альних суб'єктів, від примусу сторін у суспільних відноси­нах до пошуку компромісів, домовленостей та інших мирних форм улагодження конфліктів і підтримання порядку (арха­їчне або звичаєве право); обмеження конфліктів між родами і запобігання кровній помсті, що мала винищувальний харак­тер, шляхом укладення договорів примирення, які укладалися спочатку за допомогою народних зборів, старійшин, потім -ради старійшин, вождів (договірне право); вирішення спорів за допомогою правосудної діяльності, що здійснювалася шля­хом прийняття індивідуалізованих рішень (прообраз судового права);

5. переростання публічної влади первісного суспільства в полі­тичну публічну владу, відокремлення від населення (апа­рат управління і апарат примусу), що поширюється на територіально-політичне утворення, поділене на центр (місто) і периферію. Управлінський апарат перебуває в цен­трі, його очолює вождь-правитель ("вождество") - укріплює владні повноваження; обмежує підвладних у поведінці на власний розсуд; придушує опір з їх боку; формально і фак­тично забезпечує панування певної соціальної групи (класу) як усередині державоподібного утворення (роздача земель і зворотне отримання данини як повинності), так і ззовні - у відносинах обміну й інших стосунків із сусідніми такими самими утвореннями (це період виникнення протодержави);

6. перехід у ранню державу з розгалуженою системою органів управління, спеціалізованим управлінським апаратом; з нор­мативними регуляторами суспільних відносин, що набули характеру писаного права; складання системи норм, з якими повинна узгоджуватися поведінка людей та їх об'єднань; вироблення стійких процедур, формалізованих рішень і засо­бів державного примусу для підтримання правопорядку, збе­реження соціальної цілісності - своєрідна первісна спільна правова матерія набуває конкретних форм державного права (спочатку станового, а потім загальнодержавного). Генезис держави пов'язаний з появою права і необхідністю його охо­рони і захисту. Якщо існування права без держави і поза дер­жавою можливе за певних соціальних обставин, то існування держава без права неможливе.

Вирізняють такі стадії розвитку права: архаїчне (звичаєве) -до ІХ-ХІ ст.; станове (корпоративне) - до XIII-XV ст.; розвинене (загальнодержавне) - виникає у XVI-XVIII ст. й існує досі (поєднуючи традиції і новації національного, міжнародного та регіонального права).

§ 8. Особливості походження держави у різних народів світу

На стадії розпаду первісного суспільства в різних народів світу, незважаючи на певні закономірності, виникли й розбіжності в похо­дженні держави.

Основні шляхи походження держави:

• європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);

• східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).

На території Європи (європейський шлях) головним фактором утворення держави було класове розшарування суспільства у зв'язку з формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів, а голов­ною функцією - економічне регулювання і захист приватної власнос­ті. У результаті розпаду общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування при збереженні державної власності (Спарта). Найбільш класичними вважаються три форми походження держави: афінська, римська, германська

Афінська форма - вважається класичною формою походження рабовласницької держави: вона виникла безпосередньо з внутріш­ніх класово-економічних приватновласницьких суперечностей, що розвинулися в надрах родоплемінного суспільства.

Римська форма полягає в тому, що процес утворення держави в Давньому Римі був майже таким самим, як і в Афінах, за винятком того, що він супроводжувався боротьбою плебеїв (прийшлого насе­лення) проти привілеїв патриціїв (римської родової знаті). Плебеї, що були особисто вільними, не пов'язані з римським родом, мали торго­вельне і промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони прискорили розпад родоплемінного устрою та утворення рабов­ласницької держави.

Давньогерманська форма - це процес утворення держави у давніх германців, прискорений завоюванням варварами значних територій