закріплюється в імперативних нормах як обов'язок та забезпечується, крім інших способів, державним примусом; 2) соціально бажана (участь у виборах, оскарження неправомірних дій посадових осіб, укладання шлюбу) - закріплюється в диспозитивних нормах як права суб'єкта, реалізується відповідно до його волі (інтересу) і забезпечується державою; 3) соціально допустима (розлучення, страйк, участь в організаціях "за інтересами", відправлення культових обрядів релігійними об'єднаннями та ін.) - закріплюється в диспозитивних нормах, реалізується відповідно до волі (інтересів) суб'єкта; проте держава не зацікавлена в поширенні такої поведінки, хоч і забезпечує можливість її здійснення.

§ 3. Зловживання правом

Зловживання правом - особливий вид поведінки у правовій сфері, який полягає у соціально шкідливих учинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволе­ного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Ознаки зловживання правом:

1. наявність в особи суб'єктивного права (зловживати можна тільки суб'єктивним правом);

2. діяльність особи, що спрямована на реалізацію цього права;

3. використання цього права всупереч його соціальному призна-

ченню і заподіяння цим використанням шкоди суспільним чи особистим інтересам; застосування таких форм його реаліза­ції, що виходять за встановлені законом межі;

4. відсутність порушення конкретних юридичних заборон (їх додержання) або невиконання обов'язків (їх виконання), тобто невиразність протиправності поведінки як юридичної ознаки правопорушення;

5. юридичні наслідки не традиційні: відсутня юридична відпо­відальність, що характерна для правопорушення - юридична відповідальність настає тільки у разі встановлення факту зло­вживання суб'єктивним правом, а це можливо, коли зловжи­вання правом заподіює істотну шкоду інтересам, що охороня­ються законом.

Будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах. Зловживання суб'єктивним правом - це вико­ристання суб'єктивного права з порушенням меж його дії, ненор­мальне (марне, незвичайне, шкідливе, аморальне) здійснення права, яке виражається в недозволених конкретних діях, що запо­діюють шкоду іншій особі чи загрожують чужому праву.

Види зловживання правом за правовою кваліфікацією:

• правомірне (легалізоване, але аморальне чи недоцільне): явно не виходить за межі встановленого законом суб'єктивного права, зовні правомірне, однак виражається в соціально шкід­ливій поведінці правомочної особи - заподіює шкоду нео-хоронюваним законом відносинам (замовчування ЗМІ сус­пільно значущої інформації або передбачення в публікації судового рішення);

• протиправне (неправомірне, нелегалізоване): явно виходить за межі встановленого законом обсягу суб'єктивного права, є соціально небезпечним, винним діянням (журналіст, зло­вживаючи свободою ЗМІ, може здійснити такі злочини, як наклеп, образа, породження національної, расової або релі­гійної ворожнечі).

Види зловживання правом (в Англії і США зловживання правом термінологічно звучить як "шкідливість"): приватна сфера - задим­лення території сусіда; розміщення на сусідній землі виробництва, що створює підвищений шум; публічна сфера - дії, що стосуються інтересів суспільства.

Видизловживанняправом за галузевою ознакою: у сфері консти­туційного права ("чорний піар", використовуваний у передвибор­ній агітації); у сфері сімейного права (фіктивні шлюби; зловжи­вання батьківськими правами - заподіяння фізичної, психічної, моральної шкоди дитині); у сфері цивільного права (зловживання домінуючим становищем на ринку; підкуп службовців конкурен­том; несумлінна реклама з метою створення умов для збуту това­рів) та ін.

Види зловживання правами за їх субординацією в правовому регулюванні: 1) зловживання матеріальними правами; 2) зловживан­ня процесуальними правами (можливе на будь-якій стадії судового провадження).