Тема 4 Міжнародні відносини в Лівденно-Східній Азії

визначити конкретні строки об'єднання, тому прогр документи Національного фронту визволення Півдеї В'єтнаму передбачали лише поетапне вирішення питаї шляхом переговорів. По-друге, для початку переговор між Північчю й Півднем про об'єднання необхідно буд щоб Південний В'єтнам став суверенною, незалежне країною з коаліційним урядом на чолі.

Така перспектива суперечила задумам як сайгонсько| режиму, так і Вашингтона, який за всяку ціну намаг зберегти свої позиції у В'єтнамі, добитись увічнення колу країни, перетворення Південного В'єтнаму, поряд| Південною Кореєю, у військовий плацдарм на матерї ковій частині азіатського континенту для придушеї національно-визвольного руху в усій Швденно-Сх Азії. В досягненні цих цілей роль ударної сили Ваг тон відводив армії сайгонського режиму. З осені 1961 США розпочали швидке нарощування чисельності й боіі вої оснащеності американської армії в Південною В'єтнамі, створили там штаб американського комаї вання з надання воєнної допомоги сайгонському рез мові. Цьому штабові фактично підпорядковувалася са ганська армія, що було розцінене в урядових колах як воєнне втручання США в Південному В'єтнамі.

В серпні 1964 р. СІЛА здійснили збройну провокаї в територіальних водах ДРВ — Тонкінській затоці —;!■ метою створити привід для поширення американської ресії на територію ДРВ. Група військових кораблів 1-і флоту СІЛА, вийшовши з японських портів, наблизі до берегів ДРВ і почала обстрілювати її територію, тивуючи свої дії умисним нападом на них торпедних терів ДРВ. 5 серпня президент США Л. Джонсон твердив американську версію подій у Тонкінській затої й віддав наказ ужити «відповідних заходів». Такими захо дами стали нальоти американських літаків на територі ДРВ, що розпочалися в той самий день. 7 серпня 1964 j американський конгрес ухвалив «тонкінську резолюцію! яка надала президентові США право необмеженого ві користання американських збройних сил у Південно-Сх ній Азії й започаткувала пряму агресію США у В'єтна Таким чином, СЛІА відшукали привід для нарощуваї збройних сил у Південному В'єтнамі, поширення повії ряної війни на територію ДРВ і Лаосу та втручання внутрішні справи Камбоджі.

350

В 1965 р. Вашингтон розв'язав війну проти В'єтнаму, а згодом проти Лаосу й Камбоджі. Ця «локальна» війна, безпосередньою метою якої було збереження і зміцнення американських позицій у Південному В'єтнамі, стала разом з тим спробою здійснити воєнними засобами дале­косяжні плани «глобальної стратегії» США. На Півдні В'єтнаму діяв півмільйонний американський експедицій­ний корпус, оснащений найновішою бойовою технікою, Північ В'єтнаму піддавалась інтенсивним бомбардуван­ням з повітря і моря. Розпочинаючи неоголошену війну проти ДРВ, СЛІА намагались придушити прагнення в'єт­намського народу до незалежності й об'єднання країни, змусити ДРВ відмовитись від підтримки визвольного руху в Південному В'єтнамі.

Агресія США у В'єтнамі спричинила утворення в Південно-Східній Азії небезпечного вогнища напруже­ності, що тривалий час ускладнювало всю міжнародну обстановку. Після того як США розв'язали агресивну війну проти ДРВ, національно-визвольна^/війна на Півдні злилась з війною в'єтнамського народу на захист бать­ківщини на Півночі й набрала загальнонаціонального характеру. Відбиття американського вторгнення стало першочерговим завданням для всього в'єтнамського на­роду. Вже на початку червня 1965 р. близько 1 млн в'єт­намців виявили добровільне бажання зі зброєю в руках боротись проти американської агресії.

Вживши енергійних заходів з евакуації великих промислових підприємств у сільську місцевість, уряд ДРВ забезпечив випуск основних видів продукції. Особлива увага приділялася підвищенню ефективності сільськогос­подарського виробництва й місцевої промисловості. Був взятий курс на досягнення самозабезпеченості кожної провінції Північного В'єтнаму в задоволенні потреб обо­рони, виробництва, населення. Всі ці заходи дали змогу ДРВ не тільки вистояти в жорстокій боротьбі, а й збе­регти стабільний рівень сільськогосподарського та про­мислового виробництва, підвищувати свою обороноздат­ність і надавати допомогу національно-визвольним силам Півдня В'єтнаму. Важливим фактором моральної й матеріальної підтримки ДРВ слугувала допомога СРСР та інших соціалістичних країн. Радянський Союз надсилав До В'єтнаму все, в чому відчували потребу в'єтнамські

РОЗДІЛ НІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

економіка й оборона, в'єтнамський народ. Завдяки тавкам сучасного озброєння з СРСР та інших др; країн відбувалося технічне переоснащення В'єтнаме народної армії. В'єтнамські війська перетворювались сучасну армію, здатну протистояти американській агресі відбивати нальоти американської авіації.

Внаслідок успіхів визвольних сил Південного В'є му, які спирались на підтримку й допомогу Північно: В'єтнаму, СРСР, інших країн та співчуття світової мадськості, збройна інтервенція США в Південно: В'єтнамі зайшла на кінець 60-х років у глухий кут. Заз: ла краху й американська тактика «в'єтнамізації» ві сутність якої полягала в проведенні принципу «азіа проти азіатів», цебто намаганні змусити врешті-ре: «в'єтнамців боротись проти в'єтнамців».

Успішно відбиваючи удари агресора, ДРВ і націон но-визвольні сили Південного В'єтнаму вели актив: дипломатичну боротьбу за припинення бомбар, Північного В'єтнаму, виведення іноземних військ із денного В'єтнаму, справедливе врегулювання у В'єтна на основі неухильної поваги законних інтересів і в від'ємних прав його народу, без будь-якого зовнішню: втручання. Малося на увазі, що питання об'єдна: В'єтнаму повинне бути вирішене мирним шляхом у повідності з волевиявленням населення обох його час Необхідно підкреслити, що в прийнятій в 1967 р. но програмі Національного фронту визволення Південно: В'єтнаму відзначалось, що до об'єднання країни денний В'єтнам буде протягом певного часу існувати незалежна держава. В червні 1969 р. був утворений Ті совий уряд Республіки Південний В'єтнам, який віді важливу роль в організації відсічі агресії США на Пі країни, в мобілізації міжнародної підтримки визвольн] боротьби південнов'єтнамського народу. Одним з пер (13 червня 1969 р.) цей уряд визнав СРСР.

Поєднання зусиль ДРВ і Республіки Південний В'ї нам на воєнному, політичному й дипломатичному ф; тах відкрило шлях до переговорів з урегулювання В'єтнамі. Ще в листопаді 1968 р. США мусили оголос про припинення всіх воєнних дій і початок переговорі ДРВ і Національним фронтом визволення Південно' В'єтнаму. Переговори були тривалими і складними.

352

З кінця березня 1972 р. національно-визвольні си. Південного В'єтнаму добилися значних перемог, я змінили стратегічну ситуацію і завдали серйозної норазз політиці «в'єтнамізації». 20 жовтня 1972 р. уряди ДРЕ СІЛА досягай угоди про припинення війни й відно лення миру у В'єтнамі. Ця угода, яку обидві сторої домовились підписати 31 жовтня 1972 p., відповіда. реальній обстановці в Південному В'єтнамі, гарантува основні національні права в'єтнамського народу й праї південнов'єтнамського народу на самовизначення. Про: через позицію Вашингтона мирна угода не була підлі сана до кінця 1972 p., а агресивна війна СЛІА у В'єтнаї набрала ще жорстокішого характеру.

Агресивна політика США в Індокитаї викликала ене{ гійний протест в ООН. В січні 1973 р. 40 країн—член; ООН, що не приєдналися, виступили зі спільною заявок в якій рішуче засуджувались безпрецедентні за інтенсиі ністю і варварством бомбардування В'єтнаму Сполуче ними Штатами, спрямовані на те^цоб залякати наро Північного В'єтнаму й нав'язати в'єтнамському народої своє рішення проблеми. Глибоке занепокоєння погір шенням ситуації у В'єтнамі висловив Генеральний секре тар ООН К. Вальдхайм, який засудив бомбардуванн В'єтнаму й закликав припинити всі акти насильства, щ можуть перешкодити успіхові переговорів.

У підсумку стратегія ДРВ і Республіки Південню В'єтнам у поєднанні з воєнними й політичними успіхам: визвольних сил Південного В'єтнаму, перемога у відбиті американської агресії проти Північного В'єтнаму, ; також широка міжнародна підтримка забезпечили умові Для укладання Угоди про припинення війни й відновлена миру у В'єтнамі. Ця угода була підписана в Париж 27 січня 1973р. представниками ДРВ, Республіки Півден­ний В'єтнам, США та сайгонського режиму.

Угода передбачала припинення вогню на всій тери­торії В'єтнаму, виведення американських та інших іно­земних військ із Південного В'єтнаму, гарантувала поваг} ЄріА до незалежності, суверенітету, єдності й терито­ріальної цілісності В'єтнаму, відмову США від втручання У внутрішні південнов'єтнамські справи, політичне врегу­лювання в Південному В'єтнамі шляхом переговорів міх

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМНІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

у _е м а 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії

двома південнов'єтнамськими сторонами, створення ди національного примирення і злагоди, організа вільних демократичних виборів, здійснення мирнимкіі собами поетапного об'єднання В'єтнаму на ос консультацій та угод між Північним і Південним ВЧ мом без втручання іззовні. СІЛА взяли зобов'язаі зробити внесок у відновлення знекровленої війною номіки В'єтнаму.

Важливу роль у справі підкріплення Паризької відіграла Міжнародна конференція з В'єтнаму, яка булася 26 лютого —2 березня 1973 р. в Парижі. В кої ренції брали участь представники ДРВ, Республ Південний В'єтнам, США, сайгонського режиму, СІ Франції, Великобританії, КНР, Угорщини, Польщі, нади, Індонезії та Генеральний секретар ООН. ренція прийняла Акт, у якому її учасники о узяли до відома Паризьку угоду з В'єтнаму та чс протоколи до неї, зобов'язавшись поважати й ^•^ режно виконувати їх.

Підписання Паризької 1973 р. угоди з В'єтнаму рювало якісно нову обстановку у В'єтнамі й означ найбільшу воєнну поразку Вашингтона за всю істоц Сполучених Штатів. Відрядивши до В'єтнаму 600-і ний (включаючи військових п'яти країн-союзниць) педиційний корпус, скинувши 7 млн 850 тис. т бомбі його територію і витративши 352 млрд доларів, США] добились перемоги в цій найтривалішій, найжорсто* неоколоніальній війні. Ця війна стала важким буванням і для Північного В'єтнаму, і він його витрі спираючись на підтримку й допомогу дружніх держав."!

З підписанням Паризької угоди ДРВ отримала ливість приступити до відбудови народного господаї Вона продовжувала курс на створення мирного, ного й демократичного В'єтнаму. ДРВ надавала вс допомогу визвольним силам Південного В'єтнаму, де'-J і не встановився мир. Після підписання Паризької yrf сайгонський режим за підтримки СІЛА переозброїв сі армію, здійснював курс на захоплення всіх визвол районів, проводив політику придушення прав і сі південнов'єтнамського населення. Все це не могло³! викликати зростання визвольної боротьби, могутня: якої змила сайгонський режим. ЗО квітня 1975 р. він'

354

повалений. Контроль над усією південнов'єтнамською територією перейшов до Тимчасового революційного уряду, який став спадкоємцем Національного фронту визво­лення Південного В'єтнаму у внутрішній і зовнішній політиці.

В період з 15 по 21 листопада 1975 р. в Хошіміні працювала Політична консультативна конференція пред­ставників Півночі й Півдня В'єтнаму з питань об'єднання країни. На ній були досягнуті домовленості про проведен­ня в усій країні загальних виборів до Національних зборів, які мали визначити державну систему, обрати керівні органи єдиного В'єтнаму. Такі вибори відбулися 25 квітня 1976 р. 2 липня перша сесія Національних зборів ухвалила рішення про об'єднання Демократичної Республіки В'єтнам і Республіки Південний В'єтнам і проголосила утворення Соціалістичної Республіки В'єтнам (СРВ). Створення СРВ стало видатною віхою в тривалій боротьбі в'єтнамського народу за свободу й незалежність, започаткувало якісно новий етап у його багатовіковій історії. ^___

Свою міжнародну діяльність СРВ спрямувала на за­безпечення сприятливих зовнішніх умов для щонай­швидшого заліковування ран багаторічної війни, віднов­лення й розвитку економіки, створення передумов для гармонійного розвитку в'єтнамського суспільства. В ком­плексі зовнішньополітичних завдань СРВ пріоритетне місце посідали питання зміцнення й розвитку відносин з сусідніми країнами та країнами соціалістичної співдруж­ності. Радянські позиції у В'єтнамі особливо зміцніли в середині 1978 p., коли він став членом Ради економічної взаємодопомоги. З листопада 1978 р. в Москві був підписаний радянсько-в'єтнамський Договір про дружбу й співробітництво, в межах якого сторони зобов'язалися неухильно розвивати політичні відносини й поглиблю­вати всесторонне співробітництво на основі взаємної поваги державного суверенітету й незалежності, рівно­правності й невтручання у внутрішні справи одна одної. Радянська економічна допомога зміцнила експортний сектор в'єтнамської економіки, а військова — стимулю­вала в'єтнамські гегемоністські амбіції в Індокитаї.

Прикриваючись заявами про необхідність захисту те­риторіальної цілісності В'єтнаму від посягань поллотів-^ського режиму і «братню» допомогу камбоджійському

_І2* 353

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН