Питання для самоконтролю

1. Що таке «час», «соціальний час»?

2. Які існують основні історичні уявлення про час?

3. Які риси капіталістичного уявлення про гроші та час?

4. Що таке «екзистенціальний час»?

5. Яке місце мають гроші в екзістенціалах життя і смерті?

Бібліографічний список

Основна література: 1, 2, 4, 5.

Додаткова література: 1, 3, 5, 6, 7.

Тема 11. Гроші в екзістенціалі свободи

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- проблему визначення категорії «час»;

- особливості релігійних уявлень про час та гроші;

- гроші і час у сфері економічної діяльності особистості.

План вивчення теми

1. Свобода в «світі грошей». Свобода як спосіб ставлення до грошей.

2. Гроші в аспекті свободи волі.

3. Раціональність свободи в целереалізаціі діяльності.

4. Свобода вибору: можливості грошей.

5. Гроші в діалектиці свободи і необхідності.

6. Ступені свободи як форми розкриття сутності грошей.

7. Ірраціональний вимір «світу грошей» в свободі.

8. Свобода і гроші в ракурсі природи і культури.

9. «Почуття» свободи і гроші як відповідальність.

10. Гроші в екзистенціальних сенсах свободи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Безумовна цінність свободи визнається всіма людьми. Набагато складніше визначити, чим вона є за самою своєю суттю: спектр думок тут коливається в діапазоні від наївного «що хочу, те й роблю» до знаменитої «пізнаної необхідності». Ситуація ускладнюється ще й тим, що про свободу публічно висловлюються в основному політики і журналісти - люди, часто не тільки слабко знають питання, але й особисто далеко не вільні. Не випадково тому розмови про свободу в кращому випадку зводяться до її політичним аспектам; ті, у свою чергу, до свободи усного і друкованого слова, а остання нерідко ототожнюється зі свободою журналіста писати все, що йому заманеться. Будь-які ж замаху на абсолютну свободу преси розцінюються не інакше як тоталітарні замаху на свободу як таку.

Тому так важливо знову і знову повертатися до філософсько-метафізичному осмислення сутності свободи і природу її так званих перетворених (або ілюзорних) форм, інакше цим великим словом і надалі будуть прикриватися ситуації, зі свободою ніяк не сумісні. Ще Е. Кассірер, аналізуючи фашистську міфологію, проникливо зауважив: «Свобода є одним з найбільш незрозумілих і суперечливих термінів не тільки у філософії, а й у політиці. Як тільки ми починаємо розмірковувати про свободу ... то тут же опиняємося в заплутаному лабіринті метафізичних проблем і антиномій. Що ж до політичної свободи, то всі знають, що це один з найбільш загальновживаних і вводять в оману гасел. Усі політичні партії прагнуть переконати нас, що саме вони є справжніми представниками і «керманичами» свободи. При цьому вони завжди визначають цей термін специфічно і використовують його у своєкорисливих інтересах».

Необхідно постійно враховувати нерозривний зв'язок проблеми свободи і з екзистенціальним, і з соціальним, і з політичним виміром людського буття. Є філософські проблеми, навіть у метафізиці і в онтології, де неможливо міркувати абстрактно. Тут з необхідністю народжується той тип знання, яке видатний російський мислитель С.Л. Франк назвав «живим знанням»: «Своєрідність такого живого знання в тому і полягає, що в ньому знищується протилежність між предметом і знанням про нього: знати що-небудь в цьому сенсі і означає не що інше, як бути тим, що знаєш, або жити його власним життям». Уявлення людини про свободу (точно так само як його подання про творчість, любові, істини і благо) відносяться саме до такого типу знання. У силу цього онтологічний ракурс аналізу свободи буде сусідити у нас і з пізнавальними, і з аксіологічними аспектами свободи.

Духовно відкрита світу людина вільно порівнює свої принципи і цінності з чужими принципами та цінностями, а якщо і готовий змінити власні, піддати їх вільному заперечення, то без всяких утилітарних умов та розрахунків і часто навіть всупереч своїм матеріальним і кар'єрним інтересам. У граничному випадку вільна людина навіть може пожертвувати власним життям заради загального блага. Але яке відношення до свободи має конформіст, що думає тільки про власні інтереси і готовий на зраду заради збереження власного життя або заради грошей? Або хіба можна назвати вільним обивателя, покірно приймає всі правила нав'язуваної йому «соціальної гри» і наївно вірить у все, що йому говорять можновладці? Хіба вільний інертний ледар, не хоче і пальцем поворухнути, щоб позбутися від недоліків і хоч щось змінити в самому себе в кращий бік? Хіба вільний підприємець, який мириться з кримінальним свавіллям, що панує у сфері бізнесу? Його можна по-людськи зрозуміти, але назвати його вільною людиною неможливо. Таким чином, свобода несумісна з поняттям адаптації, душевної інертністю і соціальним пристосуванством.

По-справжньому ж вільна людина завжди намагається діяти у відповідності зі своїми переконаннями і принципами. У нього є поняття не тільки про борг, але і про честь. І не просто про честь, але і про совість як вищу форму моральної регуляції, коли людиною рухає не страх і не сором перед іншими, а сором перед самим собою, коли його слова і справи розходяться з внутрішніми моральними, політичними та іншими імперативами. З екзистенціальної точки зору у вільної людини є особа, яку він не ховає, але яке боїться втратити.