Тема 8 Латиноамериканська система міжнародних відносин

На початку 60-х років під впливом кризи систем, міжнародного поділу праці в Латинській Аме­риці розгорнулися досить масштабні інтегра­ційні процеси. Менше ніж за 10 років вони охопили:

498

всі країни регіону. Інтеграція була для латиноамерикан­ських країн важливим засобом зміцнення економічного й політичного суверенітету.

В 1960 р. постали Центральноамериканський спільний ринок — ЦАСР (Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Ніка­рагуа, Сальвадор), а також Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВІ) у складі 11 країн.

У 1968 р. держави Карибського басейну створили Ка­рибську асоціацію вільної торгівлі (КАВТ), яка в 1973 р. трансформувалась у Карибський спільний ринок (КСР), а також Східно-Карибський спільний ринок (СКСР), який згодом перетворився в Організацію східнокарибських держав (ОСКД). У 1969 р. Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор, Чилі об'єдналися в Андську групу.

Наприкінці 60-х і на початку 70-х років у Латинській Америці широкого розвитку набуває боротьба за еконо­мічну незалежність і справжній суверенітет, що набрала особливої сили в Чилі (при уряді Сальвадора Альенде), в Перу (при уряді Веласко Альварадо), а також в Еквадорі, Аргентині, Панамі й на Ямайці.

Зміни у внутрішньополітичній обстановці латиноаме­риканських країн і в міжнародно-політичній сфері не могли не відобразитись на інтеграційних процесах.

З'явились нові тенденції в підході до іноземного ка­піталу, що дістали офіційне визнання в 1967р. на зустрічі президентів латиноамериканських країн у Пунта-дель-Есті (Уругвай). У прийнятій учасниками зустрічі декларації вказувалось, що інтеграція має повністю слугувати інте­ресам Латинської Америки, і підкреслювалося, що «іно­земні компанії тільки тоді зможуть відігравати важливу роль у досягненні мети інтеграції, коли вони будуть підкорятися латиноамериканським планам розвитку».

Прагнення латиноамериканських країн підпорядкува­ти функціонування іноземних компаній завданням націо­нального розвитку, ослабити їх контроль над національ­ною економікою найбільшою мірою виявилося в діяль­ності Андської групи.

Андські країни першими в Латинській Америці роз­робили колективні заходи відносно іноземного монопо­лістичного капіталу. В 1971 р. вони прийняли документ, Що дістав назву «Загальний режим щодо іноземного ка­піталу, патентів, ліцензій, платежів».

499

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Одним із важливих заходів, що передбачався «Заі ним режимом», стало поступове переведення іноземні компаній у категорію національних чи змішаних. Ус

новлювалися і терміни переведення — 15 років для__.

лумбії, Чилі, Перу і 20 років для Болівії й Еквадор} Іноземним інвесторам не дозволялося переказувати кордон більше 14 % річних від зареєстрованої су™« прямих капіталовкладень. «Загальний режим» досить во| рожо сприйняли провідні західні держави. Вони ста чинити економічний і політичний тиск на андські країі„^ наполягаючи на скасуванні чи радикальній зміні поло-жень «Загального режиму». ч

Латиноамериканський досвід показав, що будь-які з&\ ходи, які зачіпають інтереси іноземного монополістичні ного капіталу, потребують міжнародного захисту. Тому| великого значення для країн регіону, які інтегрувалисяД набула проблема політичної єдності, від чого великою] мірою залежали результати їх спільної зовнішньополітич-І ної діяльності щодо захисту національних інтересів. ,

У 70-ті роки, з поглибленням процесу інтеграції й| збільшенням кількості об'єктів, що підлягали спільному! управлінню, досконалішою ставала інституційно-політич-f на структура, ширші можливості відкривалися для узгод-^ жених політичних акцій країн-учасниць. В Андській гру- : пі, в Карибському спільному ринку, ЛАВТ, Організації?; східнокарибських держав з'явилися спеціальні органи,, покликані формувати зовнішню політику інтеграційних! об'єднань. В Андській групі був створений парламент. j

Тенденція до спільних дій на міжнародній арені країн, * які інтегруються, особливо чітко виявилася в зовнішньо-; політичній діяльності андських держав.

Країни Андської групи підтримали процес демократи- \ зації режимів Латинської Америки. Вони відкрито стали на сторону нікарагуанських патріотів у боротьбі проти режиму А. Сомоси. На засіданні міністрів закордонних; справ ОАД (вересень 1978 — червень 1979 pp.) членил групи закликали до ліквідації режиму А. Сомоси. Разом з = Аргентиною і Панамою андські країни в 1974 р. під­писали «Декларацію Аякучо», взявши зобов'язання «ство­рювати умови, необхідні для вживання ефективних захо­дів щодо обмеження озброєння і припинення ввезення наступальної зброї до Латинської Америки, з метою

500