Розділ 18. Правовідносини. Юридичний факт

4) не заважати управомочній стороні користуватися благом, яке вона отримала по праву - це зобов'язання не перешко­джати контрагенту.

Не варто вважати юридичним обов 'язком тільки той, що супрово­джується санкцією. Є чимало обов'язків, які фактично не передбачають примусового виконання (наприклад, відповідач зник або не має засобів).

І суб 'єктивне юридичне право, і юридичний обов 'язок поєднують те, гцо вони: виходять з юридичних норм; забезпечуються держа­вою; не безмежні, а існують у певних суворих межах - це завжди "міра" поведінки. Суб'єктивні права і обов'язки перебувають у тісному взаємозв'язку, є взаємозалежними, зумовлюють одне одно­го. Завдяки їм між суб'єктами права виникає зв'язок, який називаєть­ся правовідносинами.

§ 5. Законний інтерес, його співвідношення із суб'єктивним правом і юридичним обов'язком

Законний інтерес (інтерес, охоронюваний законом) - простий юридичний дозвіл, що закріплений в об'єктивному праві або випли­ває з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права корис­туватися конкретним соціальним благом, а іноді звертатися по захист до компетентних державних органів або громадських організацій - з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспільним.

Ознаки законного інтересу:

1. його правова природа укладена в юридичному дозволі (мож­ливості), що закріплений в об'єктивному праві чи випли­ває з його змісту та відповідає принципу "дозволено все, що прямо не заборонено";

2. спрямований на задоволення потреб, що не суперечать сус­пільним відносинам;

3. виражається в можливості суб'єкта користуватися конкрет-

ним соціальним благом;

4) передбачає можливість у деяких випадках звертатися по захист до компетентних органів держави чи до громадських організацій;

5) не має обов 'язку, який би відповідав йому та який би задоволь-

няв його (на відміну від суб'єктивного права).

,<!>' 5. Законний інтерес, його співвідношення із суб 'єктивним правом і юридичним обов 'язком

Види законних інтересів: за суб'єктами: громадян, державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій; комерційних об'єднань та ін.; за галузями права: конституційні, цивіль­ні, кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальні та ін.; за рівнем: загальні, приватні; ^характером об'єкту: майнові, немайнові.

Загальне у законного інтересу і суб'єктивного права:

1. є правовими дозволами (можливостями);

2. зумовлені матеріальним і духовним життям суспільства;

3. сприяють розвитку соціальних зв 'язків, поєднуючи особисті і суспільні інтереси;

4. виступають способами правового регулювання;

5. спрямовані на задоволення власних інтересів;

6. мають диспозитивний характер;

7. є самостійними елементами правового статусу особи;

8. реалізуються у формі використання;

9. виступають об 'єктами правової охорони і захисту;

10. гарантуються державою.

Однак суб'єктивне право і законний інтерес є правовими дозвола­ми (можливостями) різної властивості.

Відмінності між законним інтересом і суб'єктивним правом -виявляються у їх сутності (правовій природі), змісті і структурі:

Суб'єктивне право:

1) є можливістю правової властивості, тобто можливістю корис-

туватися благом у межах, установлених законом;

2. має індивідуальновизначепий характер, оскільки в законодав­стві є вказівка діяти суворо певним чином {правовий дозвіл сформульований);

3. має можливість вимагати, бо володіє системою правомочнос-

тей: на власні дії, на чужі дії, на захист держави;

4) має більшу стимулюючу силу, ніж законний інтерес, оскільки

відображає найістотніші інтереси за соціальним значенням;

5) має високий ступінь матеріальної забезпеченості, гарантова- ності завдяки тісному зв'язку з благом та його захистом.

Законний інтерес:

1) є можливістю фактичної властивості, тобто можливістю корис-

туватися благом, без чітких меж (міри) дозволеної поведінки ("усічена правова можливість");

2) має загальний характер, оскільки в законодавстві немає вка- зівки на необхідність діяти суворо певним чином (правовий