55. Організація місцевого управління в фрн.

Місце́ве самоврядува́ння в ФРН є прикладом реалізації континентальної системи місцевого самоврядування у країні з федеративним устроєм. Саме засади федералізму в поєднанні з деякими історичними особливостями (поразка у другій світовій війні) зумовили широку компетенцію органів місцевого самоврядування і значну незалежність місцевого самоврядування в цілому.

Основною одиницею політико-територіальної організації земель служать общини (про яку буде йтися нижче) . Громадські союзи в рамках встановленої законом сфери своїх завдань також мають право самоврядування

Гарантія самоврядування охоплює також основи власної фінансовій відповідальності. Частину з вказаних статті покладає на Федерацію обов'язок забезпечити відповідність конституційного ладу земель вказаним принципам. З цих положень можна зробити висновок, що політико-територіальний пристрій земель ґрунтується на автономії общин що включає їх фінансову автономію, і що общини в межах своєї компетенції можуть створювати громадські союзи. У іншому ця проблематика регулюється конституціями і законами земель.

Так, відповідно до ст. 137 Конституції землі Гессен 1946 р., общини є винятковими володарями всіх повноважень місцевої публічної адміністрації, здійснюваній на основі їх власної відповідальності. Вони можуть вирішувати будь-яку задачу публічної влади, крім випадків, коли це в суспільних інтересах особливим розпорядженням закону віднесено до ведення іншого органу. Аналогічний статус і громадських союзів. Право общин і їх союзів на самостійне управління своїми справами гарантується державою, яка обмежує свій нагляд лише забезпеченням відповідності такого управління законам. На громади та громадські союзи, а також на їх правління можуть бути покладені і державні завдання, що вирішуються відповідно до вказівок вищестоящих державних органів. Держава зобов'язана гарантувати отримання общинами і їх союзами грошових коштів, необхідних для виконання їх завдань, і надати їм джерела доходів, якими вони можуть розпоряджатися під власну відповідальність. Общини є сільські населені пункти або їх групи і міста. Землі Берлін і Гамбург є одночасно общинами. Відають вони розвитком інфраструктури суспільним транспортом, туризмом, житловим будівництвом, шкільними і дошкільними закладами, змістом дорогий, лікарень, театрів, бібліотек музеїв, соціальних і спортивних установ. Вони можуть встановлювати і стягувати визначені законом податки і збори.

На початок 1993 р. в Німеччині було більше 16 тис. общин. У сільській місцевості общини об'єднані повітами, які мають своє самоврядування.

Іноді громадські союзи на практиці територіально збігаються з повітами, і самоврядування громадського союзу є в цьому випадку самоврядування повіту. В той же час великі міста або міста-повіти які, будучи общинами, мають повіти. Вони можуть ділитися на міські округи. Берлін, наприклад, ділиться на 23 самоврядних округа. Іноді на округи діляться великі сільські общини, населення яких перевищує 100 тис. жителів. Всього у ФРН 543 повітів, зокрема 117 міст поза повітами. Общини і повіти приймають свої статути У ряді земель між повітом і центром знаходиться проміжна адміністративно-територіальна одиниця - урядовий округ, в рамках якого вирішуються місцеві державні завдання і здійснюється державний нагляд за місцевим самоврядуванням. Таких одиниць 29. Як вже зазначалось, основною одиницею политико-територіальної організації земель служать громади. Оскільки конституція визначає право громад вирішувати всі питання місцевого життя під свою ідповідальність, то громади не обмежені якимись наперед визначеними специфічними завданнями, і можуть вирішувати всі питання місцевого життя. Правда норма Конституції передбачає і факт, що здійснюють вони в свою діяльність в межах закону, значить в різних землях закон може по-різному визначати коло питань, що вирішуються громадами, чи передбачити певні заборони чи право контролю діяльності.

Незважаючи на різні підходи до законодавства про місцеве самоврядування, що існують в різних німецьких землях, фактично в усіх землях самоврядування є досить розвинутим і в громадах вирішується понад 80% питань, коли громадянин має стосунки з владою. Головними функціями самоврядування на рівні громад можна визначити: 1) Забезпечення діяльності інфраструктури. Житло, вулиці, виробничі майданчики, вода, вивезення сміття, електрика, газ.

2) Побутове обслуговування. Громадський транспорт, культура, бані, спорт, дозвілля.

3) Соціальні питання. Соціальний захист, інтеграція меншин, забезпечення участі в громадському житті, підтримання соціальної злагоди(миру).

4) Формування життєвого середовища і перспективне планування. Планування розвитку міста, якість життєвого середовища, екологія, розвиток культури і засобів комунікації.

5) Громадський порядок. Пожежна служба, поліція, служба зв`язку, охорона навколишнього середовища.

В невеликих общинах за рішенням ради почесний бургомістр може бути одночасно головою муніципальної ради, але представницький та виконавчий органи чітко розрізняються.

Представницькі органи мають різні назви, муніципальна рада, міська рада чи муніципальні збори, є місцевим законодавцем, до головних повноважень якого відноситься: 1)Прийняття комунальних статутів та постанов, якими регулюються основні правові питання організації місцевого життя. 2) Поставлення завдань перед виконавчими органами самоврядування, по вирішенню конкретних важливих питань. 3) Право обрання керівників виконавчого органу. 4) Контроль діяльності роботи виконавчого органу. 5) Створення умов громадської підтримки дій і рішень органу самоврядування. Крім того, орган самоврядування приймає досить різні статути, але головним статутом є конституційний статут громад, який доповнює визначене законом про місцеве самоврядування комунальне право специфічними місцевими правилами. Хоча цей статут формально не є законом, але його виконання на місцевому, общинному рівні є таким же обов`язковим як і виконання земельних законів.

Виконавчий орган місцевого самоврядування — важливий елемент місцевого самоврядування, адже без такого органу самоврядування неможливе. На чолі виконавчого органу, в залежності від типу самоврядування, стоїть бургомістр або директор. Саме керівник виконавчого органу відповідальний перед представницьким органом та общиною за виконання покладених на нього завдань: - виконання рішень представницького органу; - підготовку проектів рішень для представницького органу; - виконання державних(делегованих) повноважень; - виконання завдань поточного управління і забезпечення нормального фукціонування всієї місцевої адміністративної системи. Структура виконавчих органів у різних общинах і землях може бути дещо різною і визначається, як правило місцевими статутами, проте, виходячи із спільності завдань всіх виконавчих органів можна визначити такі основні управління виконавчого органу: 1. Загальний відділ в якому об`єднані відділи кадрів, прес-служба, статистика, ревізійний відділ. 2.Фінансове управління - міське казначейство, міська каса, податкова служба, відділ нерухомості, служба витрат на охорону. 3. Правове управління - правовий відділ, поліція, служба громадського порядку, служба оповіщення, служба страхування, РАЦС, цивільна оборона. 4. Управління освіти і культури - відділ освіти, відділ культури. 5. Управління соціального забезпечення та охорони здоров`я - служба соціального забезпечення, відділ молоді, відділ спорту, відділ охорони здоров`я, відділ лікарень, відділ компенсацій. 6. Будівельне управління будівельний відділ, відділ міського планування, відділ кадастру, відділ будівельного нагляду, квартирний відділ, відділ надземного будівництва, відділ підземного будівництва, відділ зеленого господарства. 7. Управління громадських установ - комунальна служба, бойня, відділ ринків, ломбард, бані. 8. Управління економіки і транспорту - відділ економіки і транспорту, відділ підриємництва, служба лісу. Звичайно в залежності від кількості мешканців у общині та її фінансової спроможності кількість відділів і кількість в них працюючих є різною, проте існують приблизні штатні розписи, що регулюють цю проблему, а в м. Кьольні є консультаційна служба, яка допомагає общинам визначитись у кількості та структурі персоналу. Структура служб, персонал та тарифні ставки є одним з додатків до щорічного бюджету общини.

56.Організація місцевого управління у Франції Франція - велика європейська держава зі специфічною структурою влади - стала певним «донором» своєї системи влади для її впровадження у країнах посттоталітарного світу. Сьогодні Франція серед більшості демократичних країн Європи є найбільш централізованою державою. Саме тут досить стійкі традиції міцної держави влади, яка відіграє головну роль на рівні департаментів та областей  законодавство Франції повністю регулює всі питання, що стосуються організації і діяльності місцевого самоврядування на всіх рівнях адміністративно-територіального устрою. Всі ці закони об'єднані в адміністративний кодекс, який є фактично «конституцією місцевого самоврядування у Франції.» Комуна у Франції - єдина адміністративно-територіальна одиниця, де немає окремого державного владного органу, тобто теоретично мер у своїй особі поєднує головну посадову особу місцевого самоврядування та представника державної влади.  роль комуни як державної адміністративної одиниці дуже зменшилася, і вона стала реально автономним територіальним колективом. Кожна комуна має мера і муніципальну раду. Кодекс законів про комуни детально регламентує правила організації і проведення муніципальної ради, в тому числі для забезпечення гласності і відкритості засідань. За законом, засідання ради мають проводитися не рідше одного разу на три місяці. Засідання скликає мер за власною ініціативою залежно від потреби. Він також зобов'язаний скликати засідання ради за вимогою префекта або половини членів ради. Повноваження муніципальної ради. Фінансові повноваження: Повноваження у сфері громадських служб Повноваження щодо майна комуни. Повноваження у сфері облаштування території та міського будівництва: Департамент у Франціє є другим після комуни рівнем адміністративно-територіального устрою. На якому паралельно працюють два органи влади: генеральна рада як орган самоврядування та префект як орган державної влади. Генеральна рада формується на основі загальних прямих і вільних виборів, які організовуються і проводяться у кантонах за мажоритарною системою в два тури. Термін мандата депутата Генеральної ради - 6 років. Для забезпечення стабільності політики Генеральної ради вибори до неї проводяться кожні три роки, коли обирається одна третина ради. Департамент є ключовою ланкою в системі державної виконавчої влади. Це той рівень, де сконцентрована місцева державна адміністрація. На чолі цієї адміністрації стоїть префект, а сама адміністрація наділена досить великими владними повноваженнями і включає в себе цілу систему важливих служб, які забезпечують здійснення державної політики на регіональному рівні. Проте з розвитком держави і появою проблем регіонального розвитку для забезпечення координації робіт та інтересів комун чи департаментів у здійсненні якихось важливих для регіону спільних проектів стали з'являтися округи, яки спочатку не мали стійкого характеру.Представницьким органом округу є окружна рада. Окружні радники обираються прямими виборами. Вибори організовуються на рівні департаментів, причому у кожному департаменті голосування відбувається за партійними списками, число мандатів залежить від населення департаменту, але не менше трьох. Окружний префект також здійснює контроль за законністю рішень Голови окружної ради. Найбільш важливі рішення передаються окружному префекту ще до того, як вони набули чинності. Окружним префектом є один з префектів департаментів, що входять до складу округу. Позитивний приклад Франції є ще й в тому, що реформування місцевої влади відбувалося поступово і комплексно під контролем держави. Зменшення повноважень місцевої державної адміністрації супроводжувалося зростанням компетенції місцевого самоврядування і фінансових ресурсів, якими володіють комуни.

57.Організація місцевого управління у Великобританії Місцеве самоврядування, здійснюване Радою Великого Лондону, має дві відмінності від управління на іншій території країни. По-перше, органи місцевого самоврядування в Лондоні утворені неоднаково, і, по-друге, законодавство про місцеве самоврядування «внутрішнього Лондону» розміщується в різних серіях статутів і відрізняються в деталях. В Лондоні, як це можна зрозуміти із Закону, місцеве самоврядування утворено на двох рівнях і складається з одного боку із ради Великого Лондону, а з іншого - із рад 32 Лондонських районів, Сіті Лондона, Мідл-Темпл і Іннер-Темпл. Існують також органи ad hoc, здійснюють керівництво службами, які знаходяться поза Лондоном і часто мають відношення до місцевих органів ради. Сюди відносяться Управління Лондонського порту, Управління по охороні Темзи, Управління Лондонського пасажирського транспорту і столична поліція. Рада Великого Лондону. Вона влаштована аналогічно раді графства. В теперішній час в ньому немає олдерменів. Повноважень у Ради Великого Лондону менше, ніж у звичайного графства. Він відповідає, в основному, за роботу транспорту, пожежну безпеку, каналізацію і санітарні служби. Повноважень у сфері освіти, соціального забезпечення і охорони здоров'я він не має. Житлове будівництво у його відданні спільно з лондонськими районними радами. Рада Великого Лондону відповідає за підготовку плану розвитку регіону, а районні ради здійснюють нагляд за розвитком міста і дотриманні законності про планування в графствах. Лондонські районні ради. Вони аналогічні радам округів, мають мерів і радників, олдерменів тут також не має. Районні ради володіють великою частиною повноважень, якими наділені ради округів-метрополій , але так як деякі із цих функцій здійснює рада Великого Лондону, коло повноважень районних рад відповідно декілька вужче. Вони здійснюють нагляд за розвитком Лондону, охорони здоров'я і соціального забезпечення, очисними спорудами(але не за їх розміщенням, яким займається рада Великого Лондону), бібліотеки, парки(більшість місць відпочинку знаходиться у відданні ради Великого Лондону, наприклад, Кенвуд). Крім того, вони є податковими органами. Сіті Лондона. Структура Сіті повністю відрізняється(за винятком того, що на чолі його стоїть лорд-мер) від структури будь-якого іншого органу місцевого самоврядування в країні. В Законі про управління Лондоном 1963 року і в Законі про місцеве самоуправління 1972 року мало говориться про Сіті. Тому його побудова залишалася незмінною Навіть його повноваження, схожі з тими, якими володіє лондонський район, були зменшені незначно. Корпоративним органом є «мер, громада і міщани Сіті Лондону». Темпли. Мідл-Темпл і Іннер-Темпл формально є самостійними місцевими органами, але до їх обов'язків входить, в основному, лише підтримка в належному стані доріг і тротуарів, збір податків. Освіта. У «внутрішньому Лондоні» (раніше цей регіон підпорядковувався раді Лондонського графства) рада Великого Лондону здійснює керівництво освітою, діючи через спеціальні комітети, в яких є представники кожного району «внутрішнього Лондону». В «зовнішньому Лондоні» служби освіти знаходяться в підпорядкуванні властей міських районів.

58.Організація місцевого управління в Швеції Місцеве самоврядування у Швеції має давню традицію. Першим законодавчим актом у цій сфері прийнято вважати Указ про місцеве самоврядування 1862 року, який розмежував церковні та суспільні справи. Відповідальність за церковні справи була покладена на парафії, а за суспільні — на міста та сільські громади. Указ запровадив також новий орган місцевого самоврядування на регіональному рівні — окружну раду (ландстинг), якому підпорядковується територія, що відповідає регіональній адміністративній одиниці — округу (лену). Від 1 січня 2000 року церква у Швеції відокремилась від держави, і церковні парафії відразу втратили свій адміністративний статус. Отож, на разі у Швеції існують два типи органів місцевого самоврядування — муніципалітет на місцевому рівні та ландстинг — на регіональному рівні. Усього у Швеції 289 муніципалітетів (місцевих рад), 18 ландстинґів та чотири регіональні ради. Новий закон про місцеве самоврядування від 1992 року визначає межі повноважень місцевих рад, ландстинґів та реґіонів.  Повноваження муніципалітетів та ландстинґів  Повноваження сектора місцевого самоврядування можна поділити на дві категорії: загальні повноваження, делеговані місцевим радам і ландстинґам законом про місцеве самоврядування, та повноваження, визначені спеціальним законодавством.  Розподіл повноважень між місцевими радами та ландстинґами досі спирається на той принцип, що послуги, яких потребують усі, належать до компетенції ландстинґів. Типовим прикладом є охорона здоров'я та медичне обслуговування.  Згідно із законом про місцеве самоврядування, муніципалітети та ландстинґи самостійно вирішують загальні питання, що стосуються їхніх відповідних територій і не є прерогативою інших органів влади. На підставі цих загальних повноважень місцеві ради та ландстинґи опікуються, зокрема, житловим забезпеченням, упорядкуванням вулиць і доріг, транспортом, водопостачанням і каналізацією, виробництвом і постачанням енергоносіїв, розвитком культури та організацією дозвілля. Останніми роками місцеві ради відповідають також за влаштування дедалі більшого числа біженців за рахунок спеціальної державної дотації. До обов'язкових повноважень місцевих рад, визначених спеціальним регулюванням, належать освіта, соціальне забезпечення, догляд за громадянами похилого віку та людьми з фізичними і психічними вадами, планування і будівництво, окремі повноваження з охорони навколишнього середовища та рятувальна служба. Для ландстинґу такими повноваженнями є охорона здоров'я, лікувальні установи та державні стоматологічні поліклініки.

59.Організація місцевого управління в Польщі  Конституція Республіки Польща виокремлює спеціальну главу “Місцеве самоврядування”. Місцеве самоврядування виконує суспільні завдання, не закріплені Конституцією чи законом за іншими органами державної влади.    Стаття 16 Конституції приписує, що всі жителі одиниць основного територіального поділу (воєводства, міста та гміни) складають у силу закону самоврядувальну спільність. Місцеве самоврядування бере участь у виконанні державної влади. Належну йому в межах законів більшу частину суспільних завдань самоврядування виконує від свого імені та несе за це особисту відповідальність.    Конституція визначає, що основною одиницею самоврядування є гміна (ст. 164). Інші одиниці регіонального та місцевого самоврядування визначаються законом. Гмінний рівень складає основу і практично на його долю місцевого самоврядування припадає найбільше завдань із питань, що не закріплені за іншими одиницями місцевого самоврядування. Кожна одиниця місцевого самоврядування володіє правоздатністю; їм належать право власності та інші майнові права; самостійність цих одиниць підлягає правовому захисту (ст. 165).    Суспільні завдання, пов'язані з задоволенням потреб самовря-дованої спільності, виконує одиниця місцевого самоврядування як свої власні задачі. Закон може доручити виконання інших завдань, якщо це випливає з обгрунтованих потреб держави. Суперечки про компетенцію між органами місцевого самоврядування і урядовою адміністрацією вирішуються адміністративним судом.    Усім одиницям місцевого самоврядування Конституцією забезпечується участь у державних доходах, виходячи з обсягу покладених на них завдань. Доходи одиниць місцевого самоврядування, а також спільні та цільові дотації за рахунок коштів державного бюджету, є їх власними доходами. Одиниці місцевого самоврядування мають право встановлювати розмір місцевого оподаткування і місцевих зборів у межах, визначених законом.    До структури самоврядування входять розпорядчі і виконавчі органи, що формуються шляхом виборів. Вибори є загальними, рівними, прямими і проводяться голосуванням.    Члени гмінних та інших спільностей можуть вирішувати шляхом референдуму питання, які стосуються цієї спільності, в тому числі питання щодо відкликання обраного на прямих виборах органу місцевого самоврядування.    Діяльність органів місцевого самоврядування підлягає нагляду з точки зору її законності. Органами, що наглядають за діяльністю одиниць місцевого самоврядування, є Голова Ради Міністрів і воєводи, а з фінансових питань - регіональні рахункові палати. Сейм за пропозицією Голови Ради Міністрів може розпустити розпорядчий орган місцевого самоврядування, якщо той порушує Конституцію або закони (ст. 170).    Одиниці місцевого самоврядування співпрацюють між собою та навіть створюють різного роду спілки. Крім того, мають право вступати в міжнародні об'єднання місцевих та регіональних спілок, а також співпрацювати з місцевими та регіональними спілками інших держав.

60.Проблеми удосконалення місцевого управління в Україні в контексті світового досвіду до актуальних проблем подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні та його державної підтримки слід віднести: 1) здійснення адміністративної реформи на місцевому та регіональному рівнях організації публічної влади шляхом розмежування функцій і повноважень між місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів; розв’язання проблем стратегічного планування розвитку територій; удосконалення системи управління місцевого і регіонального розвитку та вдосконалення статусу органів місцевого самоврядування на регіональному рівні, статусу місцевих державних адміністрацій; 2) здійснення реформи адміністративно територіального устрою шляхом удосконалення системи адміністративно-територіального устрою; визначення статусу первинної адміністративно-територіальної одиниці; визначення кордонів адміністративно територіальних одиниць; проведення комплексу земельних кадастрових робіт тощо; 3) зміцнення фінансово-економічних основ місцевого самоврядування шляхом визначення правового статусу комунальної власності, об’єктів спільної власності територіальних громад; здійснення реформи житлово-комунального господарства; удосконалення бюджетного законодавства; 4) розв’язання проблем наукового, освітнього, інформаційного забезпечення розвитку місцевого самоврядування; вдосконалення кадрового забезпечення місцевого самоврядування, системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації службовців місцевого самоврядування; 5) зміцнення судового захисту прав місцевого самоврядування; 6) залучення потенціалу територіальних громад, підтримка нових форм самоорганізації населення та його ініціатив щодо участі у вирішенні справ місцевого значення тощо.

35