Гостра серцева (серцева астма, набряк легень) і судинна (непритомність, колапс) недостатність

Гостра серцева недостатність - це не самостійна хвороба, а синдром, що безпосередньо загрожує життю хворого, потребує невідкладної допомоги, ускладнює перебіг різних захворювань серця. Найчастіше серцева астма буває при гіпертонічній хворобі, кардіосклерозі, інфаркті міокарда, мітральному та аортальному пороках серця.

Головною причиною серцевої астми вважають перевантаження, запалення, дистрофічні або рубцеві зміни в міокарді або невідповідність між притоком крові до легень і її відтоком. Внаслідок порушення обмінних процесів у міокарді зменшується його скорочувальна сила. Спостерігається набряк слизової оболонки бронхів, а також гостре порушення кровопостачання центральної нервової системи, що веде до подразнення дихального центру.

Клініка. Частіше напад починається вночі: хворий прокидається від відчуття нестачі повітря - задухи, що супроводжується страхом смерті. Хворі сидять у ліжку, спираючись об його спинку, опустивши ноги вниз. Шкіра бліда з ціанотичним відтінком, покрита краплями поту. Голова нахилена вперед, грудна клітина розширена, на шиї видно набухлі вени, міжреберні проміжки втягнуті. Дихання прискорене (30-40 разів за 1 хв), важке, особливо вдих, іноді хворому не вдається відмітити, що для нього важче - вдих чи видих. Напад може супроводжуватись кашлем, переважно вологим з виділенням рідкого у великій кількості харкотиння.

Поява пінистого, з домішками крові або рівномірно забарвленого в рожевий колір харкотиння, клекотливих хрипів, що чути на відстані, у сукупності з наростаючим погіршенням загального стану хворого свідчить про розви ток важкого ускладнення - набряку легень. Стан хворого вкрай важкий: обличчя синюшне, пульс ниткоподібний, артеріальний тиск низький, дихання поверхневе. Набряк легень є найчас­тішою причиною смерті хворого.

ПОРІВНЯЛЬН А ХАРАКТЕРИСТИКА

Серцева астма Бронхіальна астма

ВІК

Перший напад виникає переважно у старшому віці Перший напад виникає у будь-якому віці

ПОПЕРЕДНІ ХВОРОБИ

Захворювання серця Хвороби легень

ПОВЕДІНКА ХВОРОГО ПІД ЧАС НАПАДУ

Вимушене сидяче або напівсидяче положення з опущеними ногами.

Сидяче положення, хворий упирається руками у ліжко, фіксуючи грудну клітину.

ХАРАКТЕР ЗАДИШКИ

Утрудненний вдих або дві фази дихання.

Утрудненний видих. На відстані чути свистячі хрипи.

АУСКУЛЬТАЦІЯ ЛЕГЕНЬ

Вологі хрипи, перевалено у нижніх відділах.

Багато сухих хрипів, перевалено на фоні подовженого видиху.

ПЕРКУСІЯ ЛЕГЕНЬ

Притуплення перкуторного звуку у нижніх відділах.

Звук з коробковим відтінком на всьому перкуторному полі.

ГРАНИЦІ СЕРЦЯ

Розширені, особливо вліво.

Не змінені.

ПУЛЬС

Ритмічний.

Ритмічний.

АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК

Підвищений.

Нормальний.

ХАРКОТИННЯ

У великій кількості, при набряку легень - пінисте, рожеве або з домішками крові.

В'язке, слизове, відкашлює­ться важко, у невеликій кількості.

НАБРЯКИ

Спостерігаються .

Відсутні.

Лікування. Невідкладна допомога повинна бути спрямована на пониження збудження центру дихання і розвантаження малого кола кровообігу. Перш за все, хворому потрібно надати підвищеного положення в ліжку. Хворому вводять 1 мл 1% розчину морфіну з 0,5мл 0,1% розчину атропіну, який попереджує блювоту. При вираженій тахікардії замість атропіну краще ввести піпольфен або дімедрол (Імл в/м). Уже через 5-10 хв. Після ін'єкції дихання полегшується, хворий заспокоюється.

Прямим заходом розвантаження малого кола кровообігу є кровопускання 200 мл крові. При низькому артеріальному тиску кровопускання протипоказане. Тому можна накласти джгути на нижні кінцівки, стискуючи тільки вени (до 30 хв.). Потрібно в/в ввести 0,5-1 мл 0,05% розчину строфантину. Для зменшення застою у легенях вводять сечогінні засоби.

Гостра судинна недостатність - це синдром, що, характеризується зниженням артеріального тиску, різкою слабкістю, порушенням свідомості. В основі клінічної картини лежить різке зменшення об'єму циркулюючої крові, що приводить до зменшення кровопостачання життєво важливих органів.

Проявами гострої судинної недостатності є непритомність і колапс.

Непритомність - найбільш розповсюджений легкий перебіг гострої судинної недостатності, в основі якого лежить раптове короткочасне малокрів'я головного мозку. Причинами непритомності можуть бути: захворювання серцево-судинної системи, кровотечі, гострий біль, страх, сильне хвилювання, духота у приміщенні, нестача у повітрі кисню, голод, втома, безсоння, лихоманка та ін.

Клініка. Хворий скаржиться на раптову слабкість, нудоту, головокружіння, шум у вухах, потемніння в очах, оніміння рук і ніг. Обличчя бліде, кінцівки холодні, дихання поверхневе, сповільнене, пульс слабкий, м'язи розслаблені. Іноді хворий "закочує" очі, зіниці вузькі, реакція на світло жвава. Через декілька хвилин хворий відкриває очі, починає реагувати на навколишніх. Однак слабкість, головний біль можуть тривати декілька годин.

Лікування. Непритомність може пройти самостійно, але для того, щоб швидше хворого привести до свідомості, його потрібно покласти на горизонтальну поверхню (ліжко, диван, підлога) з припіднятими ногами, звільнити від стискуючого одягу, забезпечити доступ свіжого повітря. Можна побризкати на обличчя і груди хворого холодною водою, поплескати по обличчю долонями, дати понюхати змочену нашатирем ватку, зігріти ноги грілками або розтерти чимось жорстким. При покращені стану хворого можна напоїти солодким гарячим міцним чаєм, або кавою.

Непритомність може бути проявом важкого гострого захворювання, тому хворого необхідно ретельно опитати й оглянути.

Колапс - це гостра судинна недостатність з вираженим і тривалим зниженням АТ, тахікардією, появою периферійних ознак порушення кровообігу. Виникає при кровотечах, серцевих, інфекційних хворобах. На відміну від непритомності, завжди є безпосередньою загрозою життю хворого та потребує невідкладної допомоги.

Клініка. Настає колапс раптово. Риси обличчя загострюються, очі западають, вуха холодні, стягнуті, обличчя зелене, чорне або бліде, на лобі шкіра тверда, натягнута, виступають краплі холодного поту, кінцівки холодні з ціанотичним відтінком. Хворий лежить нерухомо, байдужий до навколишніх, на запитання відповідає ледь чутно із запізненням. Дихання поверхневе, прискорене. Пульс слабкий, ниткоподібний, прискорений.

Лікування. Хворого необхідна вкласти у ліжко, без подушки, зігріти. Перш за все треба викликати "швидку допомогу" для надання хворому невідкладної допомоги. В залежності від причини, що привела до колапсу, надають першу допомогу: знеболення, зупинка кровотечі і т.д.

ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА,ГІПЕРТОНІЧНА КРИЗА.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА І ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Гіпертонічна хвороба - Найбільш розповсюджена хвороба на нашій планеті. 1/4 населення страждає даним захворюванням.

Гіпертонічна хвороба - це хвороба , основним проявом якої є підвищення артеріального тиску. Треба розрізняти гіпертонічну хворобу, як первинну (есенціальну) гіпертонію і вторинну - симптоматичну гіпертензію.

Первинна гіпертонія виникає при порушенні функцій нервових центрів, що регулюють артеріальний тиск. При таких умовах підвищений тиск передує появі змін з боку внутрішніх органів.

Вторинна гіпертензія - наслідок захворювань нирок, ендокринних залоз, звуження аорти і великих артерій.

Велику роль у розвитку гіпертонії відіграють нервові напруження (психічна травма, емоційне та розумове перевантаження).

Передумовами хвороби є:

- спадковість (у сім'ї гіпертоніків у 2,5 раза частіше зустрічаються хворі даною недугою у наступних поколіннях);

- травми черепа;

- зловживання алкоголем, паління, неправильне харчування (1/3 повних людей страждає гіпертонічною хворобою).

Клініка. Хворий скаржиться на головний біль здебільшого в потиличній ділянці, запаморочення, підвищену втому, роздратування, поганий сон, миготіння "мушок", "зірочок" перед очима, погіршення зору, болі у ділянці серця. Артеріальний тиск підвищений, пульс твердий, напружений.

Тривалість хвороби може бути різна. Частіше зустрічається доброякісний перебіг або повільно прогресуючий.

Швидко прогресуючий (злоякісний) перебіг частіше виникає у молодих. Характерні ознаки хвороби : дуже високий стабільний артеріальний тиск, різкі і тривалі головні болі.

Лікування. Важливе місце у лікуванні гіпертонічної хвороби займають заходи загального характеру: урегулювання праці та відпочинку, прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом, попередження нервових стресів і перевантажень, достатній сон, раціональне харчування з обмеженням кухонної солі, гострих страв і прянощів, жирів тваринного походження.

Ускладненнями гіпертонії найчастіше є кризи, інсульти, інфаркт міокарду. Розрізняють гіпертонічні кризи двох видів. Криза першого виду зумовлена викидом у кров адреналіну і має більш легкий і короткочасний перебіг.^Розвивається раптово на фоні задовільного стану, частіше на ранніх стадіях гіпертонічної хвороби. Хворі збуджені, скаржаться на головний біль, запаморочення, серцебиття, відчуття пульсації і дрижання в усьому тілі, іноді турбує біль у ділянці серця. Шкіра обличчя, шия і груди покриваються червоними плямами, потом. Інколи криза закінчується позивом на сечовипускання або дефекацію. АТ підвищується помірно, більше систолічний, пульсовий тиск наростає, пульс частішає на 20-50 ударів за 1 хвилину.

Криза другого виду протікає важче, більш тривала, але розвивається поступово. Така криза характерна для різних стадій гіпертонічної хвороби та для злоякісного її перебігу. Хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, порушення зору, нудоту, блювоту, стискуючі болі у ділянці серця, серцебиття, інколи парези, стан оглушеності, спутаність свідомості. На відміну від кризи першого виду дрижання всього тіла, відчуття пульсації в скронях, прискорення пульсу бувають рідко. Пульс сповільнюється, підвищується систолічний і діастолічний тиск, пульсовий тиск не змінюється. Можливі напади серцевої астми, набряк легень, інфаркт міокарду, інсульти.

Перша допомога при гіпертонічній кризі полягає у зниженні або нормалізації артеріального тиску.

Необхідно створити хворому повний фізичний і психічний спокій. Застосовують заспокійливі засоби: настій валеріани, піона, собачої кропиви по 20-30 крапель. На потилицю, поперек, до ніг ставлять гірчичники, холод на голову при сильних головних болях, теплі ванночки до рук і ніг. Хороший ефект від застосування сечогінних засобів: відвар петрушки, ін'єкції фурасеміду. Застосування гіпотензивних засобів повинно бути обережним, тому що різке зниження артеріального тиску у людей старшого і похилого віку може призвести до розвитку гіпоксії мозку та ін.

Іншим ускладненням гіпертонії є інсульт - гостре порушення мозкового кровообігу. Розрізняють інсульт геморагічний та ішемічний.

Геморагічний інсульт буває паренхіматозним, коли кров виливається у мозкову речовину, й субарахноїдальним - кров проникає у субарахноїдальний простір.

Геморагічний інсульт виникає раптово, частіше при атеросклерозі й гіпертонічній хворобі, при сильних емоційних або фізичних навантаженнях, на фоні алкогольного сп'яніння, інфекції або перегрівання, а також при аневризмах судин головного мозку в осіб молодого та середнього віку.

Кров, що вилилась, руйнує мозкову тканину, подразнює оболонки мозку, викликає набряк його, підвищує внутрішньочерепний тиск, зміщує та стискує його ділянки.

Паренхіматозний крововилив проявляється загально- мозковими симптомами у поєднанні з ознаками вогнищевого ураження головного мозку. Загальномозкові ознаки: патологічна сонливість або кома, сильний головний біль, гіперемія обличчя і слизових оболонок, блювота, підвищення артеріального тиску і температури тіла, прискорений або сповільнений напружений пульс. Вогнищева симптоматика залежить від локалізації крововиливу. При цьому можливі геміпарези, геміанестезія, розлади мови, дихання, серцевої діяльності, блювота, порушення зору, координації.

Субарохноідальний крововилив виникає у порівняно молодому віці - до 50 років. Загальномозкові симптоми яскраво виражені, а вогнищеві - слабко або взагалі відсутні. Розвивається раптово. Турбує сильний головний біль, ригідність потиличних м'язів, збудженість, підвищення температури тіла. Можливі легкий геміпарез, косоокість, двоїння в очах, парез мімічних м'язів.

Ішемічний інсульт характеризується частковим або повним припиненням кровообігу по одній із мозкових судин.

Ішемічний інсульт частіше розвивається у людей похилого віку на фоні атеросклерозу судин головного мозку, при наявності стенокардії, інфаркту міокарда або підвищеному згортанні крові. Клінічна картина розвивається поступово, протягом декількох годин і навіть діб. Інколи бувають передвісники інсульту: періодичне оніміння або парези кінцівок, розлади свідомості, запаморочення, потемніння в очах. У момент розвитку ішемічного інсульту і після нього свідомість частіше зберігається, головний біль не виражений, обличчя і видимі слизові оболонки бліді, пульс ослаблений, артеріальний тиск понижений, температура тіла нормальна або субфібрильна.

У хворих виявляється чітка симптоматика вогнищевого ураження головного мозку, своєрідність якої залежить від виду ураженої судини і пошкодженої ділянки мозку.

Лікування. Необхідно при підозрі на крововилив надати хворому горизонтального положення з припіднятою головою. При підвищеному артеріальному тискові - всі заходи як при гіпертонічній кризі. Для зменшення набряку мозку - сечогінні. Хворі інсультом підлягають обов'язковій госпіталізації у неврологічне відділення.