- •Поняття про будову клітини
- •Мітотичний поділ клітини (рис.2)
- •Види тканин. Регенеративні властивості різних тканин
- •Череп; скелет тулуба, скелет верхніх кінцівок, скелет
- •Більше 600 кг.
- •Серцево - судинна система
- •А ір , аглютиногенів також два - а і в. У крові одної особи ніколи немає збігу однойменного аглютиніну й аглютиногену ( а з а, (3 з в).
- •Механізм дихання. Газообмін
- •Травна система і травлення. Обмін речовин та енергія
- •Догляд за хворими
- •Типи лікувально-профілактичних закладів
- •Порядок вимірювання температури тіла:
- •Перша допомога при блюванні
- •Промивання шлунка
- •Користування підкладним судном
- •Застосування газовивідної трубки
- •Зовнішній шлях введення лікарських речовин
- •Ентеральне введення лікарських препаратів
- •Парентеральне введення лікарських препаратів
- •Особливості використання засобів впливу на кровообіг у дітей:
- •Носилки і правила їх застосування
- •1. Перенесення здійснюють 2,3,4 носії. Вони що діють узгоджено, за допомогою коротких команд:
- •Долікарська допомога при захворюваннях та отруєннях
- •Основні напрями медикаментозної терапії
- •Захисні механізми дихальних шляхів.
- •Загальні скарги та ознаки при захворюваннях серцево-судинної системи
- •Гостра серцева (серцева астма, набряк легень) і судинна (непритомність, колапс) недостатність
- •Загальні відомості про нейроциркуляторну дистонію
- •Гострий холецистит. Печінкова коліка
- •Загальна характеристика дії токсичних речовин
- •Промивання шлунка (див. «Догляд за хворими» - Промивання шлунка.)
- •Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- •Гостра променева хвороба /гпх/
- •Таб. 2. Диференціація гпх за ступенем важкості та залежності від проявів первинної реакції
- •Локальні променеві ураження - опіки
- •Хронічна променева хвороба /хпх/
- •Перша медична і долікарська допомога при променевих ураженнях
- •Поняття про інфекційний та епідемічний процеси, епідемічне вогнище
- •Класифікація інфекційних хвороб
- •2. Інфекції дихальних шляхів
- •3. Кров'яні інфекції
- •4.Інфекції зовнішніх покривів
- •Дезінфекція, дезінсекція, дератизація
2. Інфекції дихальних шляхів
Захворювання відносяться до групи антропонозів. Основним джерелом заразного початку в цій групі захворювань є хвора людина. При деяких випадках хвороби спостерігається заразоносійство (дифтерія, скарлатина та ін.). Запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів - типовий симптом захворювання цієї групи, що викликає кашель і чихання і зумовлює масове виділення заражених краплин у повітря навколо хворого. Проникнення збудника у здорову людину здійснюється при вдиханні повітря, в якому г заражені краплйни. Найбільше зараження повітря в зоні навколо хворого приблизно на відстані до 2,5 м. Правда, при чиханні та кашлі краплини можуть розлітатись на велику віддаль до 4-5 м. Подальша доля крапель залежить від їх розмірів: великі осідають, а дрібні можуть довго знаходитись у повітрі. Так навколо хворого або бактеріоносія створюється небезпечна повітряна зона, яка містить краплинки слизу.
При деяких хворобах цієї групи може здійснюватись і пиловий спосіб передачі інфекції (дифтерія) туберкульоз. Це залежить від терміну зберігання життєздатності збудника в навколишньому середовищі. Краплинки осідають на підлогу, на стіни, висихають, а потім з вдиханням повітря потрапляють на слизові оболонки дихальних шляхів іншої людини. В цій групі інфекцій шлях зберігання збудника поза організмом короткий - збудник виділяється в повітря, яке вдихується іншою людиною. Легка передача збудників крапельних інфекцій і поголовна сприйнятливість людей до цієї групи хвороб призводить до захворюваності і дітей раннього віку. Група цих хвороб одержала назву "дитячих". Дитячими їх називають не випадково, не тому, що дорослі не здатні захворіти, а тому, що людина заражається і хворіє ними в ранні роки життя. Після цього залишається імунітет, який оберігає від повторного зараження.
3. Кров'яні інфекції
У цій групі зустрічаються як антропонози (висипний тиф, малярія, поворотний тиф та ін.), так і зоонози (чума, туляремія, енцефаліти). Збудники хвороб мають первинну і головну локалізацію, в крові та лімфі. Передача інфекції з крові хворого у кров здорового може відбуватись за допомогою живих переносників (воші, блохи, комарі, кліщі).
Отже, збудники хвороб цієї групи в процесі еволюції пристосувались до паразитування в організмі двох господарів. Джерелом інфекційного початку при зоонозах служать певні види тварин, в організмі яких збудник циркулює і зберігається в природі. Як правило, біологічними господарями того чи іншого збудника є не один, а декілька видів тварин, але завжди один з них буде головним, а інші - другорядними. У розповсюдженні при кров'яних зоонозах важливу роль відіграють живі переносники. Так, збудник чуми передається від тварини до тварини, а також від тварини до людини певними видами бліх. При легеневій формі або при ускладненні бубонної чуми людина; являється загрозливим джерелом інфекції.
При антропонозах в цій групі джерелом інфекції є тільки хвора людина, збудник розповсюджується лише за допомогою специфічного переносника.