18. Актуальність праці к. Ушинського «Людина як предмет виховання, досвід педагогічної антропології» на сучасному етапі

К.Д. Ушинський заклав основи спеціального вивчення людини як воспитуемого і вихователя з метою узгодити педагогічну теорію і практику з природою людини. Він вів педагогіку до ідеалу антропологічного універсалізму. Всі знання про людину повинно слугувати фундаментом для педагогіки - про душу, про тіло, про людському гуртожитку. 

У 1868 був опублікований перший, а в 1869 - Другий том твору К.Д. Ушинського "Людина як предмет виховання: досвід педагогічної антропології". Смерть перервала його працю в найбільш напружений момент творчості - завершення трилогії, яка не мала якогось аналога у світовій педагогічній літературі. 

Аналіз основної педагогічної праці К.Д. Ушинського “Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології” (1868) засвідчив, що автор подав методологічне обґрунтування педагогіки, розкрив місце педа-гогічної антропології в ряді людинознавчих наук (психологія, фізіологія, анатомія); проаналізував процеси пізнання дитини, закономірності розвит-ку її пам’яті, уяви, мислення та інших видів психічної діяльності; наголо-сив на тому, що на цих знаннях будується навчання й виховання.

К.Д. Ушинський у фундаментальній праці “Людина як предмет ви-ховання. Досвід педагогічної антропології” та інших публікаціях загост-рював увагу на тому, що від правильного виховання залежить майбутнє як окремої людини, так і людства в цілому, тому найважливішим фактором удосконалення суспільства є, на його думку, формування духовності осо-бистості. Учений прагнув розв’язати суперечності, які містяться в самій людині: її матеріальна й духовна природа. Основне завдання освітньої сис-теми педагог убачав у тому, щоб привести в належну рівновагу тілесні та душевні прагнення, а потім душевні розвинути так, щоб вони власною си-лою своєю узяли перевагу над тілесними.

У своїй педагогічній концепції педагогічної антропології учений на-голошував, що основною умовою реалізації антропологічних ідей є єдність навчання й виховання.

18. Людина як предмет наукового вивчення

Розвиток людини підпорядковане загальним для всього живого законами і одночасно має особливості, відмінні від онтогенезу будь-яких інших відомих нам істот. 

Генотип і фенотип. Під індивідуальним розвитком розуміються поступові, тобто прижиттєві зміни в рості, формі і функціях організму, розгорнуті в часі.  У їх ході генетичний потенціал (генотип) розгортається в функціонуючі зрілі системи (фенотип) - конкретне вираження анатомічних, психологічних та інших ознак.  Термін генотип означає спадкові "інструкції", програми розвитку, які передаються від одного покоління до іншого в генах. Фенотип - термін, що означає функціонуючий розвинувся організм.  Фенотипи являють собою продукти взаємодії генетичної інструкції з умовами її реалізації. Вони даються взаємної зв'язком і підтримкою генотипу і середовища.  Генотип заплідненої яйцеклітини несе в собі програму фізичного розвитку, яка полягає у досягненні зрілості і притаманною їй складності організму в цілому і складових його органів.  Дозрівання організму залучає не тільки зростання, але також і процеси якісних змін - розвиток. 

 Унікальність кожного організму закладена вже в його спадковості.  Справа в тому, що передача тих чи інших рис, особливостей (в генетичних термінах - ознак) від предків до нащадків завжди є своєрідне, особливе поєднання генетичного матеріалу, не буквально поновлюваних батьків в нащадках.  Закони перекомбінірованієм батьківського спадкового матеріалу при злитті двох статевих клітин такі, що генотип кожного організму виявляється унікальним. За винятком монозиготних (однояйцевих) близнюків не існує повністю ідентичних генотипів. 

Людський організм поступається багатьом тваринам у швидкості пересування, фізичній силі і т.п. Але в людини є літаки і супутники, автомобілі та велосипеди, вітрильники і теплоходи, підводні човни і підземні поїзди. 

Із середини XIX в. в розвинених країнах світу спостерігається вражаюча тенденція до прискореного зростання і дозрівання дітей.  Генетичні та середовищні аспекти акселерації відзначаються вже на стадії внутрішньоутробного розвитку. Спостерігаються значні зміни в темпах росту і розвитку немовлят. З віком темпи акселерації ростуть. Прискорюється статеве дозрівання.