Розділ І. Теорія права і держави як наука і юридична дисципліна

ні підходи, які виражають зв'язок із суспільною практикою, з інши­ми науками (філософією, соціологією, економічною теорією тощо), задіюють їхні можливості. Завдяки освоєнню елементів методів інших наук, так званій міждісціплінарній "методологічній" трансля­ції, відбувається оновлення, удосконалення методів теорії права і держави за рахунок освоєння елементів методів інших наук. Проте залучення загальних дослідницьких підходів як результату методо­логічної трансляції між юридичними й іншими науками не є меха­нічним і безмежним: перш ніж елементи методів інших наук набува­ють статусу загальних дослідницьких підходів у теорії права і держа­ви, вони мають бути адаптовані (пристосовані) і творчо переосмис­лені. Загальні дослідницькі підходи визначають фронтальну стра­тегію дослідження, актуалізуються цілями і завданнями конкрет­них проблем, що виникають у межах теорії права і держави, коли виявляється недостатність її власних методів, але не підмінюють їх собою. Більшість загальних підходів виникає в результаті "методоло­гічної трансляції" між філософією і теорією держави і права. Зазви­чай значущими серед них є загальні (філософські) підходи, але не можна применшувати вагомості й інших підходів.

Розглянемо деякі загальні підходи, що використовуються в теорії права і держави, - філософські і суспільно-наукові. Філософські підходи:

• матеріалістичний - ґрунтується на категорії економічного базису, якою пояснюється розвиток держави і права як його надбудови (К. Маркс, Ф. Енгельс);

• метафізичний - полягає у вивченні право-державних явищ і процесів в статиці і "зсередини", в усуненні будь-якого впливу на них (Г. Кельзен);

синергетичний - передбачає самоорганізацію через постійну зміну хаосу і порядку у складних соціальних системах (право, громадянське суспільство, правова система тощо); поряд із закономірними причинно-наслідковими зв'язками враховує випадкові зв'язки, що виникають у процесі самоор­ганізації різних систем, їх взаємодії з "навколишнім середо­вищем";

системний - передбачає розгляд право-державного об'єкта як складного, різнобічного, багатоякісного явища, що склада­ється з елементів і зв'язків між ними, котрі утворюють його

§ 4. Загальні підходи і принципи, іаспюсовувані в теорії права і держави

незмінну структуру і забезпечують його цілісність (кожну конкретну науку, діяльність, об'єкт можна розглядати як певну систему, що має множину взаємопов'язаних елемен­тів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру);

аксіологічний (ідеологічний) - спирається на ідеї, цін­ності і дає можливість з'ясувати якості і властивості право-державних явищ і процесів, здатних задовольнити потреби окремої особи і певного суспільства, а також ідеї і спону­кання у вигляді норми та ідеалу; створює такі ідеї і цінності, які можуть наказати перейти до дій;

• феноменологічний - ґрунтується на первісному досвіді, досвіді пізнавальної свідомості; на чистих нормативних структурах, що підкоряють собі людську свідомість і діяль­ність, а не на пізнанні форм реальної поведінки людей; акцен­тує увагу на принципі суб'єктивності, прагне описати фено­мени свідомості і показати, як вони конструюються; визнає фундаментальними феноменами людського буття свідомість і самосвідомість; уявляє право (як і будь-яке явище) таким, що дається через свідомість, яка занурена у безліч життє­вих зв'язків і своїми зусиллями (незалежно від законодавця і судді) утворює певні форми; законодавець і суддя лише "роз­пізнають" уже готові, сформовані правові моделі, виявляють типові життєві ситуації, яким людина надає значущості;

• герменевтичний - ґрунтується на вченні про способи тлу­мачення правових текстів, первісний смисл яких є неясним через їх давність або багатозначність; контекстом інтерпре­тації правової норми й конкретної ситуації вважає "бажане право", з його допомогою відбувається входження в герме-невтичне коло, коли для розуміння цілого необхідно зрозу­міти його окремі частини, але для розуміння окремих час­тин уже потрібно мати уявлення про зміст цілого (знати попередні нормативні акти та юридичні ситуації). Розуміння (з'ясування смислу) правових норм визначається глибиною особистих переживань, що виникають у кожній конкретній ситуації правозастосування, мас творчий характер; антропологічний ~ має основою вивчення правового буття людей; виходить з того, що біологічна незахищеність людини