- •2. Місце курсу в загальноосвітньому процесі
- •3. Вимоги до рівня засвоєння змісту курсу
- •6. Завдання для самостійної роботи:
- •7. Завдання для індивідуальної роботи
- •8. Завдання для проведення практичних і семінарських занять:
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •Характеристика економічного потенціалу
- •Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •6. Функціонування інфраструктури національної економіки.
- •Державність та державне управління економікою
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок.
- •9. Структурна перебудова національної економіки.
- •10. Програмування і прогнозування національної економіки.
- •Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •1. Національна економіка: загальне і особливе
- •Національна економіка як соціально-економічна система країни
- •Національна економіка: мета і результати
- •1.3. Особливості національної економіки
- •1.4. Національна економіка як об'єкт державного регулювання.
- •1.5. Механізм ринкового регулювання розвитку національної економіки
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1.Теоретичні погляди на характер, засоби, типи розвитку національної економіки
- •2.2. Фундаментальні положення державного регулювання національної економіки
- •2.3. Схеми суспільного відтворення
- •1.4. Основні типи економічних систем та механізми їх регулювання
- •Переваги:
- •Недоліки
- •Переваги
- •Недоліки
- •Характерні риси змішаної системи управління
- •Моделі державного регулювання економіки
- •3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки.
- •3.1. Теорія суспільного добробуту.
- •Елементи якісної неоднорідності національних ринків.
- •3.3. Взаємозв'язки приросту добробуту споживачів і рівня якості благ
- •Взаємозв'язки приросту вигоди виробників і рівня якості благ.
- •Економічні функції держави в забезпеченні суспільного добробуту.
- •3.6. Кругообіг благ і ресурсів, доходів і видатків в національній економіці.
- •3.7. Національні економічні інтереси
- •3.8. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення
- •Тема 4. Характеристика економічного потенціалу.
- •4.1.Система потенціалів національної економіки та її види.
- •4.2. Національне багатство країни.
- •5. Інституціональні чинники розвитку національної економіки.
- •5.1. Об'єкти й суб'єкти національного господарювання
- •5.2. Державний сектор економіки
- •Реальний сектор економіки
- •5.4. Домашнє господарство в національній економіці
- •5.5. Функції держави і форми державного впливу на національну економіку
- •Сутність і об’єктивна необхідність державного регулювання національної економіки
- •Загальна класифікація методів державного впливу на економіку
- •5.7. Методи державного управління національною економікою.
- •5.8. Організація державного регулювання національної економіки
- •6.2. Бюджет і міжбюджетні відносини.
- •1. Умови формування державного бюджету.
- •6.3.Податки і податкова система.
- •6.4.Фінансові ринки і фонди в національній економіці.
- •6.5.Національний інвестиційний ринок.
- •Тема 7. Державність та державне управління економікою.
- •7.1.Включення держави в економічний процес.
- •7.2. Розробки концепції і основних напрямків розвитку країни
- •7.3. Прямі і непрямі (побічні) методи державного регулювання економіки.
- •Види регулювання цін
- •7.4.Індикативне планування національної економіки.
- •7.5.Кон’юнктура національної ринкової економіки.
- •Нормативні значення коефіцієнта господарської
- •Залежність попиту на автомобілі від рівня доходів Попит
- •7.6.Основні характеристики і якості економічних циклів.
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.1. Демократичний устрій як основа трансформації національної економіки
- •8.2. Особливості становлення ринкових відносин і економічного порядку в Україні.
- •8.3. Сучасна ринкова економічна система України
- •Тема 9. Структурна перебудова національної економіки
- •9.1.Склад і структура національної економіки.
- •9.2. Структурні зрушення національної економіки
- •9.4 Методика розрахунку очікуваних темпів зростання внп і чнп
- •9.5. Збалансованість національної економіки.
- •9.5. Інвестиційна складова розвитку національної економіки
- •Тема 10. Програмування та прогнозування національної економіки.
- •Прогнозування планування в системі управління національною економікою.
- •Методологія прогнозування і макроекономічного планування.
- •Методи прогнозування і макроекономічного планування.
- •Соціально-економічні та науково-технічні програми розвитку національної економіки.
- •Прогнозування і державне регулювання обсягу і структури промислового виробництва.
- •Прогнозування і планування соціального розвитку і життєвого рівня населення.
- •Прогнозування і планування трудових ресурсів і зайнятості населення
- •Прогнозування і планування нтп і інноваційного діяльності.
- •Прогнозування і планування інвестицій.
- •Тема 11. Політика економічного зростання в національній економіці
- •11.1.Економічне зростання і розвиток як категорії національної економіки
- •11.2.Національна економіка і відтворення. Основні моделі розвитку національної економіки
- •11.3.Ефективність національної економіки.
- •Тема 12. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство.
- •Національна економіка як об’єкт світової економічної системи.
- •12.2. Особливості міжнародних економічних зв’язків України
- •12.3. Зовнішньоекономічна та зовнішньоторговельна політика держави
- •12.4. Регулювання міжнародних інвестиційних процесів.
- •12.5. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави.
Сутність і об’єктивна необхідність державного регулювання національної економіки
Державне регулювання економіки – це діяльність органів влади по впливі на процес суспільного відтворення з метою досягнення суспільно корисних результатів. Зміст державного регулювання економіки охоплює діяльність по регулюванню трьох взаємозалежних частин відтворювального процесу: регулювання ресурсів, регулювання виробництва, регулювання фінансів. Державне регулювання в широкому розумінні - це вплив державної влади на господарські процеси певним способом з відомими цілями. Державне регулювання завжди має місце, однак вага й значення його залежить від способу організації суспільного виробництва, політичної системи, фази довгострокових періодичних коливань, методів господарювання тощо. Перехід України до ринкової економіки вимагає нових підходів до керування національним господарством. Ринкова економіка як протилежність адміністративно-командної системи господарювання, що помилково називають плановою, також підлягає регулюванню через механізми планування, фінансово-кредитні важелі, оподатковування, цінові обмеження, нормативні акти в оплаті праці; однак вплив держави повинне бути на рівні достатньому для підтримки національної економіки на певному рівні.
Економіка, як об'єкт регулятивного впливу держави, представляє із себе єдиний господарський комплекс, розділений на безліч складових його елементів, частин і сфер. Розрізняють галузеві, територіальні, функціональні й по формах власності зрізи національного господарства. У галузевому розрізі економіка складається із сукупності різних галузей, у територіальному - економік окремих регіонів і територіальних господарських комплексів, у функціональному - з елементів різної цільової орієнтації й функціонального призначення. Економіка структурується також відповідно формам власності. Тому залежно від зрізу застосовуються відповідні йому методи регулювання національної економіки. Об'єктом державного регулювання є властиво економіка держави як сукупність економічних елементів і соціальної сфери.
Державне регулювання - це спосіб керування, при якому державний апарат не реагує на будь-яке випадкове явище в народному господарстві, а застосовує систему стимулів, які направляють народне господарство у відповідне русло. Воно повинне підтримувати розвиток суспільства й кожного його члена відповідно до мет і завданнями соціального прогресу. При всій складності й розмаїтості об'єкта державного регулювання загальні його риси проявляються на кожному рівні керування
Таким чином, сутність державного регулювання національної економіки складається в науковому передбаченні розвитку господарських процесів й явищ, оптимальної координації господарських зв'язків, які відбивають об'єктивно встановлений суспільний поділ праці. Кількісне вираження господарських зв'язків установлює відповідні пропорції. Теорія державного регулювання повинна розкривати й досліджувати закономірності їхнього напрямку, передбачати можливі диспропорції в економіці й указати способи їхнього запобігання. Досягнення такої мети - складне завдання й для її реалізації необхідні стабільність у суспільстві, у національних й інших відносинах, рівновага політичних сил, система економічних заходів.
Необхідність державного регулювання економіки випливає із закономірностей розвитку продуктивних сил суспільства й суспільного подолу праці. Спеціалізація виробництва вимагає пропорційності й погодженості між собою окремих виробництв і стадій суспільного виробництва. Така погодженість досягається через ринковий механізм і регулюючу роль держави. Безкризисний розвиток народного господарства забезпечується планомірністю, що вимагає необхідності підтримки об'єктивних пропорцій у розвитку економіки. Пропорційність економіки означає встановлення кількісного співвідношення між окремими елементами національного господарства. Раціональне функціонування економічного організму можливо тільки при наявності обґрунтованого кількісного співвідношення між його складовими. Таким чином, необхідність державного регулювання економіки обумовлена потребами пропорційного й збалансованого розвитку національного господарства.
Складність і різноманіття завдань розвитку народного господарства в перехідний період викликає необхідність застосування широкого спектру методів дії на економічні процеси, які підрозділяються на власне державне регулювання і суспільні (Рис.5.1).
Державне регулювання економіки здійснюється через державні, урядові, законодавчі і судові органи і оформляються відповідними законами, нормами, інструкціями, указами, розпорядженнями і т.п. Методи суспільного регулювання формуються громадськими організаціями, що ставлять перед собою завдання захисту конституційно закріплених прав учасників економічного процесу. Багато видів діяльності підлягає саморегулюванню - свого роду кодексу правил на благо всіх членів професії. Це робиться для підвищення професійної репутації, якості освіти і етики членів даної професії. Саморегулювання розглядається як спосіб дії на економічне життя (наприклад, встановлення цін, зведення перешкод до виходу на ринок, заборони окремих видів діяльності).
Таблиця 5.1.