Тема 6 Діяльність оон в умовах «холодної війни»

співіснування справили могутній вплив на весь повоєн­ний розвиток світу. Людство одержало унікальний форум для спілкування, обміну думками та розв'язання склад­них міжнародних проблем.

На жаль, уже перші повоєнні роки позначилися пово­ротом країн антигітлерівської коаліції, насамперед СІЛА і СРСР, від співробітництва до стратегічного й політич­ного протиборства, що призвело до «холодної війни» — глобального протистояння двох суспільно-політичних систем.

Гострі суперечності міжнародних відносин адекватно віддзеркалювалися в ООН, справляючи згубний вплив на всю її діяльність. Ідеологізація міжнародних відносин перетворила Організацію Об'єднаних Націй на головну арену ідеологічних і політичних баталій, що паралізовувало діяльність її органів, особливо найважливішого з них — Ради Безпеки.

Негативні наслідки «холодної війни» виявлялися в усіх сферах, зокрема в питанні про прийняття нових членів в ООН. За Статутом (ст. 4) організація відкрита для всіх миролюбних держав, які беруть на себе зобов'язання, за­кріплені в Статуті, і можуть виконувати ці зобов'язання. Але для прийняття нового члена необхідні позитивне рішення Ради Безпеки, що ухвалюється за умови згоди постійних членів, і кваліфікована більшість (2/3) присут­ніх і голосуючих членів Генеральної Асамблеї.

Протягом перших десяти років існування ООН орга­нізація поповнилася лише дев'ятьма новими членами. За-мороження процесу розширення членства ООН було без­посереднім результатом «холодної війни». Американське домінування в ООН, і зокрема в Раді Безпеки, зривало позитивні рішення стосовно кандидатів з радянського блоку, а Радянський Союз, у свою чергу, накладав «вето» на кандидатів із протилежного блоку.

Тільки в 1955 р., в умовах певного послаблення «хо­лодної війни» після закінчення війни в Кореї і смерті Й. Сталіна, визначилися зрушення в підході до прийнят­тя нових членів. Було досягнуто домовленості про прий­няття «пакетом» 16 нових членів, у тому числі 4 східноєвро­пейських держав (Албанії, Болгарії, Угорщини та Румунії).

113

ЙІҐІОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»

Тема 6 Діяльність оон в умовах «холодної війни»

8555

миру й міжнародної

наоодних питань WTnmm V

^uwju-mw* винахідливості вима__^ і міжнародної безпері. Справа і - vrt після другої світової війни роя ^:^_еречливо і далеко не завжди так* _г З^япіод утворення ООН. Головне організації вважали Bperyjr¹

^с

аж)

будуть

__ у другій світовій війні, ^ІеУ~лЯсав: США, СРСР, Великобр— Д?*довною силою системи колек Франції та КитаіО-1 %еликі держави — постійні ™ безпеки мали ста?** _Звиток подій у світі вніс такі Ради Безпеки. АлеРродні відносини, що втілити в * корінні зміни в ^г^і Статуту повною мірою вияви тя положення й *Д неможливо. ^^цням мирних засобів урегулюв

Якщо з викори^с* _ори, обстеження, посередня„ конфліктів (nepf^r° ^с та ін.) особливих проблем не -т япбітр ._<мя механізму колективної бе~~ розходження стратегія авників різних блоків, і ш—~<. до колективних воєнн . перед ^rv^r і '-"—^нЯ війни в Кореї (1950—1953 pp.) з метою припий^еІгіуку. Лише 16 h 60 членів ООН У дістав належного ³^іл контингенти в об'єднану групу,

конфліктів (пр^ т ) р

примирення, арбітр^ия механізму колективної беЦ никало то застосУ»'* _через розхо^дження стратегічни? унеможливлювалось представників різних блоків, нас| тіолітичних інтересу заклик до колективних воєнних;! SCPCP і СОІА- _{війни в Кореї} (19501953 pp)

ділили певні війс«2£ом ^ООН- ^Понад ?° ^% СУ^⁰¹¹^^ виступала під пр^аІї^ та майже вся авіація міжнародну морського персонаЛУ^ериканськими. Уроки корейс* контингенту ^мяп

війни переконливо показали нежиттєздатність передбаче­ного Статутом колективного застосування військової сили в умовах протистояння великих держав.

Треба було шукати альтернативу, бо життя породжува­ло чимало конфліктів, які не піддавалися врегулюванню шляхом переговорів. До того ж характер конфліктів, що вибухали після другої світової війни, був не завжди та­ким, як це передбачалося в 1945 р. Конфлікти виникали не тільки між державами, але й усередині держав у ви­гляді громадянських воєн, рухів визволення з-під коло­ніального ярма тощо. Ставало очевидним, що застосуван­ня міжнародної сили в таких конфліктах малопродук­тивне, а часто і шкідливе. Бо важко було визначити, яку конфліктуючу сторону треба підтримувати. Тим більше що всі конфлікти, пов'язані з антиколоніалізмом чи внут­ріполітичною боротьбою в країнах між лівими і правими, розглядалися супердержавами крізь призму своїх страте­гічних інтересів.

Отже, життя підказувало нову, не передбачену Стату­том форму підтримання миру: використання збройних контингентів, але без застосування їхньої бойової сили. Так народилися операції ООН з підтримання миру. Вони були імпровізацією, побудованою на положеннях і ідеях глав VI і VII Статуту та реаліях міжнародного життя. Як слушно зазначав Генеральний секретар ООН Даг Хаммар-шельд, характеризуючи правові основи операцій ООН, їх треба було б віднести до неіснуючої глави «шість Ь по­ловиною». Ця думка виглядає цілком слушною, оскільки операції з підтримання миру за своїм змістом і характе­ром є дещо середнє між методами мирного врегулювання спорів, передбаченими главою VI, і примусовими захо­дами, передбаченими главою VII, але без практичного застосування сили проти порушника миру.

Перші спроби використання військового персоналу ООН мали місце в 1947 р. в Індонезії й на Балканах, але ^Ді були залучені невеликі групи офіцерів, які діяли не ПІД керівництвом Генерального секретаря.

У 1948 р. у зв'язку з арабо-ізрапіьежою війною була ство-Рена Організація ООН для спостереження за перемир'ям.

У 1949 р. ООН створила групу спостерігачів в Індії й "кистані. Досвід цих перших груп спостерігачів проклав

115

114

РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД­НИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»