10. Предмет і сфера застосування педагогічної антропології

Педагогічна антропологія – це наука про розвиток дитини, його вихованні.

Предметом педагогічної антропології є об'єкт педагогіки – людина що розвивається. Тільки досліджуючи свій об'єкт, педагогіка може розробити свій предмет – цілеспрямовані взаємодії людей, манливі у себе бажані зміни у мотиваційної, інтелектуальної, поведінкової сферах особистості.

Педагогічна антропологія необхідна, щоб постачати теорію і практику виховання орієнтирами для обліку закономірного розмаїття особистісних властивостей. Тільки тоді теорія сказати практику, власне у яких ситуаціях, у якому саме поєднанні обставин і той ж метод шкідливий, у яких - корисний, а яких – нейтральний.

Педагогічна антропологія як основа життєво важливих типологий педагогічних ситуацій, і розробити методичних варіантів навчання і виховання. Це дозволяє їм отримати прості і дієві способи індивідуалізації освітньої роботи, тобто. застосування наукового знання практично.

Вона покликана попереджати про небезпеку чи неможливості тих чи інших зусиль. Педагогічна антропологія розробляє вчення про педагогічних «хворобах», про їхнє ознаках, їх зовнішніх та міністр внутрішніх причини й розвитку, про їхнє терапії, і профілактиці. Серед хвороб душі, й духу особливо небезпечні злоякісні душевні освіти типу антропофобии, екзистенціальної нізвідки і владолюбства. Зрозуміло, наскільки необхідні описи цих патологій і педагогічні висновки їх.

Педагогічна антропологія неспроможна у своїй не спиратися на дані з психології та психоаналізу, психіатрії. Психологія злочинця дає цінний матеріал у розвиток педагогічної нозології, терапії, і гігієни. Психоаналіз відсилає дослідника до дитинства котрий страждає хворобою душі, до хронічно і одноразовим психічним травм. Дає глибокі знання про неврозах та його изживании. Медична психологія служить важливим джерелом для педагогічної деонтології.

Педагогічна антропологія виділяється у структурі педагогіки як фундаментальна, разом, допоміжна наука, складова «цокольний поверх» у будинку педагогіки, тобто. постачальна її області цілісним знанням про їхнє об'єкті.

Це знання необхідне рішення дуже важливою методологічної проблеми – переходу з рівня до рівня до вивчення людини, наприклад, з біохімічного, молекулярного рівня – на поведінковий через багаторазово опосредствующие такий перехід ланки. Це знання може допомогти в періодизації онтогенезу людини, нарешті, у будівництві теорії особистості, під час вирішення питань про структуру, сторони і ознаках розвитку особистості, про кордони змін цих ознак і чинниках, регулюючих ці зміни.

Одне з найважливіших цілей педагогіки – профілактика і корекція девіантної, руйнівного поведінки – у принципі недосяжна поза і крім людинознавства. Педагогічна антропологія розкриває «технологію» становлення і традиції виховання злочинців. У основі її лежить тисячолітня практика експлуатації низинних спонукань, що вкорінені у людській природі.

10. Предмет і методи сучасної педагогічної антропології та їх характеристика

Педагогічна антропологія – це наука про розвиток дитини, його вихованні.

Об'єктом педагогічної антропології стосунки людина – людина, а предметом – дитина. Щоб зрозуміти цей об'єкт й проникнути у цей предмет, необхідно передусім розібратися про те, що таке людина, яка її природа.

Метод педагогічної антропології покликаний: 1) аналітично досліджувати людину як вихователя і воспитуемого; 2) синтезувати дані різних областей людинознавства; 3) паралельно здійснювати їхню педагогічну інтерпретацію; 4) дослідними та експериментальними шляхами вивчати численні факти, фактори, процеси і явища змін до особистості та в колективах; 5) будувати дедуктивно-гіпотетичні і індуктивно-емпіричні моделі і теорії - системи основних ідей у межах свого предмета.Давати цілісне уявлення про закономірності в своїй області пізнання. 

Головний метод педагогічної антропології - історичний. 

Використання педагогічної антропологією даних і результатів історії полегшується, зокрема за допомогою їх порівняльного аналізу. 

У "світовому процесі наслідування" педагогіка не може не побачити як пояснень безлічі видів виховної та навчальної практики, так і величезного резерву для корисних і доречних запозичень.Одночасно педагогіка набуває в результаті порівняльно-історичних досліджень міцні основи для використання національних традицій, всього попереднього ходу суспільного розвитку. 

Синтез. Дані конкретних наук про людину тільки тоді можуть бути засвоєні педагогікою, коли їх синтез доведений до перетворення їх у поняття. Постійно розвиваючись система таких понять дозволяє будувати предмет педагогічної антропології як необхідного "посередника" між педагогікою і всім різноманіттям людинознавства. Понятійна система педагогічної антропології, як і всяка інша, будується за допомогою загальних методів науки: аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, індукції, дедукції та ін 

Педагогічна антропологія здійснює потрібний їй синтез людинознавства, не існує поза цих її інтегративних зусиль. 

Педагогічна антропологія не пасе задніх отриманого іншими областями пізнання даних про людину, її розвитку і поведінці, але запитує їх. Вона розглядає свою об'єктну сферу з точки зору свого предмета - власної проблематики, і вона має в своєму розпорядженні надійними методами самостійних наукових вишукувань. 

Педагогічний синтез знання необхідний ще з однієї причини. Без систематичних контактів між фізіологією, соціологією, іншими науками і педагогікою неминучі так звані помилки необізнаності.Мова йде про незнання фактів, закономірностей і методів, життєво важливих для вирішення проблем даної галузі знання. 

Цей синтез педагогічна антропологія здійснює, зокрема, за допомогою герменевтики. 

Герменевтичний метод у педагогічній антропології необхідний, оскільки він дає розуміння природи людини.

Герменевтика - тлумачення текстів та вчення про принципи їхньої інтерпретації. Інтерпретувати - значить, розкрити зміст, зміст чого-небудь. 

Педагогічне тлумачення - це пояснення того, чому і чому дане явище чи процес значимі для педагогіки. Значущі, тобто важливі, значні в педагогічній діяльності. Значущі, тобто мають зміст, цінне для виховання. 

Цей метод дозволяє осмислювати сутність, суть, значення для педагогіки законів становлення і розвитку людини у всіх його проявах. Він дозволяє осягати зміст, мета, розумна підстава виховання. Допомагає відшукувати сенс вчинків і навіть сенс життя. 

У поняття інтерпретації включається ідентифікація проблем, релевантних для педагогіки, зокрема, виявлення джерел інтерпретації.