Created for http://www.uapf.com.ua

	Час		Рухома фаза А	і Рухома фаза В ]
	(.хв)		(%оо/о<5)	(% оо/об)
	0 - 1		92		s - - - - і
	1-20		92 75	S	25
	20 - 33	і	75		25
і	- ЗІ	І	75 —> 0	25	-И00

Швидкість рухомої фази: 1.2 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 330 нм.

Об'єм інжекції: 25 мкл.

Придатність хроматографічної системи: випробовуваний розчин:

—одержана хроматограма має бути співставною із хроматограмою, наведеною на Рис. 1866.-2;

—коефіцієнт роздмення: не менше 2 для піка кислоти хлорогенової та наступного піка (пік 2).

Вміст кислоти хлорогенової, у відсотках, обчислюють за формулою:

	Д х т2 х р
	А2хті
де:
Aj	— площа піка кислоти хлорогенової на хрома-
А2	тограмі випробовуваного розчину;
	— площа піка кислоти хлорогенової на хрома-
	тограмі розчину порівняння;
т,	— маса наважки сировини у випробовуваному
	розчині, у грамах;
т2	— маса ФСЗ кислоти хлорогенової у розчині по-
	рівняння, у грамах;
р	— вміст кислоти хлорогенової у ФСЗ кислоти
	хлорогенової, у відсотках.

БЕЛАДОННИ ЛИСТЯ НАСТОЙКА СТАНДАРТИЗОВАНА

Б е л а д о н н и л и с т я н а с т о й к а с т а н д а р т и з о в а н а

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. 10.0 мл настойки упарюють насухо у водянії бані при температурі 40 °С при зниженому тиску. Залишок розчиняють в 1.0 мл метанолу Р.

Розчин порівняння. 1.0 мг кисюти хлорогенової		Р і
2.5 мг рутину	Р розчиняють у 10 мл метанолу Р.
Пластинка:	ТШХ пластинка із шаром силікагелю	Р.

Рухома фаза: кислота мурашина безводна Р - вода Р - метилетилкетон Р - етилацетат J0 (10:10:30:50).

Об'єм проби, що наноситься: 40 мкл, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 15 см від лінії старту.

Висушування: при температурі від 100 °С до 105 °С.

Виявлення: теплу пластинку обприскують розчином 10 г/л аміноетилового ефіру дифенілборної кислоти Ру метанолі Р, потім розчином 50 г/л макроголу 400Ру метанолі Р; висушують на повітрі протягом 30 хв і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах розчину порівняння та випробовуваного розчину. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися інші зони.

Верхня частина пластинки		і
кислота хлорогенова:	світло—блакитна	|
світло-блакитна	флуоресціююча зона	j
флуоресціююча зона	(кислота хлорогенова)	j
	жовта або жовтаво—	!
	коричнева флуоресціююча і
	зона

Belladonnae folii tinctura normata

рутин: жовтаво—	; блакитнувато-сіра
коричнева	флуоресціююча зона
флуоресціююча зона	жовта флуоресціююча зона

	BELLADONNA LEAF TINCTURE,		STANDARDISED		і	жовтаво-коричнева
	Настойка, одержана із сировини, описаної у статті				І флуоресціююча зона
				Розчин порікмчина	І	Випробовуваним розчин
	«Беладонни	листя».
	Вміст: від 0.027 % до 0.033 % суми алкалоїдів, у пе-			В. Переглядають хроматограму, одержану у випро-
	рерахунку на гіосціамін (C1 7 H2 3 N03 ; М.м. 289.4).			буванні на атропін, виявлення А.
	Алкалоїди представлені переважно гіосціаміном із			Результати А: нижче наведено послідовність зон на
	невеликою кількістю гіосцину.
				хроматограмах розчину порівняння та випробовува-
	ВИРОБНИЦТВО			ного розчину. Можуть виявлятися інші слабі зони,
				зокрема у середній частіші хроматограми, одержаної
	Настойку одержують із 1 частини здрібненої на по-			із 40 мкл випробовуваного розчину або близько лінії
				старту хроматограми, одержаної із 20 мкл випро-
	рошок сировини (355) (2.9.12)		і 10 частин спирту
				бовуваного розчину.
	(70 % об/об)	підхожим методом.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 1.4

29З

Created for http://www.uapf.com.ua

Б е л а д о н ни л и с т я н а с т о й к а с т а н д а р т и з о в а н а

Вср\»ч частиня п.тастипки

гіостін: коричнювато—	коричнювато—оранжева
оранжева зона	зона(гіосцин)
	слабі додаткові зони
гіосціамін:	коричнговато-оранжева
коричнювато—оранжева	зона (гіосціамін)
зона	слабі додаткові зони
Розчин порівняння	; Випробовуваний розчин

ВИПРОБУВАННЯ Атропін. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 15.0 мл настойки додають 15 мл 0.05 М розчину кислоти сірчаної та фільтрують. До одержаного фільтрату додають 1 уц\ розчину аміаку концентрованого Рі струшують із 2 порціями, по 10 мл кожна, ефіру. вйьного від пероксидів, Р. Якщо необхідно, центрифугують. Об'єднані ефірні шари сушать над натрію сульфатом безводним Р, фільтрують і упарюють насухо на водяній бані. Одержаний затишок розчиняють у 0.5 мл метанолу Р.

Розчин порівняння. 50 мг гіосціаміну сульфату Р розчиняють у 9 мл метанолу Р. 15 мг гіосцину гідроброміду Р розчиняють у 10 мл метанолу Р. Змішують 1.8 мл розчину гіосцину гідроброміду і 8 мл гіосціаміну сульфату.

Пластинка: ТШХпластинка	із шаром силікагелю	Р.
Рухома фаза: розчин аміаку	концентрований Р -	во-
да Р- ацетон Р (3:7:90).

Об'єм проби, що наноситься: 20 мкл і 40 мкл кожного розчину, смугами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв.

Виявлення А: обприскують розчином калію йодовісмутату Р2.

Виявлення В: обприскують розчином натрію нітриту Рдоки пластинка не стане прозорою, переглядають через 15 хв.

спирту (70 % об/об) Р кількісно переносять у ділильну лійку, додають 5 мл розчину аміаку Р і 15 мл води Р. обережно, запобігаючи утворенню емульсії,

струшують із 3 порціями, по	40 мл кожна, суміші
мспшлснхюрид Р - ефір, вільний	від пероксидів. Р( 1:3),

поки апкапоїди повністю не екстрагуються. Органічні шари об'єднують та концентрують методом відгону до об'єму 50 мл. Одержаний розчин кількісно переносять у ділильну лійку, ополіскуючи ефіром, вільним від пероксидів. Р. додають ефір, вільний від пероксидів. Ру кількості не менше 2.1 об'єму розчину, щоб одержати рідину із густиною менше густини води. Одержаний розчин струшують не менше як із З порціями, по 20 мл кожна, 0.25 Мрозчину кислоти сірчаної до повного екстрагування алкалоїдів. Якшо необхідно, відділяють шари центрифугуванням і переносять у ділильну лійку. Об'єднані шари підлужнюють розчином аміаку Р і струшують із не менше як 3 порціями, по 30 мл кожна, метиленхлориду Р. поки алкалоїди повністю не екстрагуються. Органічні шари об'єднують, додають 4 г натрію сульфату безводного Р і витримують протягом 30 хв. обережно струшуючи. Метиленхлорид декантують і фільтрують. Натрію сульфат промивають 3 порціями, по 10 мл кожна, метиленхлориду Р. Органічні витяги об'єднують, упарюють насухо на водяній бані, залишок нагрівають при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв. Залишок розчиняють у декількох мілілітрах метиленхлориду Рі знову упарюють насухо на водяній бані та нагрівають залишок при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 15 хв. Одержаний залишок розчиняють у декількох мілілітрах метиленхлориду Р, додають 20.0 мл 0.01Мрозчину кислоти сірчаноїтг видаляють метиленхлорид, випарюючи на водяній бані. Надлишок кислоти титрують 0.02 М розчином натрію гідроксиду, використовуючи як індикатор метилового червоного змішаний розчин Р.

Вміст суми алкалоїдів, у перерахунку на гіосціамін,

увідсотках, обчислюють за формулою:

57.88х (20 - п )

100xw

де:

п — об'єм 0.02 Мрозчину натрію гідроксиду, у мілілітрах,

т — маса наважки настойки, у грамах.

Результати В: зони, відповідні гіосціаміну, на хроматограмах випробовуваного розчину та розчину порівняння змінюють колір від коричнюватооранжевого до червонувато-коричневого, але не сірувато-блакитного (атропін), інші додаткові зони зникають.

Етанол (2.9.10). Від 64 % (об/об) до 69 % (об/об).

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

50.0 г настойки випарюють до об'єму близько 10 мл. за допомогою мінімального необхідного об'єму

294	ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 1.429З

Created for http://www.uapf.com.ua

Берези листя

БЕРЕЗИ ЛИСТЯ

Betulae folium

BIRCHLEAF

Цілі або фрагмєнтовані. висушені листки Betula pendula Roth та/або Betula pubescens Ehrh., а також гібридів обох видів.

Вміст: не менше 1.5 % флавоноїдів, у перерахунку на гіперозшх (С:іН20О,2; М.м. 464.4) і суху сировину.

І Д Е Н Т И Ф І К А Ц І Я

A. Листки обох видів темно-зелені на адаксіальної поверхні та свїтло-зеленувато-сірі на абаксіальної поверхні: мають характерне густе сітчасте жилкування. Жилки світло-коричневого або майже білого кольору.

Листки Betula pendula голі, із густо розташованими залозками на обох поверхнях. Листки Betula pendula від 3 см до 7 см завдовжки та від 2 см до 5 см завширшки; черешки довгі; листкова пластинка із двічі зубчастим краєм, від трикутної до ромбічної форми, із ширококлиноподібною або усіченою основою. Кут кожного боку листкової пластинки не округлений або дещо округлений, її верхівка довга та загострена.

Листки Betula pubescens із нечисленними залозками та покривними волосками на обох поверхнях. На абаксіальній поверхні у кутах між жилками наявні невеликі пучки жовтаво-сірих волосків. Листки Betula pubescens дещо дрібніші, овальної або ромбічної форми, більш заокруглені. Вони шорсткі та більш правильно зубчасті. Верхівка не видовжена та не загострена.

B. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок зеленувато-сірого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються: численні фрагменти листкової пластинки із клітинами епідерми, що мають прямі оболонки, та клітинами нижньої епідерми, що оточують продихові апарати аномоцитного типу (2.8.3). Великі пельтатні залозки, звичайно, розміром від 100 мкм до 120 мкм, на верхній і нижній епідермах. Фрагменти мезофілу містять кристали кальцію оксалату. Фрагменти радіально розташованих судинних пучків і волокон склеренхіми, оточених кристалоносними обкладками. За наявності Betula pubescens, порошок також містить одноклітинні покривні волоски із дуже товстими оболонками, близько від 80 мкм до 600 мкм, звичайно 100-200 мкм завдовжки.

C. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Рисунок 1174,-1. — Діагностичні структури берези листків (Ідентифікація В)

АВерхня епідерма пластинки із супровідною палісадною паренхімою

B.Нижня епідерма пластинки із продиховими апаратами аномоцитного типу

C.Пельтатна залозка (вигляд зверху)

D.Судини із волокнами склеренхіми

E.Кристалоносна обкладка із призмами кальцію оксалату, губчаста паренхіма (Еа) та клітини іздрузою кальцію оксалату (ЕЬ)

F.Поперечний зріз пластинки, показано пельтатну залозку (вигляд збоку)

G.Покривні волоски вздовж краю пластинки (В. pubescens)

H.Покривні волоски верхньої епідерми пластинки (В.pubescens)

Випробовуваний розчин. До 1 г здрібненої на порошок (355) (2.9.12) сировини додають 10 мл метанолу Р. нагрівають у водяній бані при температурі 60 °С протягом 5 хв, охолоджують і фільтрують.

Розчин порівняння. 1 мг кислоти кофейної Р і 1 мг

кислоти	хііорогенової	Р. 2.5	мг гіперозиду Р і 2.5 мг
рутину	Ррозчиняють	у 10 мл метанолу Р.
Пластинка: ТШХп,іастинка			із шаром силікагелю Р.

Рухома фаза: киоюта мурашина безводна Р- вода Р- метиііетилкетон Р - етшіацетат Р(10:10:30:50).

Об'єм проби, що наноситься: 10 мкл, сму гами.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 10 см від лінії старту.

Висушування: у струмені теплого повітря.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 1.4	295

Created for http://www.uapf.com.ua

Б у р к у н

Вичяісння: обприскують розчином 10 г/л аміноетилоеого ефіру дифєніїбориої кисюти Р у метанолі Р;

потім обприскують розчином 50 г/л макроголу 400 Р \ метанолі Р. сушать на повітрі протягом 30 хв і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: на хроматограмі розчину порівняння у нижній половині мають виявлятися три зони: у по- р о к у зростання RF зона жовтаво-коричневої флуоресценції (рутин1), зона блакитної флуоресценції (кислота хлорогенова) і зона жовтаво-коричневої флуоресценції (гіпєрозид) і у верхній третині — зона блакитної флуоресценції (кислота кофейна).

На хроматограмі випробуваного розчину на рівні зон, відповідних рутину, кислоті хлорогеновій і гіперозиду на хроматограмі розчину порівняння, мають виявлятися три зони, відповідні їм за флуоресценцією. Зона, відповідна рутину, має дуже слабу флуоресценцію, зона, відповідна гіперозиду, має інтенсивну флуоресценцію. На хроматограмі можуть виявлятися також інші зони слабої жовтавокоричневої флуоресценції між зонами, що відповідають кислоті кофейній і кислоті хлорогеновій на хроматограмі розчину порівняння. Близько фронту розчинника виявляється зона червоної флуоресценції, відповідна хлорофілу. На хроматограмі випробуваного розчину між цією зоною і зоною, відповідною кислоті кофейній на хроматограмі розчину порівняння, виявляється коричнювато-жовта зона, відповідна кверцетину.

ВИПРОБУВАННЯ

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 3 % фрагментів маточкових сережок і не більше 3 % інших сторонніх домішок.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 10.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок (355) сировини сушать при температурі 105 °С протягом 2 год.

Запільна зола (2.4.16). Не більше 5.0 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Вихідний розчин. 0.200 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) поміщають у круглодонну колбу місткістю 100 мл, додають 1 мл розчину 5 г/л гексаметилентетраміну Р, 20 мл ацетону Рі 2 мл кислоти хлористоводневої PL кип'ятять зі зворотним холодильником протягом 30 хв і фільтрують крізь тампон із вати у колбу місткістю 100 мл. Тампон із вати додають до залишку у круглодонну колбу та екстрагують 2 порціями, по 20 мл кожна, ацетону Р. кожний раз проводячи кип'ятіння зі зворотним холодильником протягом 10 хв, охолоджують до кімнатної температури. фільтрують кожний екстракт крізь тампон із вати у колбу. Одержані охолоджені об'єднані ацетонові екстракти фільтрують крізь паперовий фільтр

у мірну колбу, доводять об'єм розчину ацетоном Р до 100 мл, обполіскуючи колбу та паперовий фільтр. 20.0 мл одержаного розчину помішають у ділильну лійку, додають 20 мл води Р і екстрагують суміш із 15 мл. а потім із 3 порціями, по 10 мл кожна, етилацетату Р. Одержані етилацетатні витяги об'єднують у ділильній лійці, промивають 2 порціями, по 50 мл кожна, води Р. фільтрують над 10 г натрію сульфату безводного Ру мірну колбу місткістю 50 мл і доводять об'єм розчину етилацетатом Рт 50.0 мл.

Випробовуваний розчин. До 10.0 мл вихідного розчину

додають 1 мл реактиву	алюмінію	хлориду Р та дово-
дять розчином 5 % (об/об) кислоти		оцтовоїльодяноїР
у метанолі Р до об'єму	25.0 мл.

Компенсаційний розчин. 10.0 мл вихідного розчину доводять розчином 5 % (об/об) кислоти оцтової льодяної Ру метанолі Рт об'єму 25.0 мл.

Вимірюють оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину через 30 хв у порівнянні із компенсаційним розчином за довжини хвилі 425 нм.

Вміст флавоноїдів, у перерахунку на гіпєрозид, у відсотках, обчислюють за формулою:

>4x1.25

т

де:

А — оптична густина випробовуваного розчину за довжини хвилі 425 нм,

т— маса наважки випробуваної сировини, у грамах.

Використовують питомий показник поглинання гіперозиду, що дорівнює 500.

БУРКУН

Meliloti herba

MELILOT

Цілі або різані, висушені надземні частини Melilotus officinalis (L.) Lam.

Вміст: не менше 0.3 % кумарину (С0 Н6 0: ; Мж 146.1), у перерахунку на суху сировину.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Стебло зелене, циліндричне, голе, тонко ребристе. Листки чергові, черешкові, трійчасті, із 2 ланцетними прилистками; листочки близько 3 см завдовжки, 20 мм завширшки, від видовжених до яйцеподібних, із дрібнозубчастим краєм, загостреною верхів-

296	ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 1.4

Created for http://www.uapf.com.ua

кою та клиноподібною основою; верхня поверхня темно-зелена та гола, нижня поверхня блідо-зелена, вкрита короткими, тонкими волосками, особливо біля основи. Су цвіття — китиця із численних блідожовтих квіток, близько 7 мм завдовжки; квітка має опушену чашечку із 5 глибоко розділеними, нерівними зубцями га метеликовий віночок. Плід — нерозкривний біб, жовтаво-коричневий, короткий і загострений на верхівці, часто він знаходиться у неопадаючій чашечці; поверхня боба гола та поперечно зморшкувата.

B. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок жовтаво-зеленого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідрату Р. У порошку виявляються: фрагменти пластинки листка (вигляд із поверхні) із клітин епідерми із нерівномірно потовщеними, слабо звивистими оболонками та численних продихових апаратів, звичайно, аномоцитного типу із 3-6 побічними клітинами; однорядні покривні волоски із 2 коротких, базисних клітин із гладенькими оболонками та довгої термінальної клітини, зігнутої під прямим кутом, із товстою оболонкою та бородавчастою кутикулою; зрідка залозисті волоски із короткою, 2-3-клітинною ніжкою та яйцеподібною, дворядною голівкою із 4 нечітких клітин; окремі фрагменти пелюсток із сосочкоподібних клітин; фрагменти провідної тканини стебла із прилеглими, нездерев'янілими, септованими волокнами, що містять призми кальцію оксалату; фіброзний шар пиляка; пилкові зерна від кулястої до яйцеподібної форми, близько 25 мкм завдовжки, із 3 порами та гладенькою екзиною.

C. Тонкошарова хроматографія (2.2.27).

Випробовуваний розчин. До 0.3 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) додають 3 мл метанолу Р, нагрівають на водяній бані при температурі 60 °С протягом 1 хв і фільтрують.

Розчин порівняння. 50 мг ФСЗ кумаринуть. 20 мг кислоти о-кумарової Р розчиняють у 50 мл метанолу Р.

Пластинка. ТШХ пластинка із шаром силікагелю Р. Рухома фаза: верхній шар суміші: кислота оцтова

розведена Р - ефір Р - толуол	Р(10:50:50).
Об'єм проби, що наноситься:	25 мкл, смугами по
10 мм.

Відстань, що має пройти рухома фаза: 12 см від лінії старту.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: обприскують 2 М розчином калію гідроксиду спиртового. Переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати: нижче наведено послідовність зон на хроматограмах випробовуваного розчину та розчину порівняння. На хроматограмі випробовуваного розчину можуть виявлятися також інші слабі зони різного кольору.

		Буркун
Верхня частина пластинки
кумарин: зеленувато-	: зеленувато-жовта
жовта флуоресціююча зона		флуоресціююча зона
	; (кумарин)
	I	синя флуоресціююча зона:
о-кумарова кислота:		зеленувато-жовта	j
	:		і
зеленувато-жовта		флуоресціююча зона
флуоресціююча зона	j (о-кумарова кислота)		і
		може бути наявна	:
Розчин порівняння	j	Випробовуваний розчин	1

ВИПРОБУВАННЯ

Сторонні домішки (2.8.2). Не більше 2 % стебел більше 3 мм у діаметрі; не більше 2 % інших сторонніх домішок.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 12.0 %. 1.000 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) сушать при температурі 105 °С протягом 2 год.

Загальна зола (2.4.16). Не більше 10.0 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуваний розчин. Близько 50 г сировини повністю здрібнюють на порошок (500) (2.9.12). До 5.00 г здрібненої на порошок сировини додають 90 мл метанолу Р, кип'ятять зі зворотним холодильником протягом ЗО хв, охолоджують і фільтрують під вакуумом крізь скляний фільтр. Одержаний залишок за допомогою 90 мл метанолу Р видаляють із фільтра та обробляють, як зазначено вище. Одержані фільтрати поєднують і доводять об'єм розчину

метанолом Рд,о 250.0 мл.

Розчин порівняння. 25.0 мг ФСЗ кумарину розчиняють

у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 250.0 мл.

Колонка:

—розмір: 0.25 м х 4 мм,

—нерухома фаза: сигікагель октадеци.іси. іільний гндкепований дія хроматографії Р о мкм).

Рухома фаза: ацетонітри.г Р - розчин 5 r/л кислоті фосфорної Р{22:7S).

Швидкість рухомої фази: 1.7 мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 275 нм.

Об'єм інжекції: 20 мкл.

297 ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 1.4