Тема 4. Онтологічний потенціал грошей

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- категорії «буття», «небуття»,

- поняття «буття грошей»,

- особливості буття грошей в господарстві,

- діалектичний розвиток грошей у суспільстві.

План заняття

1. Метаморфози буття і небуття грошей.

2. Альтернативи «буття» грошей в господарстві.

3. Гроші як «все» і «ніщо».

4. Діалектика грошей в контексті розвитку суспільства.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Різноплановість феномену буття дозволяє виділяти в процесі його аналізу спектр векторів: від мудрої гармонії природи до істини буття Бога, яка є очевидною реальністю для внутрішнього світу людини (визначальною в суб'єктивних мотиваціях духовно-практичної діяльності). Зауважимо, що гроші володіють не меншою полізмістовністю, обумовленою своїми багатоаспектними відносинами з «світом людини». Перебуваючи на різних ступенях розвитку пізнання, переносячи акценти з духовного («божественного») до земного (матеріального), філософія залишає за собою постійне (ексклюзивне) право затверджувати свою цінність в прагненні до знання про буття, що знаходиться в безперервній зміні. Це зовнішня характеристика мінливості буття, помічена і висловлена ​​ще в VI ст. до н.е. Гераклітом в його знаменитому вислові «все тече, все змінюється». Та ж «зовнішність» відноситься до грошей, коли їх рух розглядається з позицій економічної науки, орієнтованої «на обгрунтування методів економічної політики, в тому числі грошової». Однак, як би не був важливий аналіз руху грошових потоків на фінансовому та господарському ринку, цього недостатньо для виявлення глибинної буттєвості грошей.

Головне і істотне полягає в тому, що змінюється наше ставлення до буття. Філософія, відзначав В. Віндельбанд, є історією культурного статусу науки в процесі її розвитку. Коли наукова думка стверджує себе в якості самостійного прагнення до пізнання в ім'я самого знання, вона одержує назву філософії. У процесі подальшого поділу єдиної науки на свої «гілки» філософія є останнім, заключним, узагальнюючим пізнання світу. Коли ж наукова думка зводиться до етичного виховання або релігійного споглядання, філософія перетворюється в науку про життя або формування переконань, споріднених з релігійними. Але як тільки наукове життя «знову звільняється», філософія так само набуває характеру «самостійного» пізнання світу, і тоді вона, відмовившись від вирішення цього завдання, перетворює себе в теорію науки. У кожному з цих випадків, в залежності від зміни статусу, об'єктом філософії як науки (і науки в цілому), є не просто реальна дійсність, а ті відносини, які в ній виникають. Отже, буття виступає об'єктом філософського аналізу тоді, коли актуалізується система відносин до нього.

У повсякденній мові дієслівні форми «бути» і «не бути», вживані для позначення конкретного існування когось або чогось (наприклад, грошей), як і його відсутність («це було, а цього не було», аналогічно в сьогоденні і майбутньому часі), є основоположними. У просторіччі широко вживаються опозиційні по відношенню до «буття» поняття, що виступають як протилежність («небуття»), смислові варіанти («небилиця»), і безліч синонімів «небуття»: «уявна», «уявне», «ілюзорне», «гадане», «міраж» та ін. Але «така семантика, позбавлена ​​строгої осмисленості понять, закономірна і необхідна в побутовій мові, долається науковим мисленням, яке деметафорізує поняття повсякденного мовлення, перетворюючи в строго визначені терміни, філософське ж мислення, об'єднуючи терміни, надає їм статус категорій. Коли філософія знайшла свою мову, були сформульовані опозиції «гармонія-хаос», «реальне-ідеальне», «інь-янь» і т.д., аж до грандіозних категоріальних конструкцій «Логіки» Г.В.Ф. Гегеля. Так виникла в філософії понятійна опозиція «буття / небуття» в якості вихідної для неї пари онтологічних категорій. Включені в них гроші несуть в собі всі ознаки їх онтологічного статусу, заломлюючись в повсякденній свідомості в різних метафоричних модифікаціях.

Разом з тим діалектика буття і небуття приводить до необхідності розглядати їх не як абстрактну, статичну систему взаємовиключних станів, а як динаміку процесу розвитку. Гроші як реальність виявляють своє існування у господарстві в переходах буття в небуття цього буття, а потім в народження нового буття завдяки запереченню даного небуття поверненням до вихідної форми буття, але вже збагаченої його небуттям. Застосовуючись до грошей це означає, що вони, беручи участь у нескінченному процесі економічних взаємодій, з'являються, зникають (витрачаються), «входять» у нові виниклі соціоекономічні, господарські реальності, беручи безпосередню участь у їх створенні. Витративши себе, тобто переставши існувати в даній темпоральної, «ситуативній» об'єктивній реальності, гроші, тим не менш обгрунтували необхідність іншого буття, іншій ситуації, іншого господарського стану. У цьому сенсі вони беруть безпосередню участь у загальному процесі розвитку господарства, відбиваного гегелівським законом заперечення.

Філософське розрізнення буття і небуття грошей полягає в тому, що буттям володіють тільки ті гроші, які є «сьогодні» - ті, що були «вчора», в минулому, існують лише в пам'яті, бо вони втілились в щось інше, а «завтра» - в уяві, планах, ідеях, економічних, господарських, культурологічних проектах, тобто не володіють справжнім буттям, яке є буттям сущого, його немає в моєму (нашому) реальному досвіді; про те, що вони були, можна впевнитися лише за збереженими їх матеріальним слідам, а в історії людства - за фактами, що дозволяють відрізнити колишнє від легендарного; точно так само, симетрично «завтра» - гіпотетичне, бо того конкретного «завтра», яке уявляє собі людина, може і не бути, воно залишається «порожньою формою часу», позбавленою конкретного змістовного наповнення. Дана ситуація підкреслює філософсько - онтологічне значення співвіднесення буття й небуття, наявності або відсутності грошей «сьогодні», «зараз», а не наївний розгляд їх буття, або, тим більше, небуття - як чогось самодостатнього.

У силу цього стає закономірним поява в системі онтологічних категорій ще одного поняття - інобуття. Воно позначає результат діалектичного перетворення однієї форми буття в іншу. Щодо природи і суспільства це поняття широкого застосування не одержало - тут взаємоперетворення буття і небуття не потребують такої специфічної формі як інобуття певного буття, але в культурі, а особливо в господарстві, ця форма одержує широку реалізацію. Адже все предметне буття - від одягу людини і її будинку до художніх образів і машин - є інобуття людини. Дана обставина має пряме відношення до грошей. Як феномен господарства, особливе явище культури вони, виступаючи способом і засобом обміну, без якого не може здійснюватися продуктивна діяльність людини, є інобуття цієї діяльності. Власне, людини. Стаючи фетишем, метою, змістом, ідеєю, цінністю і т.д., гроші, таким чином, суть інобуття людини. І не тільки тоді, коли виконують тільки безпосередню, пряму функцію - покупки, придбання, але і тоді, коли вони в силу своєї трансцендентності виступають у вигляді мрії, фантазій, уявного багатства, щастя, сили тощо. В якій би формі не виступали гроші, вони, будучи буттям, тим не менше виявляються формами інобуття людини.

Ключові терміни та поняття

Буття, небуття, ніщо, інобуття, господарство, сутність, ейдос, реальність, реальність грошей, форма, зміст.

Теми для підготовки доповідей та презентацій

М.Вебер, С.Н.Булгаков, К.Маркс, В. Зомбарт, Н.Маккіавелі, Леонардо да Вінчі, Г. В. Ф. Гегель, В. І. Ленін, Аристотель.

Питання для обговорення

1. Чим відрізняються буденне і філософське розуміння категорії «буття»?

2. Як можливе «небуття грошей»?

3. Охарактеризуйте основні особливості буття та небуття грошей в господарстві

4. Продемонструйте взаємозв’язок суспільного розвитку та розвитку уявлень про гроші.

Бібліографічний список

Основна література: 1, 4, 6.

Додаткова література: 1, 2, 4, 7.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3