2. Соціально-економічні та науково-технічні програми розвитку національної економіки.

Національні, галузеві та регіональні програми є основним засобом реалізації державної політики, пріоритетних напрямків соціально-економічного, екологічного, науково-технічного і національно-культурного розвитку України, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів і координації діяльності підприємств, установ, організацій та громадян з метою розв'язання найважливіших загальнодержавних проблем.

Порядок розроблення прогнозів, планів і програм соціально-економічного розвитку України визначає уряд України.

Прогнози соціально-економічного розвитку України розробляються на довго-, середньо- та короткострокову перспективу виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, наявності природних ресурсів, нагромадженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, а також стратегії економічного розвитку. Прогнози виконуються в кількох варіантах з урахуванням імовірного впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших чинників, а також можливої зміни стратегії розвитку держави.

Прогнози розробляються по Україні загалом з виокремленням народногосподарських комплексів, галузей і регіонів. Прогнозуються розвиток окремих суспільно значущих сфер економіки, а також кон'юнктура ринку.

Органи законодавчої та виконавчої влади використовують результати прогнозів соціально-економічного розвитку України та прогнози кон'юнктури ринку, приймаючи конкретні рішення в галузі економічної політики і розробляючи державні програми та індикативні плани.

Державна програма соціально-економічного розвитку України на довгострокову перспективу розробляється на 10—15 років; при цьому можливе коригування, а також продовження реалізації програми кожні п'ять років. У програмі визначаються можливі пріоритети і цілі соціально-економічного розвитку, шляхи та засоби досягнення окреслених цілей.

З метою створення організаційно-правових та економічних умов для комплексного розвитку продуктивних сил регіонів розробляються державні програми соціально-економічного розвитку кожної з областей або їх груп.

Державні програми соціально-економічного розвитку України на середньострокову перспективу розробляються на 3—5 років і щороку коригуються. У них визначаються та обґрунтовуються стратегічні пріоритети і цілі соціально-економічної політики, напрямки їх реалізації, найважливіші завдання, що мають бути розв'язані на державному рівні.

Державні програми соціально-економічного розвитку України на наступний рік розробляються щороку з визначенням пріоритетів і цілей виходячи з фінансових можливостей держави.

Уряд України одночасно з проектом Державної програми подає до Верховної Ради підсумки економічного та соціального розвитку України за період з початку поточного року, прогноз соціально-економічного розвитку на наступний рік, проект Державного бюджету України.

У разі потреби уряд України подає проекти законів, де передбачаються заходи реалізації завдань соціально-економічного розвитку країни в наступному році.

При розробці комплексних програм розвитку економіки країни (регіону) необхідно опиратися на апробовану й загальноприйняту процедуру застосування програмно-цільового підходу до рішення соціально-економічних проблем, що містить у собі наступні етапи:

• виявлення проблеми, визначення її актуальності;

• аналіз обмежень проблеми, прогноз її стану в майбутньому;

• виділення основних цілей;

• аналіз соціально-економічної системи, у якій існує проблема;

• пошук можливих шляхів рішення проблеми (розробка максимальної кількості альтернатив);

• оцінка й відбір альтернатив (вибір оптимального рішення);

• деталізація й уточнення відібраних альтернатив;

• перевірка ефективності рішення, розробка рекомендацій з реалізації програми

Найважливішими принципами розробки й реалізації програм є:

• цілеспрямованість, а саме спрямованість програмних заходів на досягнення заздалегідь заданих і кількісно певних цільових настанов,

• системність, тобто розробка взаємопов'язаного набору мер, необхідних для ефективного досягнення цілей (технологічних, економічних, організаційних, адміністративних, законодавчих й ін.), зв'язок цих мір з концептуальними положеннями розвитку країни й регіону.

• ресурсна забезпеченість, коли всі намічувані заходи програми забезпечені матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами.

• пріоритетність, що означає визначення рангів важливості проблем при розробці й реалізації програм, що визначає послідовність виділення обмежених державних ресурсів, або надання іншої підтримки з боку владних структур.

У програмі відображаються аналіз сучасного стану, цілі та завдання розвитку, макроекономічні показники і пропорції, заходи реформування фінансово-грошової системи, банківська діяльність, соціальний розвиток, доходи та рівень життя, загальні ознаки кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків, заходи щодо поліпшення зовнішньоекономічної діяльності, формування відносин власності та охорони навколишнього середовища, основні напрямки розвитку регіонів, форми і засоби державного регулювання економіки.

Проекти річних програм соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розробляють відповідно уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Організаційно-методичне керівництво розробленням проектів програм в адміністративно-територіальних одиницях регіонів здійснюють Міністерство економіки Автономної Республіки Крим, економічні управління обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Під час розроблення проекту програми враховуються показники роботи підприємств та організацій (незалежно від форм власності), розташованих на відповідній території. Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації подають основні показники проектів і затверджених річних програм соціально-економічного розвитку регіонів до Міністерства економіки України.

Ресурсне забезпечення програм здійснюється на основі розгляду бюджетних заявок, які містять обґрунтування витрат на реалізацію державних цільових програм й інших потреб у даному році. Питання про виділення фінансових й інших обмежених ресурсів на реалізацію державних програм вирішується за рекомендацією міністерства економіки й міністерства фінансів країни на основі проектів бюджетних заявок, виходячи із прогнозу соціально-економічного розвитку й проекту державного бюджету.

На завершальному етапі реформування державного управління економікою сукупність комплексних програм як інструмента державного регулювання економіки заміняє індикативне планування.