- •2. Місце курсу в загальноосвітньому процесі
- •3. Вимоги до рівня засвоєння змісту курсу
- •6. Завдання для самостійної роботи:
- •7. Завдання для індивідуальної роботи
- •8. Завдання для проведення практичних і семінарських занять:
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •Характеристика економічного потенціалу
- •Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •6. Функціонування інфраструктури національної економіки.
- •Державність та державне управління економікою
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.
- •9. Структурна перебудова національної економіки.
- •10. Програмування і прогнозування національної економіки.
- •Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •Національна економіка як соціально-економічна система країни
- •Національна економіка: мета і результати
- •1.3. Особливості національної економіки
- •1.4. Національна економіка як об'єкт державного регулювання.
- •1.5. Механізм ринкового регулювання розвитку національної економіки
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1.Теоретичні погляди на характер, засоби, типи розвитку національної економіки
- •2.2. Фундаментальні положення державного регулювання національної економіки
- •2.3. Схеми суспільного відтворення
- •1.4. Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання
- •Переваги:
- •Недоліки
- •Переваги
- •Недоліки
- •Характерні риси змішаної системи управління
- •Моделі державного регулювання економіки
- •3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.
- •3.1. Теорія суспільного добробуту.
- •Елементи якісної неоднорідності національних ринків.
- •3.3. Взаємозв'язки приросту добробуту споживачів і рівня якості благ
- •Взаємозв'язки приросту вигоди виробників і рівня якості благ.
- •Економічні функції держави в забезпеченні суспільного добробуту.
- •3.6. Кругообіг благ і ресурсів, доходів і видатків в національній економіці.
- •3.7. Національні економічні інтереси
- •3.8. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення
- •Тема 4. Характеристика економічного потенціалу.
- •4.1.Система потенціалів національної економіки та її види.
- •4.2. Національне багатство країни.
- •5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки.
- •5.1. Об'єкти й суб'єкти національного господарювання
- •5.2. Державний сектор економіки
- •Реальний сектор економіки
- •5.4. Домашнє господарство в національній економіці
- •5.5. Функції держави і форми державного впливу на національну економіку
- •Сутність і об’єктивна необхідність державного регулювання національної економіки
- •Загальна класифікація методів державного впливу на економіку
- •5.7. Методи державного управління національною економікою.
- •5.8. Організація державного регулювання національної економіки
- •6.2. Бюджет і міжбюджетні відносини.
- •1. Умови формування державного бюджету.
- •6.3.Податки і податкова система.
- •6.4.Фінансові ринки і фонди в національній економіці.
- •6.5.Національний інвестиційний ринок.
- •Тема 7. Державність та державне управління економікою.
- •7.1.Включення держави в економічний процес.
- •7.2. Розробки концепції і основних напрямків розвитку країни
- •7.3. Прямі і непрямі (побічні) методи державного регулювання економіки.
- •Види регулювання цін
- •7.4.Індикативне планування національної економіки.
- •7.5.Кон’юнктура національної ринкової економіки.
- •Нормативні значення коефіцієнта господарської
- •Залежність попиту на автомобілі від рівня доходів Попит
- •7.6.Основні характеристики і якості економічних циклів.
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.1. Демократичний устрій як основа трансформації національної економіки
- •8.2. Особливості становлення ринкових відносин і економічного порядку в Україні.
- •8.3. Сучасна ринкова економічна система України
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки
- •9.1.Склад і структура національної економіки.
- •9.2. Структурні зрушення національної економіки
- •9.4 Методика розрахунку очікуваних темпів зростання внп і чнп
- •9.5. Збалансованість національної економіки.
- •9.5. Інвестиційна складова розвитку національної економіки
- •Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки.
- •Прогнозування планування в системі управління національною економікою.
- •Методологія прогнозування і макроекономічного планування.
- •Методи прогнозування і макроекономічного планування.
- •Соціально-економічні та науково-технічні програми розвитку національної економіки.
- •Прогнозування і державне регулювання обсягу і структури промислового виробництва.
- •Прогнозування і планування соціального розвитку і життєвого рівня населення.
- •Прогнозування і планування трудових ресурсів і зайнятості населення
- •Прогнозування і планування нтп і інноваційного діяльності.
- •Прогнозування і планування інвестицій.
- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці
- •11.1.Економічне зростання і розвиток як категорії національної економіки
- •11.2.Національна економіка і відтворення. Основні моделі розвитку національної економіки
- •11.3.Ефективність національної економіки.
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •Національна економіка як об’єкт світової економічної системи.
- •12.2. Особливості міжнародних економічних зв’язків України
- •12.3. Зовнішньоекономічна та зовнішньоторговельна політика держави
- •12.4. Регулювання міжнародних інвестиційних процесів.
- •12.5. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави.
Прогнозування і планування трудових ресурсів і зайнятості населення
Трудові ресурси це частина населення країни, яка завдяки своїм фізичним можливостям і трудовим навикам бере участь або може брати участь в створенні матеріальних благ і послуг. До складу трудових ресурсів входять наступні 3 групи населення:
• Населення в працездатному віці (чоловіки - 16-59 років і жінки - 16-54 років) за винятком непрацюючих інвалідів 1 і 2 група і осіб, одержуючих пенсію на пільгових умовах.
• Фактично працюючі пенсіонери
• Підлітки, тобто особи молодше 16 років, але що фактично беруть участь у виробництві.
Одним з інструментів регулювання використання трудових ресурсів в Україні є розробка різних видів трудових балансів, які розробляються при складанні програм соціально-економічного розвитку країни. До найважливіших видів трудових балансів відносяться:
• Зведений баланс трудових ресурсів
• Баланс ринку праці
• Баланс робочої сили.
Зведений баланс трудових ресурсів, методика його розробки.
Склад трудових ресурсів і їх розподіл відповідно до потреб представлені в зведеному балансі трудових ресурсів. Він розробляється в п'ятирічному розрізі на загальнодержавному рівні в розрізі міського і сільського населення. При цьому показники
розраховуються в середньорічному численні.
Найбільш достовірною інформацією для складання цього балансу є дані переписи населення, яка здійснюється один раз в десять років.
Зведений баланс трудових ресурсів, відображає тенденції, які спостерігаються в процесі їх відтворення. Його дані використовуються при розробці програм соціально-економічного
розвитку
Зведений баланс трудових ресурсів в Україні.
Показники |
Всього тыс.чел./% |
Зокрема |
_
1. Населення - всього |
|
|
|
|||
2. Трудові ресурси, всього |
|
|
|
|||
Зокрема: |
|
|
|
|||
•Трудоспособное населення в працездатному віці |
|
|
|
|||
•Лица старших віків, зайняті в народному господарстві |
|
|
|
|||
• Підлітки що працюють до 16 років |
|
|
|
|||
3. Розподіл трудових ресурсів: |
|
|
|
|||
2.1. По видах зайнятості: |
|
|
|
|||
• зайняті в народному господарстві |
|
|
|
|||
• Що вчаться, навчаються з відривом від виробництва |
|
|
|
|||
• безробітні |
|
|
|
|||
2.2.3анятые по формах власності: |
|
|
|
|||
• у державній |
|
|
|
|||
• у колективній |
|
|
|
|||
• у приватній |
|
|
|
|||
2.3. Зайняті в сферах економічної діяльності (млн. чіл.): |
|
|
|
|||
• у галузях економіки • промисловість • сільське господарство • будівництво • транспорт і зв'язок • торгівля і громадське харчування • охорона здоров'я і спорт, соціальне забезпечення • культура і мистецтво, ін. галузі |
|
|
|
|||
• у інших сферах економічного життя |
|
|
|
Розрахунки наявності трудових ресурсів в балансі виконуються в наступній послідовності:
• обгрунтовується чисельність населення працездатного віку
• оцінюється чисельність працюючих пенсіонерів в плановому періоді
• визначається чисельність зайнятих в особистому підсобному господарстві.
Плановий баланс трудових ресурсів розробляється на базі даних звітного періоду з урахуванням чинників, які впливають на ресурсну частину і їх розподіл в плановому періоді.
Регулювання ринку праці, баланси ринку праці.
Ринок праці - це економічні відносини, що складаються в суспільстві з приводу відтворення і використання робочої сили.
Регулювання ринку праці, зайнятості і умов праці передбачає:
• законодавче визначення умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи того, що працює. Це включає час праці і відпочинку, техніка безпеки, вимоги до рівня кваліфікації, взаємовідношення між власниками засобів виробництва і найнятими робітниками, профспілками і підприємцями і т.п.
• утворення державної системи дослідження і прогнозування стану ринків праці (на загальнодержавному і регіональних ринках)
• утворення мережі центрів служб зайнятості для реєстрації безробітних і фінансової допомоги їм, допомоги в працевлаштуванні, консультацій і ін.
• утворення фондів сприяння зайнятості населення
• розробка державних програм підготовки кадрів
• розробка програм освіти нових робочих місць.
Активне регулювання ринку праці передбачає наявність розвиненої інфраструктури робочої сили. Основними елементами її є:
• служба зайнятості (біржа праці)
• центри підготовки і перепідготовки кадрів
• фонд зайнятості
• комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування
• державний фонд сприяння підприємництву
• пенсійний фонд і ін.
Всі ці елементи вже сформовані в Україні. З метою пом'якшення негативного впливу безробіття на соціально-економічний розвиток країни держава використовує різні заходи щодо регулювання зайнятості населення. У Україні, зокрема, на сучасному етапі використовуються наступні важелі:
• розроблена програма зайнятості населення, яка передбачає створення нових робочих місць
• професійна підготовка і перекваліфікація
• бронювання робочих місць для громадян, які вимагають соціального захисту
• утворення інфраструктури ринку праці (див. Вище)
• сприяння впровадженню у виробничих структурах нових форм організації праці і зайнятості. Зокрема: багатозмінної роботи, роботи вдома, гнучкого графіка.
• сприяння розвитку самозайнятості населення, зокрема за рахунок введення нетрадиційних видів трудової діяльності і ін.
Правовою основою державного регулювання зайнятості населення є прийнятий в 1991 р. Закон України «Про зайнятість населення». У ньому визначені:
• категорія безробітного
• принципи державної політики зайнятості
• організована державна служба зайнятості, що має регіональні відділення (область, місто, район)
• визначені джерела фінансування здійснення політики зайнятості населення у вигляді засобів, що відраховуються фізичними і юридичними особами із заробітної платні.
Для характеристики ринку праці складаються розрахункові баланси ринку праці. Вони складаються обласними службами зайнятості. У них визначається очікувана чисельність незайнятого населення, розраховуються наявні вакансії, визначається чисельність населення, яка проходитиме перепідготовку (перенавчання).
Баланс ринку праці
Показники |
Рік |
1 . Чисельність незайнятих осіб, які знаходяться на обліку в державній службі зайнятості - всього |
|
2. Чисельність незайнятих осіб, які знаходяться на обліку, на почало роки |
|
3.Звернулося з питань працевлаштування протягом року -всего, зокрема • звільнені з галузей економіки • звільнені унаслідок текучості кадрів • випускники учбових закладів • раніше зайняті в домашньому господарстві •иные категорії незайнятого працездатного населення |
|
4. Працевлаштовано незайнятих громадян |
|
5. Знято з обліку для самостійного вирішення участі в трудовій діяльності по інших причинах |
|
6. Кількість незайнятих осіб, які знаходяться на обліку, на кінець року з них - безробітні |
|
7.Рівень зареєстрованого безробіття (% до працездатного населення в працездатному віці) |
|
Баланс робочої сили.
Основою державного регулювання ринку праці є розрахунок потреби (надлишку) робочої сили. Даний баланс є балансом робочої сили, що складається в галузевому і кваліфікаційному розрізах.
Баланс робочої сили
Показники |
Всього по пром-сти |
Зокрема |
||
|
|
Машиностр. |
Хим. промышл. |
Ін. галузі |
1 . Наявність робочої сили на початок розрахункового року |
|
|
|
|
2. Загальна потреба в робочій силі |
|
|
|
|
3. Зменшення (-), приріст (+) робочої сили (стр.2 - стр.1) |
|
|
|
|
4. Вибуття робочої сили з наявного складу |
|
|
|
|
5. Надлишок (-), або додаткова потреба (+) в робочій силі (стор. 3 + стр.4) |
|
|
|
|
6. Джерела покриття додаткової потреби (джерела напряму надлишку) |
|
|
|
|
Державне регулювання оплати праці.
Оплата праці - це заробітна платня, яка обчислюється, як правило, в грошовому виразі і, яку за трудовим договором працедавець або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану їм роботу або надані послуги.
Складається оплата праці з основної і додаткової заробітної платні. Основна заробітна платня залежить від результатів роботи і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами, визначуваними чинним законодавством України (за роботу в нічний час, в святкові і вихідні дні і т.п.). Додаткова оплата визначається залежно від результатів діяльності підприємства і видається у вигляді премій, винагород і т.п.
Види і форми регулювання оплати праці:
• Державне регулювання.
На основі визначення мінімального рівня заробітної платні, умов і розмірів оплати праці в бюджетній сфері, розмірів посадових окладів на державних підприємствах і т.п. - прямі методи регулювання;
Регулювання фонду споживання, оподаткування фонду оплати праці підприємств і доходів працівників - непрямі (непрямі) методи регулювання.
• Договірне регулювання. На основі укладення тарифних угод міжгалузевих
галузевих, виробничих, які регулюють систему оплати праці найнятих робітників.
Мінімальна заробітна платня - це визначений державою розмір заробітної платні, нижче за яке не можуть здійснювати оплату за фактично виконану роботу найманим робочим повну місячну норму праці (робочого часу). Її регулюють з урахуванням розрахунків рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної платні і вартісної величини споживчого бюджету.
Правовою основою державного регулювання оплати праці є Закон України «О оплаті праці», прийнятий в 1995 р.