Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міністерство освіти і науки України НМК НЕ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
06.11.2019
Размер:
2.5 Mб
Скачать

2.3. Схеми суспільного відтворення

Схеми суспільного відтворення - основа державного регулювання економіки. Теоретично можливі, принаймні, три підходи до побудови схем:

1. Схеми, що відбивають погляди класиків на теорію факторів суспільного відтворення (Г.Кінг, В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.-Б.Сей, К.Маркс) - підхід з боку обмежених виробничих ресурсів й їхнього використання.

П. Схеми, що відбивають погляди кейнсіанців на економічну динаміку - підхід з боку платоспроможного попиту.

Ш. Інтегруючий підхід: схеми, що базуються на відбитті зв'язків по Э.Долану, К.Оппельту й ін.

Одним з таких постулатів є визначення суспільного відтворення як постійно повторюваного процесу виробництва, розподілу, обміну й споживання товарів і послуг з метою підтримки життєдіяльності людського суспільства.

Основні фази суспільного відтворення відповідно до вчення засновників політичної економії, як уже як уже підкреслювалось є: виробництво, розподіл, обмін, споживання. Це стосується як продукції, так і виробничих ресурсів (обмежених факторів виробництва).

Виробництво займає в цьому ланцюжку вихідне й визначальне положення. Виробництво - раціональне використання наявних виробничих ресурсів з метою створення матеріальних благ і надання послуг для задоволення зростаючих потреб населення.

Залежно від намічуваного тимчасового обрію можуть бути виділені принаймні наступні підходи до відбиття процесу суспільного відтворення:

- глобальний підхід, коли питання переводиться в площину забезпечення умов збереження людської цивілізації на нашій планеті.

- довгостроковий підхід, коли головним обмежником і критерієм ефективності економічної системи виступає раціональність використання природних, виробничих, трудових й інших обмежених ресурсів.

- середньостроковий підхід, коли обмежником суспільного відтворення виступають різного роду конкретні види ресурсів, або факторів виробництва: виробничі потужності, капітальні вкладення, кваліфіковані кадри, досягнення науково-технічного прогресу.

- короткостроковий підхід, коли реальними обмежниками суспільного відтворення виступають попит на продукцію даного виду, а також фінансові ресурси й способи їхньої іммобілізації.

Велике значення для відбиття економічних взаємозв'язків країни в сучасному світі є опис відкритої й закритої економічної системи. Економіка відкрита - економіка, що має широкі торгово-економічні й фінансові зв'язки із зовнішнім миром. Економіка закрита - економіка,

ізольована від зовнішнього світу у фінансово-економічному відношенні.

1.4. Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання

Економічна (господарська) система — це особливим чином упорядкована, скоординована система зв'язку між суб'єктами національної економіки.

Виділяють такі основні типи економічних систем:

  • традиційна (натуральне господарство);

  • ринкова;

  • адміністративно-командна (АКС);

  • змішана (ринкова економіка змішаного типу);

  • перехідна.

Кожен з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС -планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.

  • Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціо­нування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на прин­ципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільно­го ціноутворення, конкуренції.

  • Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління) — це жорстко централізоване, тотальне дер­жавне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.

  • Змішане управління національною економікою — сік тема управління, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності та органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Ринковий механізм: