5. Економічні функції держави в забезпеченні суспільного добробуту.

Прийнято вважати, що постулати Паретової теорії добробуту є ціннісними думками. Це означає, що Парето-оптимальність – поняття нормативне. Як відомо основою нормативного підходу є рекомендації по проведенню економічної політики. У цьому розрізі нами розкриваються ціннісні думки, пов'язані з якісними змінами благ. В рамках методології суспільного добробуту ціннісним думкам відводиться особливе місце. На початку приведемо широко поширений очевидний приклад ціннісної думки, згідно якій економічне зростання, вимірюваної величини реального національного доходу завжди бажаний. Але чи залишиться дана думка таким же непохитним, якщо при цьому економічне зростання веде до абсолютного погіршення положення людей, чиї доходи відносяться до нижнього квартилю (децилю або квинтилю), відповідного розподілу. Аналогічним чином, для обгрунтування нашої гіпотези про те, що «якісне зростання приводить до зростання суспільного добробуту» ми маємо право ставити питання: 1) чи завжди виправдано підвищити заробітну платню при підвищенні якості результатів праці? 2) чи завжди ціна високоякісного товару буде вища за низькоякісний товар при достовірності інформації про рівень якості?

Ставлячи собі питання в цьому напрямі, ми виявляємо різницю між «базисними» і «небазисними» ціннісними думками, пов'язаними з якісними змінами. У цьому плані звернемося до найбільш загального визначення, введеного А.Сеном: «Ціннісні думки можна назвати «базисними» для людини, якщо мається на увазі, що воно відноситься для нього вірним за будь-яких обставин, інакше воно є «небазисним».

До тих пір, поки ціннісна думка є небазисною, або змішаним, до якого відноситься ціннісна думка по якісних змінах, дискусія про нього грунтується на фактах. Такий підхід є ефективним, бо, як відомо, наші стандартні методи дозволу суперечок про факти не так сумнівні як методи дозволу суперечок про цінності. Якби ціннісна думка по якісних змінах була базисною, або чистою ціннісною думкою – як, наприклад, у разі твердження мало інформованого індивіда «якість праці професора висока, а тому його заробітна платня висока», – то тим самим ми констатували б вичерпання всякої можливості аналізу і дискусії про якісне зростання добробуту людей.

Відомо, що монополіст у сфері освітнього процесу за якісну працю не завжди підвищує заробітну платню професору або покращує умови його праці. Ці, тому подібні та інші проблеми у сфері якості породжують проблему розробки методології якісної основи зростання суспільного добробуту. Тому небазисность або змішана ціннісної думки, що висловлюється по якісних змінах не викликає сумнівів. Отже, ціннісна думка за якістю, що носить змішаний характер, можуть бути змінено шляхом переконання людей, їх що дотримуються в тому, що насправді факти відрізняються від того, як вони їх бачать.

У цьому виявляється одна важлива роль політики держави в розповсюдженні і затвердженні ідеї загального підвищення якості благ.

Облік отриманих теоретичних результатів, пов'язаних з концептуальною основою якісного зростання суспільного добробуту, дозволяє перейти до вироблення нової моделі формування і реалізації державної політики в областях підвищення рівня якості всіх благ і здійснення конкурентного порядку. Ця політика повинна не тільки встановлювати загальні рамки у вказаних сферах, але і виробити певні норми економічної поведінки і необхідні обмеження, тобто сприяти формуванню нових інститутів якості і здійсненню трансформації соціально-економічної системи у напрямі загального підвищення якості.

Отримані нові результати і розглянуті поняття можуть бути ефективно використані при розробці державної якісної, податкової і зовнішньоекономічної політики, при оцінці ефективності суспільних благ, зокрема суспільних споруд, мостів, доріг, каналів за рахунок державного бюджету.

Розкриті основні причини переходу поняття якості в економічну категорію, до яких відносяться еволюція організаційних методів, виробничих процесів і технологій. Все різноманіття підходів до забезпечення якості можна підрозділити на два основних: організаційний і економічний. Поняття якості стало майже тотожне поняттю «конкурентоспроможність», в тому плані, що обидва ці поняття направлені на задоволення потреби. Якісний товар вважається конкурентоздатним.

Таким чином, якість як один з елементів конкурентоспроможності об'єкту можна розглядати в ролі основоположного чинника економічної категорії «конкурентоспроможність». Підвищення якості товару є однією з умов фактичного задоволення запитів покупців. Проте оцінка якості товару і рівня задоволення запитів покупців – складне завдання.

Задоволення запитів споживачів – це своєрідна міра відповідності параметрів об'єкту параметрам запиту споживачів. Відповідність параметрів об'єкту параметрам запитів споживачів може бути зміряно узагальненими показниками якості, які нами введені на основі вибору відповідної міри.

Запропонований новий підхід вимірювання рівня індивідуальної якості, що базується на економічному трактуванні поняття якості і використання міри схожості між параметрами якості товару і вимогами споживачів. На базі такого підходу введені узагальнені заходи задоволення потреб споживачів, на основі яких запропоновані нові методи аналізу і оцінки рівня задоволення потреб споживача.

Оцінка задоволення запитів споживачів товару проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння потреб споживачів. Узагальнені показник індивідуальної якості і міра задоволення потреб споживачів, схожість, що вводиться на основі міри, між параметрами об'єкту і бази порівняння, повинні задовольняти наступним трем умовам. Перша умова показника якості є умовою максимальної відповідності об'єкту базі порівняння, наприклад, задоволення споживачів і означає ідеальний або потенційно досяжний рівень якості. Друга умова є умовою симетричності. Третя умова показує монотонне убування показника якості з розбіжністю параметрів товару і вимог споживачів.

Економічний сенс симетричності міри схожості пов'язаний з її однозначною можливістю застосування даного показника індивідуальної якості, як споживачами, так і товаровиробниками. У області вивчення відносин споживачів міра схожості може бути використана як показник індивідуальної якості, як відносини споживачів до товару. Показник відношення споживачів до товару – це величина міри схожості (відповідності) між параметрами потреби споживачів і товару. А при дослідженні якості товарів на ринку міра схожості застосовується як показник якості товару. Відзначимо, що аналогами показника якості є звичайні ваги або міра довжини «метр». Вони використовуються як продавцями, так і виробниками для визначення ваги або вимірювання довжини товарів.

Таким чином, показник індивідуальної якості – це величина міри схожості між параметрами бази порівняння споживача і об'єкту (товару або послуги). Порівнюючи між собою показники індивідуальної якості об'єктів по відношенню до кожного споживача, можна визначити рівень якості кожного товару по відношенню до інших.

Запропоновані узагальнені показники конкурентоспроможності, що є якісно новий підхід в аналізі і оцінці конкурентоспроможності. На відміну від раніше розроблених оцінних характеристик, використовуваних одиничні, групові і інтегральні показники, вони дозволяють провести аналіз суб'єктно-об'єктних відносин безпосередньо між параметрами суб'єктів, що вводяться, і базою порівняння, що дає можливість детальніше і об'єктивно визначати конкурентоспроможність.

Інша перевага узагальнених показників виявляється в їх можливості аналізувати конкурентоспроможність в статичному і динамічному станах, тобто з урахуванням фаз життєвого циклу суб'єктів, об'єктів і їх параметрів. В результаті дослідження встановлені взаємні зв'язки конкурентоспроможності з попитом і пропозицією, дано в порівнянні з відомими більш загальне визначення конкурентоспроможності як економічної категорії: конкурентоспроможність об'єкту – ця його властивість мати великий попит у споживачів-покупців за рахунок реального і потенційного задоволення їх конкретної потреби в порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку; конкурентоспроможність суб'єкта господарювання – це його відношення з приводу досягнення оптимальності і прибутковості власної господарської діяльності, вираженої в здатності створювати конкурентоздатні об'єкти (товари і послуги) в порівнянні з аналогічними суб'єктами, виступаючими на даному ринку.

Підвищення добробуту населення України можливо дякуючи ефективної державної якісної політики зростання суспільного добробуту, тобто політики, направленої на його підвищення на основі забезпечення зростання якості всіх благ, наприклад, на базі: стимуляції попиту і пропозиції якісних товарів і послуг; традиційного перерозподілу доходів; зміни виробничої структури економіки і збільшення соціальних зобов'язань держави. Така політика виправдана тим, що суспільний добробут і рівень якості благ знаходиться в прямій залежності, що нами було теоретично обгрунтовано на основі зростання якісного надлишку, як споживачів, так і виробників. Але ці завдання державного регулювання економіки узгоджуються з основними напрямами економічної політики держави в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки, що існує в економічно розвинених країнах світу. Це дозволяє нам укласти, що зарубіжний досвід по посиленню соціальної орієнтації ринкової економіки, що приводить до зростання добробуту населення, може бути використаний як довгостроковий орієнтир при розробці стратегії економічної політики держави, направленої на зростання суспільного добробуту нашої країни.

Втручання держави необхідне для забезпечення відповідності між динамікою добробуту і ресурсами; чинниками виробництва; доходами і витратами населення, з одного боку, і структурою виробництва – з іншою; споживанням і рухом суспільного багатства і т.д. Хоча ринок – це саморегульована система, а держава – система свідомого управління, вони не виключають один одного.

Головними пріоритетними напрямами в забезпеченні суспільного добробуту в нашій країні повинні стати, по-перше, осмислення ідеї якості як загальної національної ідеї; по-друге, розробка і впровадження на всіх рівнях економіки методів управління і підвищення якості, вироблюваних товарів і послуг, з можливою участю держави у сфері регулювання цін; по-третє, розвиток конкурентних відносин у всіх галузях економіки країни; по-четверте, впровадження нових технологій і підтримка інноваційної діяльності, як основного двигуна зростання якості і продуктивності праці; по-п'яте, з метою запобігання зниженню якості товарів і послуг держава повинна здійснювати контроль як за цінами, так і за якістю; по-шосте, дія на структуру виробництва і конкурентне середовище ринку (шляхом проведення великомасштабної структурної перебудови економіки), а також фінансування соціальних зобов'язань держави.