дур, способів заохочення, інших видів стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав та ін.);

• гарантії охорони - система інститутів і засобів профілактики порушень прав і свобод людини; недопущення протиправних дій; їх оперативна превенція: попередження неправильної реалізації прав і свобод; використання судових процедур конституційного контролю за безперешкодною реалізацією прав і свобод; можли­вість звернення по допомогу до омбудсмена (в Україні - Уповно­важеного Верховної Ради з прав людини), прокуратури та ін.;

• гарантії захисту - система інститутів і засобів щодо відновлення порушених прав і свобод (відшкодування шкоди, заподіяної неза­конними діями органів державної влади і посадових осіб), уста­новлення відповідальності винних за їх порушення: забезпе­чення судового захисту порушеного або оспорюваного права; надання адвокатської допомоги; наявність адміністративно-правових способів захисту (звернення до вищої посадової особи по захисту від неправомірних дій її підлеглого); захист омбуд­смена, захист прокурора (опротестування прокурором незакон­них і необгрунтованих вироків, ухвал і постанов судів у формі апеляційного і касаційного подання) тощо. Захист - це найбільш діюча охорона, другий її ступінь. Тому без дії гарантій захисту неповними будуть і гарантії охорони.

§ 11. Міжнародні гарантії прав людини. Європейська система захисту прав людини

Міжнародні гарантії прав людини:

Загальнолюдські (всесвітні) - гарантії, що закріплені в міжна­родних актах (конвенціях, пактах, договорах, угодах тощо). Осно­вні міжнародні акти: Загальна декларація прав людини, Міжнарод­ний Пакт про громадянські і політичні права 1966 p., Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 p., Міжнарод­на Конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1966 p., Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 p., Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 p., Конвенція про права дитини 1989 р.

І Ірава людини на всесвітньому рівні забезпечуються системою міждержавних органів, організацій, структур: комісії, комісари, комі­тети, що спостерігають і контролюють дотримання прав і свобод; суди, трибунали, що здійснюють їх захист. Основні міждержавні органи, організації: ООН; її головні і допоміжні органи (Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Міжнародний суд та ін.); також організації, що функці­онують під егідою ООН (ЮНЕСКО - Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, МОП - Міжнародна організація праці).

У межах ООН діють різні спеціалізовані установи:

Комітет з прав людини ООН - має повноваження приймати та розглядати індивідуальні чи колективні повідомлення про порушен­ня прав, що закріплені в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права згідно зі ст.1 Факультативного протоколу до цього Пакту. Україна приєдналася до цього Протоколу постановою Верхо­вної Ради Української РСР від 25.12.1990 p.;

Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації - має повно­важення розглядати індивідуальні скарги про порушення прав, що передбачені Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 р. Конвенція підписана Українською РСР 07.03.1966 p., набула чинності для УРСР 07.04.1969 р. Вона є чинною в сучасній Україні згідно зі ст. З Закону України "Про правонаступ-ництво України" від 12.09.1991 р. ;

Комітет ()()ІІ і ліквідації дискримінації щодо жінок - має повно­важення розглядати повідомлення осіб або групи осіб про порушення прав і свобод, що передбачені Конвенцією ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок відповідно до ст. 1-2 Факультатив­ного протоколу до цієї Конвенції. Цей Протокол ратифікований зако­ном України від 05.06.2003 p.;

Комітет ООН з прав дитини - має повноваження раз на п'ять років розглядати доповіді кожної країни-учасниці про хід виконан­ня Конвенції про права дитини 1989 р. та Факультативних протоколів до неї. Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради Украї­ни 27.02.1991р., набула чинності для України 27.08.1991 р. Факуль­тативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії ратифіковано Зако­ном України від 03.04.2003;

Комітет ООН проти катувань - має повноваження розгля­дати індивідуальні скарги осіб на порушення прав, передбачених