Тема 2 Особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сході

_лавц_? а італійцями — Італії. Експерти СІЛА й Велико­британії, які виступили на сесії, запропонували поділити Юлійську Крайну на дві частини: східну і західну. Дві третини її території відходили до Югославії, а прибережні смуги Адріатичного моря — до Італії. Тож західна час­тина Юлійської Крайни опинялася відрізаною від моря, французькі експерти пропонували відкрити прохід до моря для західних районів Юлійської Крайни, але все-таки залишали їх відрізаними від порту Трієст.

Після досить тривалих дебатів РМЗС ухвалила компро­місне рішення: створити Вільну територію Трієст і вста­новити кордон між Італією і Югославією там, де його накреслили французькі експерти.

Серйозна дискусія розгорнулася з питання про статус Вільної території Трієст і засад її врядування. СРСР ви­ступив за надання населенню права на власний розсуд створювати конституційні органи управління. США й Великобританія стояли за управління цією територією гу­бернатором, якого мала призначити Рада Безпеки. Угоди про статус Трієста на Паризькій сесії так і не було досяг­нуто.

На обговорення Паризької сесії РМЗС із проблем долі колишніх італійських колоній (Лівії, Еритреї, Сомалі) бу­ло висунуто чотири проекти резолюцій.

Пропозиції СІЛА зводилися до передання всіх ко­лишніх колоній під колективну опіку чотирьох держав (СІЛА, Англії, Франції й СРСР). Керувати цими колоніями мали адміністратори, призначені Радою ООН з питань опіки.

Англійський проект передбачав утворення з північно-африканських колоній Італії незалежної держави «Велика Лівія», яка б об'єднала Тріполітанію і Кіренаїку, та ство­рення на сході пщ протекторатом Англії іншої держави — «Великого Сомалі», яка б мала у складі не лише колишнє італійське Сомалі, але й два райони Ефіопії — Огаден і так звані зарезервовані території.

Франція, остерігаючись зміцнення позицій Велико-Риганії в районі Середземного моря та в Африці, пропо-увала доручити опіку над колишніми італійськими ко­лоніями самій Італії.

^^{І П}Р^ОПОЗИЦД передбачали встановлення над з колоніальних територій колективної опіки двох

39

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОДч НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

держав — Італії та однієї з союзних держав. Союзна жава мала призначити адміністратора, що приймав рішення за згодою з особливою консультативною радої складі п'яти членів (троє — представники союзних де жав, двоє — представники місцевого населення).

Позиція СРСР змусила СІЛА відмовитися від сі проекту й спочатку приєднатися до пропозицій Фра але потім, під тиском Великобританії, висунути ноі варіант резолюції. Держсекретар СІЛА Бірнс запропоі вав передати колишні італійські колонії під опіку тирьох держав, визначених Паризькою сесією тері на один рік, аби протягом року вирішити питання долю цих колоній. Якщо угоди про це не буде дося то Питання по закінченні року слід передати на роз Організації Об'єднаних Націй.

Після тривалих дискусій Рада міністрів закордої справ ухвалила пропозиції Бірнса.

З 25 липня по 15 жовтня 1946 р. в Парижі відбувс мирна конференція представників 21 держави.

Значне місце на початковому етапі роботи конфеї ції посіло обговорення процедурних питань. Було но резолюцію, яка оголошувала рекомендації конфеї ції рішеннями, якщо вони ухвалені не лише більшіс дві третини голосів, а й простою більшістю. 25 ве{ 1946 р. міністри закордонних справ Англії, СІЛА, Фр ції й СРСР опублікували Декларацію про колишні 'ц лійські колоніальні володіння в Африці, яка стала осі вою для Спільної декларації з цього питання, і була писана разом із мирними угодами.

Щодо статусу Вільної території Трієст західні кра запропонували всю повноту влади надати губернатор відповідальному за свої дії лише перед Організації Об'єднаних Націй.

Радянський Союз вважав за необхідне передати ві навчу владу урядові Вільної території Трієст, створю! му народними зборами й відповідальному перед Але цю пропозицію відкинула більшість учасників кс ференції.

Серед територіальних проблем конференція розо ла претензії Греції на 1/10 болгарської території, мез чої з грецьким кордоном, під приводом «стратегічної пеки». Створена конференцією комісія з пол

40