Тема 9 Українська рср на міжнародній арені (1944 —1979 рр.)

ську Крайну між Італією та Югославією. Трієст і прилеглі райони передбачалося перетворити на Вільну територію Трієст. Такою була попередня домовленість держав—чле­нів РМЗС. Д. Мануїльський 3 серпня 1946 р. підтримав позицію Москви. 14 вересня 1946 р. делегація УРСР на засіданні комісії для Італії запропонувала кілька допов­нень до Статуту Вільної території Трієст. Серед них: уста­новлення єдиних митних кордонів з Югославією, переда­ча управління залізничною мережею у відання Югославії, встановлення єдиної валютної системи, надання урядові Югославії права ведення зовнішніх зносин Вільної те­риторії Трієст тощо. Реалізація цих пропозицій УРСР, як зазначав глава делегації США Д. Бірнс, перетворила б Вільну територію Трієст на протекторат Югославії. Комі­сія для Італії переважною більшістю голосів відкинула пропозицію делегації радянської України. Остаточний ва­ріант мирного договору з Італією встановив кордони між Югославією, Італією і Вільною територією Трієст відпо­відно до французької пропозиції, котра виходила з прин­ципу етнічної рівноваги. В 1954 р. відбувся поділ Вільної території Трієст між двома державами: зона «А» (200 кв. км, населення — 290 тис.) відійшла до Італії, зона «Б» (520 кв. км, населення — 70 тис.) — до Югославії. Італія взяла на себе зобов'язання зберегти вільний порт у Трієсті.

Територіальних питань стосувалася також поправка, внесена делегацією УРСР до проекту мирного договору з Італією. Стаття в остаточній редакції зобов'язувала Італію передати Греції Додеканезькі острови.

На прохання угорської сторони УРСР виступила як посередник при розв'язанні спірних питань між Угорщи­ною, з одного боку, і Чехословаччиною та Румунією — з другого. В комісії для Угорщини представник УРСР О. Война виступав з різних питань 10 разів. З метою обговорення питання про коригування кордону між Че­хословаччиною й Угорщиною біля м. Братислава була створена підкомісія під головуванням А. Барановського. Складність проблеми полягала в тому, що чехословацька сторона настоювала на збільшенні свого району в пів­денному напрямку приблизно на 12 миль, пояснюючи цю вимогу необхідністю розширення порту Братислава,

519

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Тема 9 Українська рср на міжнародній арені (1944 —1979 рр.)

стиснутого з півночі й заходу гористою місцевістю, а зі сходу — болотистою низовиною. Підкомісія рекоменду­вала підтримати чехословацьку поправку до проекту мир­ного договору з Угорщиною як справедливу й обгрунто­вану. Делегація УРСР на Паризькій мирній конференції підтримала також чехословацьку пропозицію про пересе­лення угорців з Чехословаччини до Угорщини, а чехів та словаків — з Угорщини до Чехословаччини. При цьому Д. Мануїльський посилався на досвід переселення поль­ської меншини з території УРСР до Польщі й української меншини — з Польщі до України. Цю ідею, однак, не схвалила більшість держав—учасниць Паризької конфе­ренції. Чехословаччина погодилася на компромісну про­позицію представника Нової Зеландії вирішити питання шляхом переговорів Угорщини з Чехословаччиною, Після 1948 р. проблема угорської меншини в Чехосло-ваччині та чехословацької в Угорщині була загалом уре­гульована.

На порядку денному Паризької мирної конференції чільне місце посідали економічні проблеми. Особливої гостроти набрали питання, пов'язані з репараційними ви­могами країн-переможниць. Природно, що в ці «розбір-ки» великих держав була втягнута й УРСР. Як уже зазна­чалося, ні УРСР, ні БРСР не отримали права на окремі воєнні репарації та реституції. Щодо економічних пи­тань, як і в інших випадках, українська делегація діяла в руслі московських директив. Українська делегація висту­пила проти поправки делегації Південно-Африканської Республіки (ПАР) про ведення розрахунків за товари, куплені в громадян Об'єднаних Націй, у рахунок ре­парацій за підвищеними, «справедливими» цінами. Така позиція делегації УРСР відповідала радянському переко­нанню в тому, що поправка ПАР — це спроба створення привілейованого становища для іноземних нафтових компаній у Румунії. Виступаючи 12 жовтня 1946 р. на пленарному засіданні конференції, Д. Мануїльський під­дав критиці пропозицію СІЛА про зменшення мінімаль­ної суми репарацій з Угорщини для СРСР. Делегація УРСР виступила проти того, щоб фінансово-економічні претензії держав-переможниць до Італії задовольнялися за рахунок італійських активів у цих країнах. Делегація УРСР внесла поправку, суть якої зводилася до того, щоб

520

обмежити можливості держав-переможниць задовольни ти свої матеріальні претензії до Італії. Українську попраї ку не прийняли, і в мирному договорі з Італією вказувг лося, що претензії до Італії задовольнятимуться за paxj нок її активів, які перебували відповідно в межах юрис дикції кожної з держав-переможниць. Гострі дискус точилися навколо проблем іноземного капіталу в Румуні Делегати УРСР в комісії для Балкан і Фінляндії В. Тара сенко, М. Птуха, О. Касименко енергійно підтримал делегата СРСР В. Геращенка, який заявив, що вимог цілковитої компенсації іноземним власникам завданн воєнними діями збитків, висунуті західними країнами, н мають достатніх підстав. Делегація УРСР запропонувал відповідну редакцію ст. 26 проекту мирного договору Румунією. Проти неї проголосувало 10 членів комісі «за» — 3, а Чехословаччина утрималася. Врешті-рені конференція ухвалила рішення про відшкодування 75 ' збитків, завданих під час війни власності іноземних дер жав на території колишніх союзників Німеччини.

Делегація УРСР виступила проти втілення в житт принципу «відкритих дверей» та «рівних можливостей* який західні країни мали намір покласти в основу розгля ду на конференції в Парижі проблеми Дунаю. Радянськ сторона вважала, що цей принцип цілком відповідає інте ресам лише окремих країн, насамперед США та їхні союзників. У результаті було прийнято рішення присвя тити дунайській проблемі спеціальну міжнародну конфе ренцію. Водночас сторони домовилися включити в мирг договори з Румунією, Болгарією та Угорщиною спеціаль ні статті про судноплавство на Дунаї на базі принцип «відкритих дверей» та «рівних можливостей».

Мирні договори з колишніми союзниками Німеччин були підписані 10 лютого 1947 р. всіма учасниками Па ризької конференції. Президія Верховної Ради СРСР ра тифікувала мирні договори 29 серпня 1947 р. Вищі зако нодавчі органи УРСР і БРСР не були залучені до процес ратифікації: вважалося, що ратифікація Президії Верхов ної Ради СРСР автоматично поширювалася й на г республіки. Мирні договори набрали чинності 15 вереси 1947 р.

Рішення Паризької мирної конференції дістали неод нозначну оцінку у світі. Радянська історіографія ствер

52

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ Т МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

джувала, що конференція засвідчила важливу перемогу миролюбних сил, зміцнення фундаменту демократичного' миру. В більшості країн світу домінували песимістичні оцінки результатів роботи Паризької конференції. Виступ гаючи в палаті громад британського парламенту, В. Чер-і чилль наголосив, що Паризька мирна конференція булаМ поганою дипломатією. Проф. Гарвардського університет^' ■ і спеціальний помічник президента США Джона Ф. Кени * неді Артур Шлезінгер-молодший дав таку оцінку доку-^ ментам, прийнятим Паризькою мирною конференцією:' «Мирне врегулювання після другої світової війни було радше не гобеленом, а безнадійно заплутаним і зав'я-; заним у вузол безладдям пряжі». Подальший розвиток подій показав, що система мирного врегулювання пово­єнних проблем не була міцною й надійною. Паризькі мирні договори 1947 р. неодноразово порушувалися,': особливо СРСР та тими колишніми союзниками фашист-, І ської Німеччини, які потрапили до радянського блоку.

УРСР і розв'язання дунайської проблеми

Як уже зазначалося, проблема Дунаю часткової розглядалася на Паризькій мирній конференції.? Ініціаторами постановки цього питання бул західні держави, які намагалися розв'язати дунайську про-| блему на основі принципу «відкритих дверей» та «рівні можливостей». Однак оскільки Паризька конферені мала на меті розгляд проблем мирного врегулювання колишніми союзниками Німеччини, її учасники дії згоди в тому, що дунайська проблема має стати предметом окремої міжнародної конференції. На цьому особливо на-! полягав СРСР. Сесія РМЗС 12 грудня 1946 р. прі рішення скликати протягом шести місяців з того момеї як наберуть чинності мирні договори з Румунією, Бол-j гарією та Угорщиною, конференцію для підготовки не

522