів були висловлені в маніфесті «Ляпас суспільному смаку» (1912), що підписали Д. Бурлюк, О. Кручених, В. Маяковський, В. Хлєбников.

Завдання поезії Маяковський вбачав у тому, щоб будити і порушувати людей.

“А ви змогли б?” (1913 р.)

Я вмить закреслив карту буднів, хлюпнувши фарбами зі склянок. Відкрив я в холодці на блюді вилицюватість океану. З рибин на вивісках строкатих читав я губ нових порив. А ви ноктюрн змогли б заграти на флейті заржавілих ринв? Перекладач: П. Воронько

У цьому вірші вирізняється лексика двох видів:

слова, що змальовують світ буденності, позбавлений будь-якої мети (фарба, склянка, жерстяна риба, будень);

слова, які символізують існування іншого світу - прекрасного й духовного (ноктюрн, флейта, океан, поклики).

Тому у творі основним є конфлікт двох світів - бездуховного і духовного, що його перенесено в психологічну сферу.

Ліричний герой переживає недосконалість дійсності як свою особисту драму і як поштовх до дії. Він незадоволений міщанською буденністю, тому прагне все змінити силою своєї волі, творчості, фантазії.

“Я вмить закреслив карту буднів...”

Головний мотив вірша - прагнення до перетворення світу, пошуки духовного ідеалу в житті. Але героєві не досить того, що він сам бунтує проти застарілого й недосконалого, йому треба, щоб усе людство розпочало боротьбу з бездуховністю, міщанством, вульгарністю.

Питання, що його поет виносить у назву і фінал твору.

(“Ноктюрн зіграти ви зуміли б на флейті водогінних труб?”)не потребує відповіді - воно риторичне, але вимагає дії. Це питання поділяє людей на ситих, байдужих і тих, хто здатний зробити буденне життя новим, яскравим, несподіваним.

Основні тропи - метафори та епітети (змазав карту будня, вилиці океану, поклики нових губ). Часто вживаються займенники “я” та “ви”, що пов'язані між собою за принципом контрасту і символізують антитезу “поет - юрба”, традиційну для ранньої поезії В.Маяковського.

41.) Нова драма. Ібсен Ляльковий дім. Як б.Шоу використовує інтелектуальний театр.

ознаки поетики «нової драми».

1. Це п'єси про людську душу, в яких йдеться про трагічну боротьбу особистості за власний духовний світ.

2. Драматург істотно збагатив коло тем: соціальні проблеми, становище жінок у суспільстві, спадкові хвороби, влада грошей.

3. У п'єсах «нової драми» немає чіткої межі між трагедією і комедією.

4. Композиція п'єс має інтелектуально-аналітичний характер. Аналітизм композиції полягає в тому, що майже всі п'єси розпочинаються показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчуються катастрофою. Інтелектуальні тому, що завершуються осмисленням персонажами власного життя.

5. Незавершена кінцівка — найвидатніший внесок «нової драми» Ібсена в світову драматургію. Тут конфлікт не вичерпується після завершення дії. Так, наприклад, в «Ляльковому домі» розв'язка не є розв'язанням проблем, а є їхньою постановкою. Відкритість фіналу відповідає вимогами проблемного театру, який створив Ібсен.

Особливості драматичного конфлікту в п'єсі Г. Ібсена "Ляльковий дім"

Зміст її здається простим: є дуже порядна буржуазна сім'я, де чоловік і жінка вірні одне одному і є люблячими батьками. Він робить все, щоб родина не знала матеріальних нестатків. Вона прикрашає собою власний салон і має величезний успіх у "світі". Така собі Барбі у спеціально для неї зробленому будиночку. Але у її минулому є "кістяк у шафі". Давно, коли її чоловікові потрібна була медична допомога і не вистачало коштів на лікування, вона звернулася за позикою до лихваря Крогстада. На її борговому листі повинен був розписатися як гарант її батько, що саме вмирав тоді. І бідолашна жінка підробила його підпис, та ще й датувала його кількома днями по смерті батька. Тепер Крогстад шантажує її цим документом, пише листа її чоловіку. Несподівано, після розмови з фру Ліппе, Крогстад віддає кримінальний доказ, але врятувати ситуацію вже не можна: занадто вже багато всього довелося передумати й пережити колишній ляльці, що нарешті стала людиною.

Річ у тому, що Нора не хоче більше бути жінкою-лялькою, але бути просто жінкою вона ще не готова. І вона йде з дому, від родини, щоб знайти своє місце у людській спільноті незалежно від волі будь-якої іншої людини.

Цікаво, що той гнів, ті колючі слова, яких не пожалів для коханої дружини Хельмер, здається, мотивовані не тим, про що він каже, а можливістю розголосу. Другий лист від Крогстада повністю змінює його настрій: лялькою знову можна бавитися. .

Але нічого в житті повернути не можна, як би нам цього не хотілося...