2. Прогнозування і державне регулювання обсягу і структури промислового виробництва.

Промислове виробництво як об'єкт державного регулювання.

Промисловість - це високорозвинена й визначальна галузь матеріального виробництва. Від рівня її розвитку залежить технічне переозброєння й інтенсифікація всіх галузей економіки, підвищення рівня життя населення, зміцнення обороноздатності країни. Цим визначається особлива роль промисловості в розвитку й підвищенні ефективності всієї економіки держави. Промисловість визначає масштаби й темпи розвитку інших галузей матеріального виробництва - транспорту й зв'язку, будівництва, торгівлі й громадського харчування й ін.

За принципом кінцевого споживання продукції промисловість підрозділяється на групи А (виробництво засобів виробництва й Б (виробництво предметів споживання).

Завдання, що коштують перед промисловістю:

- Здійснення структурної перебудови в промисловості

• Роздержавлення власності в галузі, розвиток конкуренції шляхом створення умов для становлення й розвитку середнього й малого бізнесу й впровадження ринкових механізмів

• Технічне відновлення основних фондів шляхом технічного переозброєння й реконструкції

• Відновлення асортиментів і підвищення якості (споживчих якостей) промислової продукції.

Рішення вищевказаних завдань спрямовано на досягнення головної мети - задоволення потреби населення в предметах споживання, а галузей народного господарства в засобах виробництва.

Методи державного регулювання промислового виробництва.

Предметом державного регулювання в промисловості є виробництво промислової продукції. Виробництво промислової продукції виміряється за допомогою наступних показників:

• Випуск продукції в натуральному вираженні

• Вартісні показники: обсяги валової, товарної й реалізованої продукції.

Випуск продукції в натуральному вираженні представлений номенклатурою продукції - перелік основних видів промислової продукції із вказівкою їхньої кількості в натуральних одиницях виміру. Формування номенклатури промислової продукції здійснюється по двох напрямках:

а) прямі договори підприємств зі споживачами;

б) державне замовлення.

Держзамовлення - договір, що укладає державою в особі відповідного міністерства або відомства й підприємством на виробництво або надання конкретного виду продукції або послуги.

Цей договір матеріалізується в економічному показнику діяльності - обсяг державного замовлення.

Завдання, розв'язувані на основі держзамовлень:

• стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції

• розвиток пріоритетних галузей народного господарства

• рішення певних соціальних проблем

• підтримка найважливіших наукових досліджень

• впровадження нових технологій

• задоволення державних потреб.

Порядок формування держзамовлення визначається постановою Кабінету Міністрів України №100 від 10.02.1993. У розвиток даної постанови щорічно видається Указ Президента про держзамовлення й держконтракт у промисловості.

Найважливіші особливості держзамовлення:

• держава гарантує реалізацію продукції виробленої в порядку держзамовлення

• розміщається держзамовлення на конкурсній основі

• можливість надання пільг виробникам такої продукції (податкових, кредитних), тобто, у такий спосіб держава створює механізм зацікавленості підприємств у держзамовленні

Етапи формування держзамовлення:

1. Формування Кабінетом Міністрів переліку продукції, виробленої в порядку держзамовлення. Такий перелік формується на перспективу на основі прийнятих госпрограмм, установлених пріоритетів і вивчення внутрішнього й зовнішнього ринку. Причому щорічно можуть вноситися зміни й доповнення в неї.

2. Розрахунок Міністерством економіки необхідного обсягу держзамовлення. При цьому враховується, що держзамовлення в першу чергу забезпечує потреби держрезерву, експорту, армії й ін. споживачів відповідно до постанови №100.

3. Галузеві міністерства, одержавши дані від Міністерства економіки про необхідний обсяг держзамовлення, здійснюють розрахунок можливого його обсягу. При цьому розраховуються потужності галузі й ступінь їхнього використання, забезпеченість галузі трудовими, матеріальними й фінансовими ресурсами.

4. Відповідно до положення про держзамовлення, його частка в обсязі виробництва галузі не повинна перевищувати величину, установлену для конкретної галузі Мінекономіки.

5. Розміщається держзамовлення, як правило, на конкурсній основі.

Залежно від типу галузі й форми власності госрегулирование промислового виробництва ведуть у вигляді прямого державного керування об'єктами (підприємствами) і регулювання їхньої підприємницької діяльності. Пряме керування промисловим виробництвом передбачає керування з боку міністерств об'єктами, які перебувають у сфері державної власності; організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції; індикативне планування; контроль за виробництвом і розподілом частини продукції, що виготовляється на державних підприємствах.

До методів регулювання підприємницької діяльності в промисловому виробництві ставляться:

• Державні дозволи й контроль за розміщенням промислових підприємствах

• Залучення промислових підприємств (всіх форм власності) до виконання державних і регіональних цільових комплексних програм

• Антимонопольні заходи

• Використання системи податків і податкових пільг

• Грошово-кредитне регулювання

• Регулювання цін на деякі види промислової продукції

• Використання норм амортизації й інших норм і нормативів.

Визначення потреб держави в промисловій продукції й обґрунтування обсягу промислового виробництва необхідними ресурсами.

Визначення потреби в промисловій продукції здійснюється по єдиній загальноприйнятій методиці, але з урахуванням специфіки виду .продукції. Основним використовуваним методом є балансовий метод. При цьому розробляється два види балансів: баланси засобів виробництва й предметів споживання (схеми цих балансів розглянуті в темі про індикативне планування, там же розглянута методика їхньої розробки).

Можливий обсяг виробництва продукції визначається сукупністю наступних факторів:

• виробничі потужності й ступінь їхнього використання

• наявність і використання трудових ресурсів

• забезпеченість матеріальними ресурсами

• забезпеченість фінансовими ресурсами.

Максимально можливий випуск продукції визначається насамперед розміром виробничої потужності.

Виробнича потужність галузі є величиною динамічної, тому що змінюється під впливом різних факторів, її визначальних. Для обґрунтування обсягу можливого виробництва продукції галузі становлять баланс виробничої потужності, що має такий вигляд.

Баланс виробничої потужності

Показники	Умовні позначення		План, рік
1 .Мощность на почало роки	Мвход		90
2.Збільшення потужності в т.ч. за рахунок а) оргтехмероприятий 6) введення нових потужностей	М введення.		10
3. Вибуття потужності	М выб.		5
4. Потужність на кінець року (п.1+п.2-п.З)		М вых.		95
5. Середньорічна потужність (М вхід + М среднегод. введення. - М среднегод висновок.)		М среднегод. (90+ 10*0,35-5 *0,35)		91,75
6. Випуск Продукції		Об план.		80
Т.Коеффіциент використання виробничої потужності		До исп. (80:91,75)		0,872

У перспективних розрахунках середньорічні показники введення або вибуття виробничої потужності визначаються на основі річних значень показників скоректованих на відповідний коефіцієнт 0,35:

М среднегод. введення = М введення * 0,35 М среднегод выб = М выб * 0,35

У поточних розрахунках (річних) розрахунки цих показників здійснюються по наступних формулах:

М введення * До

Мсреднегод. введення = -----------------------

12

Мвиб * (12-до)

М среднегод выб =------------------------------

12

де До - к-ть місяців, при яких працювало устаткування.

.