Догляд за хворими

ЗНАЧЕННЯ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ

Догляд за хворим - це комплекс заходів, спрямованих на підтримання та відновлення сил хворого, створення для нього умов, які сприяють успішному лікуванню, запобіганню ускладнень і швидкому одужанню.

Цей комплекс заходів складається з таких основних моментів:

- ретельне виконання призначень лікаря: роздача меди­каментів, введення ліків зовнішнім шляхом (через шкірні покриви, дихальні шляхи, слизові оболонки); ентеральним шляхом (введення ліків через травний канал) і парентеральним (поза травним каналом); застосування засобів впливу на кровообіг ( накладання гірчичників, банок, грілок, компресів, міхура з льодом, примочок); організація раціонального харчування хворих ;

- створення сприятливих умов і дотримання правил особистої гігієни хворого: дог ляд за шкірою, слизовими оболонками, волоссям, нігтями, очима, носом, вухами, зміна натільної та постільної білизни, профілактика опрілостей, пролежнів.

Не можна розмежувати поняття “лікування” і "догляд", оскільки вони тісно пов'язані між собою, доповнюють одне одного і мають спільну мету - одужання хворого.

Догляд за хворими потрібно розглядати, як суттєву частину лікування, яка відіграє велику роль у відновленні здоров'я хворого. Недаремно існує вислів: " не вилікували", а "виходили" хворого.

Лікування - комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму хворого. Розрізняють етіоло­гічне ( спрямоване на усунення причини захворювання), патогенетичне ( сприяє відновленню певної функції або системи), симптоматичне (спрямоване на усунення окремих ознак захворювання) і реабілітаційне (спрямоване на усунення наслідків захворювання) лікування. При лікуванні засто­совують різні методи та форми лікувальних заходів: лікарські речовини, фізіотерапевтичні методи, лікувальну фізкультуру, санаторно-курортне лікування.

Поєднання низки заходів називається комплексною терапією. Ефективним буде лікування тільки комплексне, з урахуванням усіх чотирьох принципів: етіологічного, патогенетичного , симптоматичного і реабілітаційного.

Своєчасне виявлення хвороби, добре налагоджений догляд за хворими та комплексне лікування сприяють швидкому одужанню, поверненню людини до трудової діяльності.. Принципи поведінки доглядальників з метою забезпечення максимальної користі хворому вивчає наука - деонтологія. Суть деонтології можна викласти так :"До хворого треба ставитись так, як би ти хотів , щоб ставились до тебе".

Історично зумовлена назва "сестра милосердя" підкрес­лює їхнє покликання: бути чуйними, уважними, терплячими, тактовними. Догляд за хворими вимагає великої витримки, терпіння. Необхідно завжди однаково дбайливо і стримано ставитися до хворого, намагатись заспокоїти його, але водночас чітко і наполегливо проводити всі заходи, пояснюючи хворому необхідність дотримання існуючих правил, не вступаючи з ним у суперечку. Зберігати лікарську таємницю, надавати медичну допомогу хворому не залежно від його національності, політичних і релігійних переконань. Важливим обов'язком доглядальника є збереження професійної таємниці, якщо вона не зачіпає інтересів суспільства або хворого.

Доглядальники не мають права розголошувати й обгово­рювати відомості про хворого, які вони отримали під час виконання професійних обов'язків, не брати на себе функції, які віднесені до лікарської компетенції: роз'яснювати хворим або їхнім родичам характер захворювання, інтерпретувати результати лабораторних, інструментальних і рентге­нологічних досліджень. Увага та делікатність з боку доглядальників до хворих не повинні виходити за межі розумного, не допускати кокетства та розв'язливості.

Потрібно запам'ятати, що слово не тільки лікує, але й може поранити. Неуважне слово або неправильна поведінка медичного працівника може викликати так звані ятрогенні захворювання (хвороби навіювання.).

Недопустимо в присутності хворих обговорювати або крити­кувати професійний рівень і призначення лікарів. Це підриває не лише авторитет лікаря, а й віру хворого в успіх лікування.