- •1.Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття.
- •2. Структура та функції культури.
- •3. Поняття і суть національної культури.
- •4. Джерела вивчення української культури.
- •5. Природні і політичні фактори в становленні і розвитку культури українців.
- •6. Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.
- •7. Національне бачення світу в знаково-символічній системі української культури.
- •8. Роль трипільської культури у формуванні традиційних господарсько-культурних типів на території сучасної України.
- •9. Слов‘янська міфологія.
- •10. Українська пісенна традиція. Музика і спів як чинники українського буття.
- •11. Витоки української культури.
- •12. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).
- •13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
- •14. Характерні риси культури ранньослов‘янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.
- •15. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі.
- •16. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •17. Матеріальна та духовна культура Київської Русі (книжна культура, архітектура та образотворче мистецтво).
- •18. Визначні культурно-освітні діячі Київської Русі.
- •19. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •20. Українські культурні несення в литовське, польське і московське середовище.
- •21. Культурна спадщина Київської Русі та сучасні дискусії про її спадкоємців.
- •22. Братства як культурні та освітні осередки.
- •23. Українське козацтво як культурний феномен.
- •24. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу
- •25. Феномен українського Ренесансу: умови формування, специфіка, періодизація
- •26. Розвиток освіти та наукових знань в Україні: книгодрукування та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •27. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу.
- •28. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу.
- •29. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури 15 ст.
- •30. Самобутні риси культури Козацької держави.
- •31. Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •32. Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •33. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •34. Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. 17 – поч. 18 ст.
- •35. Особливості літературної діяльності в українській культурі: козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •36. Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •37. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18 – початку 20 ст.
- •38. Духовне життя в Україні в період Гетьманщини.
- •39. Історичні твори 17-18 століть.
- •40. Провідні школи живопису у 18 столітті.
- •41. Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •42. Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.
- •43. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •44. Національно-культурні осередки і товариства 19 – початку 20 ст. Та специфіка їхньої діяльності.
- •45. Досягнення суспільних і природничих наук у хіх столітті.
- •46. Український національний характер у прозі та драматургії.
- •47. Театральні корифеї хіх століття
- •48. Музичне та образотворче мистецтво на початку хх століття
- •49. Віровизнавчий чинник українського буття та його вплив на формування українського культурно-національного простору.
- •50. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •51. Розвиток культури в добу Української революції (1917–1923 рр.).
- •52. «Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •53. Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.
- •54. Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •55. Творчість діячів української культури в еміграції.
- •56. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.
- •57. Постмодерністичні тенденції в сучасній українській культурі.
- •58. Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •59. Досягнення суспільних і природничих наук у хх столітті.
- •60. Культура, освіта й наука як складові стратегії сучасного державотворення.
- •61. Світове українство різних історичних періодів.
- •62. Молодіжна та професійна субкультури.
- •63. Культура українського народу в контексті світової культури.
- •64. Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
13. Культура мідно-бронзової та залізної доби (кімерійці, скіфи, сармати, антична епоха Причорномор‘я).
У другій чверті III тис. до н.е. на території Україні розпочався бронзовий вік. Його особливість - істотне поширення виробів з бронзи - першого штучно створеного людиною металевого сплаву міді з оловом. Бронзовий вік в Україні - завершальна стадія первіснообщинного ладу.
Кіммерійці - племена, що вторглися в Закавказзі в другій половині VIII і завоювали деякі райони Малої Азії в VII ст. до н. е.. Також умовну назву доскіфського народів Північного Причорномор'я епохи заліза. Матеріальна культура, господарство і побут кіммерійців відомі головним чином за похованнями, яких нараховується близько сотні. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не залишили довготривалих поселень. Кіммерійці виробляли як просте сталеве залізо, так і високо вуглецеву сталь, а ковалі добре володіли основними прийомами своєї професії. В широкому вживанні були бронзові, рідше золоті та скляні прикраси, глиняний і металевий посуд.
Мистецтво кіммерійців мало прикладний характер. Добрими орнаментами вони прикрашали руків'я кинджалів, деталі вуздечок, посуд. Виробляли і скульптури-статуї, що зображували воїнів.
Скіфи - назва, що застосовувався до групи народів, що мешкали в Східній Європі в епоху античності. Пізніше, починаючи з епохи Великого переселення народів, слово «скіфи» використовувалося у грецьких джерелах для найменування всіх абсолютно різних за походженням народів, що населяли євразійські степи і північне Причорномор'я: в джерелах III-IV століть нашої ери «скіфами» часто називаються і германомовних готи, в більш пізніх візантійських джерелах скіфами назвали східних слов'ян, тюркомовних хазар і печенігів.
Предмети, декоровані у звіриному стилі: обкладки сагайдаків і піхов, рукоятки мечів, деталі уздечного набору, бляшки, ручки дзеркал, пряжки, браслети, гривні і т. д.
Поряд із зображеннями фігур тварин на них зустрічаються сцени боротьби звірів.
Безсумнівний ознака скіфської приналежності того чи іншого виробу - особливий спосіб зображення тварин, так званий скіфський звіриний стиль. Тварини завжди зображуються у русі і збоку, але з оберненою у бік глядача головою.
У скіфів першими серед народів континенту кіннота стала дійсно основним видом військ, чисельно переважали над піхотою.
У другому столітті до н. е.. скіфське військове мистецтво вже застаріло. Скіфам завдають поразки фракійці, греки і македонці.
Сармати - загальна назва кочових скотарських іраномовних племен (IV ст. До н. Е.. - IV ст. Н. Е..), Що населяли степові райони від Південного Уралу і Західного Казахстану до Дунаю.
Образ тварин, особливо барана, займав вглавное місце в релігійно-культових уявленнях сарматів. Часто барана зображували на ручках судин, мечів. Баран був символом «небесної благодаті» у древніх народів. Також у сарматів був поширений культ предків.
Чи не єдиними пам'ятками тисячолітнього перебування сарматів є численні кургани, що досягають деколи 5-7 метрів у висоту.
Деякі історики припускали, що сармати є основними предками східних і південних слов'ян, але ця теорія відкинута більшістю вчених, які вказували на явні відмінності культури сарматів від культури стародавніх слов'ян. Імовірно, сармати були зороастрійцями (віра іранських племен), і їх поклоніння вогню - сонцю передалося східно-слов'янським народам (перунізм).