Тема 3 Міжнародна ситуація на Далекому Сході

ану. Вже на початок 70-х років Японія зайняла провід позиції в торгівлі з Австралією, Індонезією, Таїландом Філіппінами, Тайванем, Південною Кореєю, Південні В'єтнамом. Японський експорт у країни Південно-Схід| ної Азії зріс тоді більш ніж удвоє порівняно з середино* 60-х років, набагато переважаючи японський імпорт цих країн. Зростання економічної могутності Японії, прагнення перетворити район Далекого Сходу й Тихої океану на сферу свого впливу об'єктивно супереч інтересам США в цьому регіоні. Японія ставала чині ником, що певною мірою підривав панівні позиції СІ~ в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Послідовний Вашингтона на відновлення японського економічного військового потенціалу сприяв перетворенню Японії економічну противагу самим США в районі Східної Азі| й Тихого океану. Це не могло не призвести до кризов* явищ у японо-американських відносинах.

Симптомами кризи в японо-американських відноси^ нах початку 70-х років стали вимога США ревальвуваї єну, а також несподіване для Токіо рішення Р. Ніксон^ відвідати Пекін. Ці акції свідчили про глибоке занепо-] коєння Вашингтона у зв'язку з наступом японсь* монополій на американські ринки і про небажання СІ враховувати інтереси свого союзника.

Засоби масової інформації досить часто акцеї увагу на торговельно-економічних суперечностях Японією і СІЛА, які справді набирали в певні періоді надзвичайно гострого характеру й справляли знач вплив на політичні відносини партнерів. Японо-амери-j канські торговельні суперечності не подолані донині безумовно, зберігатимуться надалі, періодично загостри ючись. Проте слід ураховувати, що такі суперечносі притаманні ринковій економіці і спричинюють не тільк негативні, а й позитивні наслідки. Заінтересованість і пом'якшенні відцентрових тенденцій спонукає керівники Японії і СІЛА вживати заходів для запобігання економіч| ним суперечностям.

На середину 70-х років військово-політичні позиі. США в азіатсько-тихоокеанському регіоні серйозно пос| лабилися, про що свідчили падіння проамерикансь* режимів в Індокитаї й розпад СЕАТО. На міжнарод арені в цілому загострювалися міжімперіалістичні супе речності в умовах енергетичної кризи, посилювалася

314

ротьба країн, що розвиваються, за встановлення нового міжнародного економічного порядку, розгортався націо­нально-визвольний рух на африканському континенті. Все де викликало помітний поворот управо в політичному мисленні правлячих кіл СІЛА. Прихильники «жорсткого курсу» щодо країн протилежної соціально-економічної системи отримали аргументи на користь посилення кон­фронтації з цими країнами. В умовах подальшого послаб­лення міжнародних позицій СІЛА Вашингтон почав роз­глядати як невідкладне й першочергове завдання амери­канської політики в Азії зміцнення відносин зі своїми партнерами, передусім з Японією.

Зміна пріоритетів в азіатсько-тихоокеанській стратегії СІЛА чітко визначилася вже з середини 1975 p., коли об'єктом найбільшої дипломатичної активності Вашинг­тона стала Японія. З цього часу по суті почався новий етап у розвитку японо-американських відносин, що по­значився більш високим рівнем військового співробіт­ництва і рішучістю дотримуватися погодженої політико-дипломатичної лінії у відносинах із третіми державами. Зустрічі керівників обох сторін порівняно з попереднім періодом набрали більш інтенсивного й довірчого харак­теру, постійним став обмін делегаціями представників військових відомств. Після приходу до влади адміністра­ції Д. Картера першою закордонною поїздкою нового віце-президента /. Мондейла була поїздка на Японські острови (лютий 1977 р.). У березні того ж року візит новому американському президентові зробив японський прем'єр-міністр Т. Фукуда.

Обидві сторони підтвердили намір своїх країн підтри­мувати високий рівень двосторонніх відносин, убачаючи в цьому основу такого «світопорядку», який відповідав би інтересам Заходу. Найвищі керівники двох держав до-сягли неофіційної домовленості про збереження системи Щорічного автоматичного продовження «договору без­пеки» протягом тривалого часу, в усякому разі на період Дії Договору про нерозповсюдження ядерної* зброї. СІЛА формально підтвердили ядерні гарантії своєму союзни­кові. Адміністрація Картера виступила з офіційною за­явою про намір ураховувати позицію свого партнера з Усіх серйозних міжнародних проблем і не здійснювати без попередніх консультацій з японським урядом ніяких Дипломатичних акцій, що зачіпають його інтереси. Одно-

31 £

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

часно й Токіо почав уникати дипломатичних акцій, пе-| редусім щодо країн соціалістичної системи, які моз було б тлумачити як проведення сепаратного курсу. рактеризуючи нову фазу американо-японських відносі державний секретар СІЛА Г. Кіссінджєр заявив: Сполучених Штатів жодні відносини не мають такої важливого значення, як наш союз із Японією. Забезпе-| чення взаємної безпеки залишається основою нашої співробітництва, але в нову епоху ми поширюємо на партнерські відносини на всю сферу спільних інтересів...», Незважаючи на гостру конкурентну боротьбу, що ста| новить невід'ємну частину ринкових відносин, і Японія, СІЛА прагнули консолідувати зусилля, виробити погод*| жені заходи як вшськово-політичного, так і економічної характеру, що в цілому сприяло подальшому зміцнеї японо-американського союзу.